Постанова № 54053862, 26.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2015 р. Справа№ 910/13488/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Чепурнова І.А. - представник за дов. №49 від 29.05.2015 року;

від відповідача: Воронюк О.О. - представник за дов. б/н від 25.09.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року

у справі № 910/13488/14 (суддя: Чинчин О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"

про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд"

про стягнення 1353728,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" (далі - відповідач) про стягнення 1094180,00 грн з яких: 1020000,00 грн - основний борг, 60504,11 грн - пеня, 13675,89 грн - 3 % річних.

05.09.2014 позивач через відділ діловодства суду першої інстанції подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1353728,77 грн, з якої 1250000,00 грн основний борг, 86997,81 грн пеня та 16730,96 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року у справі №910/13488/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" 1250000,00 грн - основного боргу, 86997,81 грн - пені, 16730,96 грн - 3 % річних та 27074,57 грн судового збору.

На виконання Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року у справі № 910/13488/14, 23.09.2014 року Господарським судом міста Києва видано наказ.

01.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду першої інстанції було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" заяву про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01.09.2015 року по справі №910/13488/14, якою відповідач просив затвердити мирову угоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/13488/14 у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01.09.2015 року по справі №910/13488/14, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско - В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд" відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоленд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі. Спільну заяву про затвердження мирової угоди від 01.09.2015 року, укладеної сторонами у процесу виконання судового рішення у даній справі, задовольнити. Затвердити мирову угоду від 01.09.2015 року, укладену між позивачем та відповідачем у процесі виконання судового рішення №910/13488/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що укладена мирова угода стосується лише прав і обов'язків позивача і відповідача та не виходить за межі предмета спору, оскільки безпосередньо стосується стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСКО-В».

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.10.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд» було прийнято до провадження.

29.10.2015 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виходом судді Коротун О.М. з лікарняного, яка входить до постійного складу колегії, доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/13488/14 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Гаврилюка О.,М., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 26.11.2015 року прийнято до провадження справу № 910/13488/14 у визначеному складі суддів. Розгляд справи розпочато спочатку.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі №910/13488/14 скасувати, задовольнити заяву про затвердження мирової угоди та затвердити мирову угоду від 01.09.2015 року, укладену між позивачем та відповідачем у процесі виконання судового рішення №910/13488/14.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження Господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення.

Судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження" (виконавче провадження відкрито на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Деснянського управління юстиції у місті Києві від 13.07.2015 року №ВП48078449). Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження. (п. 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

За приписами п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Тобто, умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялись в позовній заяві. Якщо умови угоди містять зобов'язання щодо розпорядження майном, господарський суд повинен перевірити повноваження сторони щодо розпорядження цим майном.

За результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд:

- затверджує мирову угоду;

- відмовляє у затвердженні мирової угоди.

Господарський суд відмовляє у затвердженні мирової угоди, якщо вона:

а) суперечить закону;

б) порушує права й законні інтереси інших осіб.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм ст. 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Суд також відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо: а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод; б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень; в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору; г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін; д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.02.2015 року по справі №904/4634/14).

Як вбачається з поданої сторонами на затвердження суду мирової угоди від 01.09.2015 року, сторони досягли згоди, що сума заборгованості боржника перед стягувачем становить 1380803,34 грн та боржник в якості погашення заборгованості протягом 3 робочих днів після затвердження Господарським судом міста Києва даної мирової угоди передає, а стягувач приймає у власність 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1221,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-Г, і яка належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 01.06.2007 року, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення №936-С/ЮНП від 25.05.2007 року та зареєстрована 16.07.2007 року Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" у реєстровій книзі №157п-160 за реєстровим №8528-П. За умовами мирової угоди право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско - В" на 1/2 частину нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів виникає з моменту державної реєстрації такого права на підставі ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження цієї мирової угоди.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, в частині передачі нерухомого майна в рахунок погашення встановленої рішенням суду заборгованості подана на затвердження мирова угода за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а отже повинна відповідати загальним вимогам чинного законодавства щодо вчинення такого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» за посвідчення договору відчуження об'єктів нерухомого майна справляється державне мито у розмірі 1% суми договору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що затвердження даної мирової угоди, спрямовано на здійснення іншого правочину, а саме договору купівлі - продажу нерухомого майна - 1/2 частини нежитлової адміністративної будівлі з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1221,6 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-Г, який сторони насправді хотіли вчинити та щодо якого чинним законодавством встановлені вимоги, додержання яких є необхідним та обов'язковими для чинності правочину.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, подана на затвердження Господарського суду міста Києва мирова угода від 01.09.2015 року, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд", не відповідає приписам ст. 657 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що укладена мирова угода стосується лише прав і обов'язків позивача і відповідача та не виходить за межі предмета спору, оскільки стосується не тільки стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕСКО-В», а і врегульовує відносини переходу права власності на об'єкт нерухомості, який не має відношення до предмету спору. Також суд приймає до уваги, що сторонами не надано суду першої інстанції доказів відсутності обтяжень і заборон податкової застави (на момент вирішення питання про затвердження мирової угоди) щодо розпорядження відповідними об'єктами нерухомості.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання відповідача, як на підставу для скасування спірної ухвали посилання на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року у №910/14289/14, оскільки висновки викладені в даній ухвалі не мають преюдицільаного значення в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для вирішення заяви про затверлдення мирової угоди у даній справі.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди на стадії виконавчого провадження від 01.09.2015 року по справі №910/13488/14, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоленд".

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторони не позбавлені можливості повторно звернутись до суду з відповідною заявою після усунення недоліків мирової угоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни ухвали, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі №910/13488/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі №910/13488/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13488/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Коротун