Постанова № 54053303, 04.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2015 року № 826/13740/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

скасування податкової вимоги від 04.06.2015 р. № 1505-23, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкової вимоги від 04.06.2015 р. № 1505-23.

У судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові, підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві не було правових підстав для складання та направлення податкової вимоги, оскільки позивачем було перераховано плату з податку на додану вартість за 2015 рік у сумі 579 500,00 грн. на відкритий йому рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте через канцелярію суду 07.10.2015 року передав заперечення проти позову, у яких просив відмовити у його задоволенні з огляду на безпідставність заявлених вимог. У своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що недоїмка зі сплати податку на додану вартість у позивача виникла у зв’язку із несплатою ним узгодженого грошового зобов’язання, визначеного на підставі декларації №9000365370 від 19.05.2015 року.

З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, який згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Підприємство з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві. Податковою вимогою від 04.06.2015 року №1505-23 відповідач попередив позивача про існування у позивача податкового боргу з податку на додану вартість на суму основного платежу 41 636,89 грн.

Зазначеною вимогою позивача також було повідомлено, що починаючи з 31.05.2014 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України та органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У п.п.14.1.153 ст.14 Податкового кодексу зазначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У пунктах 2.1, 2.2, 2.3 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 576, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за №1840/24372 (далі по тексту – Порядок №576) зазначено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Відповідно п.3.1 Порядку №576 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Таким чином, єдиною підставою винесення податкової вимоги є наявність податкового боргу у платника податку, натомість позивач в позовній заяві вказує на відсутність такої підстави.

Відсутність податкового боргу у платника податку підтверджується наступним.

Відповідно до п.200-1.2 ст.200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

На виконання зазначеного позивачу було відкрито рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з наступними реквізитами: МФО 899998, №37514000022480, що підтверджується копією Витягу 1526574501555 з реєстру платників податку на додану вартість.

Згідно підпункту б) п.200-1.4 ст.200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

У п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України зазначено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вимоги податкового законодавства позивачем були виконані, оскільки платіжними дорученнями від 18.05.2015 року №32 – на суму 200 000,00 грн., від 20.05.2015 року №39 – на суму 300 000,00 грн., від 20.05.2015 року №40 – на суму 50 000,00 грн., від 26.05.2015 року №44 – на суму 29 500,00 грн., позивач перерахував плату з податку на додану вартість за 2015 рік у сумі 579 500,00 грн. на відкритий йому рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно п.200-1.6 ст.200-1 Податкового кодексу України для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Тобто обов'язок перерахувати кошти, які Позивач уже зарахував на . пеціальний відкритий йому рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість як оплату податку на додану вартість, до бюджету покладено на орган, що здійснює казначейське