Постанова № 54053352, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 грудня 2015 року 08:00 справа №826/15470/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Градобанк"до1. Міністерства культури України 2. Національного художнього музею Українитретя особаНаціональний банк Українипророзірвання договоруОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Градобанк" (далі по тексту - позивач, АТ "Градобанк") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури України (далі по тексту - відповідач 1) та Національного художнього музею України (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить розірвати договір №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" від 22 грудня 2005 року, укладений Міністерством культури та туризму України, АТ "Градобанк" та Національним художнім музеєм України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15470/15 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2015 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національний банк України (далі по тексту - третя особа).

В судовому засіданні 28 жовтня 2015 року представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали, представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив, представник відповідача 2 до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача 2, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність", статтею 1 якого колекцію образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" визнано об'єктом національного культурного надбання та зобов'язано передати її у державну власність у порядку, встановленому цим Законом.

22 грудня 2005 року між Міністерством культури і туризму України, АТ "Градобанк" та Національним художнім музеєм України (далі по тексту - Музей) на виконання вищезазначеного Закону України укладено договір про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" №279 (далі по тексту - договір №279).

Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008 положення статті 1 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" в частині передачі колекції у державну власність, положення статті 2, положення статті 5 та положення статті 6 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

26 червня 2015 року позивач направив на адресу Міністерства культури України та Національного художнього музею України лист №37, яким враховуючи істотну зміну обставин, пропонував погодити розірвання договору №279.

Листом від 28 липня 2015 року №1037/15/10-15 Міністерство культури України повідомило позивача, що не вбачає підстав для розірвання договору №279.

Позивач вважає, що у зв'язку із не досягненням згоди про розірвання договору №279, з огляду на визнання неконституційними положень Закону України "Про передачі колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність", подальше виконання умов договору №279 буде суперечити Конституції України, як наслідок, договір №279 має бути розірваний.

Відповідач 1 проти позову заперечив, посилаючись на переважне право держави придбати колекцію, а також на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року у справі №18/560-А, якою на думку відповідача 1 встановлено законність договору №279.

Відповідач 2 письмові заперечення на адміністративний позов до суду не надав.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких підтримує адміністративний позов в повному обсязі.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" колекцію образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" визнано об'єктом національного культурного надбання та зобов'язано передати її у державну власність у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" визначено, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний передбачити в проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік кошти на завершення будівництва нового корпусу Національного художнього музею України по вул. Інститутській, 3 у м. Києві та реконструкцію наявного приміщення.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" Кабінету Міністрів України до 31 грудня 2004 року розробити механізм відшкодування Національному банку України заборгованості Акціонерного товариства "Градобанк", що забезпечена заставою, предметом якої є зазначена колекція образотворчого мистецтва, та провести відповідні розрахунки з Національним банком України до 1 червня 2005 року, передбачивши кошти у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік.

У разі якщо вартість колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" перевищує заборгованість цього акціонерного товариства Національному банку України, Кабінету Міністрів України передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік кошти для відшкодування відповідної частини вартості колекції її власникові та забезпечити в установленому законодавством порядку таке відшкодування. Згідно статті 6 вищезазначеного Закону України Національному банку України до 31 грудня 2005 року забезпечити передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" на постійне зберігання до Національного художнього музею України у м. Києві в повному обсязі.

На виконання вищезазначеного Закону України 22 грудня 2005 року між Міністерством культури і туризму України, АТ "Градобанк" та Національним художнім музеєм України укладено договір про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" №279.

Пунктом 1.1 договору №279 визначено, що предметом цього договору є відшкодування Національному банку України заборгованості АТ "Градобанк" з метою поетапної передачі у державну власність колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк", яка визнана об'єктом національного культурного надбання і є предметом договору застави від 05 листопада 1996 року, укладеного між Національним банком України та АТ "Градобанк" в якості забезпечення договору №24 від 04 червня 1996 року у кількості 785 предметів (далі по тексту - колекція) і постійно зберігатиметься у фондах Національного художнього музею України.

Відповідно до пункту 1.2 договору №279 метою цього договору є виконання статей 2 та 6 Закону України "Про передачі колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність".

З аналізу положень договору №279 Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що сторони, укладаючи договір №279, керувалися нормами Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" та укладали його через обов'язковість передачі колекції у державну власність, яка визначена Законом України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність", який діяв на момент укладення договору №279.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 року №24-рп/2008 положення статті 1 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" в частині передачі колекції у державну власність, положення статті 2, положення статті 5 та положення статті 6 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), як наслідок, вищезазначені положення Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" втратили чинність, як такі, що є неконституційними.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи підтверджують, що 26 червня 2015 року позивач направив на адресу Міністерства культури України та Національного художнього музею України лист №37, яким враховуючи істотну зміну обставин, пропонував погодити розірвання договору №279.

Проте, листом від 28 липня 2015 року №1037/15/10-15 Міністерство культури України повідомило позивача, що не вбачає підстав для розірвання договору №279, Національний художній музей України відповіді на лист від 26 червня 2015 року позивачу не направив.

Досліджуючи наявність умов для розірвання договору №279 Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як уже зазначалося вище, судом встановлено, що сторони, укладаючи договір №279, керувалися нормами Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" та укладали його через обов'язковість передачі колекції у державну власність, яка визначена Законом України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність", який діяв на момент укладення договору №279.

Договір №279 укладався з метою виконання вищезазначеного Закону України.

Передбачити на момент укладення договору №279 визнання частини положень Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" неконституційними та втрату ними чинності та вплинути на рішення Конституційного Суду України сторони не могли.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Тобто, позивач не є суб'єктом права на конституційне подання та не був суб'єктом звернення до Конституційного Суду України.

Згідно статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, судом встановлено, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане та зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Порушення співвідношення майнових інтересів також є необхідною умовою для розірвання договору в судовому порядку. Таке порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором або значного зростання вартості відшкодування, що призводить до порушення еквівалентності обміну.

Як уже зазначалося вище, сторони укладали договір №279 через обов'язковість положень Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність".

Після визнання вищезазначених положень Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" неконституційними у позивача розширилися права стосовно розпорядження колекцією.

Так, статтею 5 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" передбачалося розроблення механізму відшкодування Національному банку України заборгованості позивача та передбачалося відшкодування у 2005 році власникові колекції - позивачу - частини вартості колекції в частині перевищення вартості колекції заборгованості позивача перед Національним банком України.

Відповідно до пункту 3.3. договору №279 порядок здійснення розрахунків за решту 330 предметів колекції буде проведено відповідно до додаткових угод. Загальна сума та перелік творів колекції, встановлені та визначені на дату підписання цього договору у кількості 785 предметів, що передаються у державну власність згідно із умовами цього договору, їх назва та вартість, встановлено відповідно до Акту оцінки експертної комісії від 21 грудня 1996 року не підлягають подальшій зміні, за виключенням доповнення колекції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що на виконання договору №279 сторонами визначено перелік 455 творів колекції, що відповідає вартості 9 497 071,97 грн. та складено акт приймання-передачі 455 предметів колекції до держави.

Додаткові угоди стосовно відшкодування частини вартості колекції в частині перевищення вартості колекції заборгованості позивача перед Національним банком України та порядок такого відшкодування не підписано та не розроблено. У 2005 році у державному бюджеті не передбачені кошти для відшкодування вартості колекції.

Отже, у 2005 році позивач не отримав відшкодування вартості колекції, на яку він розраховував при підписанні договору №279.

Окрім того, після визнання положень Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність" Національний банк України повернув Національному художньому музею України 9 497 071,97 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 02 грудня 2010 року №1 (№2919124).

Національний банк України поновив облік заборгованості позивача перед Національним банком України за кредитним договором від 04 червня 1996 року №24 та облік застави творів колекції позивача за договором застави від 05 листопада 1996 року.

Таким чином, оскільки у 2005 році оплата вартості колекції не відшкодована позивачу, виконання договору №279 на сьогоднішній день значно порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки вартість колекції з кожним роком значно зростає, що не заперечується сторонами спору.

Необхідно також зазначити, що пунктом 2.2.3 договору №279 встановлено, що Музей зобов'язується забезпечити відповідні умови постійного зберігання творів колекції у фондах музею.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Музей отримав кошти на завершення будівництва нового корпусу, на реконструкцію наявного приміщення, як передбачалося статтею 3 Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність", як наслідок, Музей не має можливості належного розміщення та зберігання колекції без її пошкодження та псування.

Посилання відповідача 1 на переважне право держави на придбання колекції не впливає на розірвання договору №279, оскільки розірвання договору №279 не позбавляє державу першочергового викупу предметів колекції у разі їх продажу.

Із суті договору №279 не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, тобто позивач.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що наявні всі передбачені частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України умови для розірвання договору №279.

Стосовно розірвання договору №279 шляхом звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Пункт 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Виходячи із визначення та правової природи адміністративного договору, основними його ознаками є: наділення однієї зі сторін владною управлінською функцією у сфері адміністративно-правових відносин; юридична нерівність сторін, що виражається у виняткових повноваженнях управленої сторони договору; публічно-правовий характер договірних зобов'язань; імперативно визначені умови договору за способом конструювання; мета договору - задоволення публічних інтересів (домінування суспільних цілей).

Як встановлено вище, договір №279 укладався сторонами на виконання Закону України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність"; однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень - Міністерство культури і туризму України, яке мало повноваження зокрема у сфері охорони культурної спадщини; про подальший механізм розрахунків за договором зазначено у Законі України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" у державну власність".

З огляду на викладені норми та текст договору суд вбачає, що договір має ознаки адміністративного договору, а даний спір є справою адміністративної юрисдикції та підсудний адміністративному суду.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено відсутність підстав для розірвання договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов АТ "Градобанк" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, на користь позивача належить присудити здійснені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства "Градобанк" задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" від 22 грудня 2005 року, укладений Міністерством культури та туризму України, Акціонерним товариством "Градобанк" та Національним художнім музеєм України

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Градобанк" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов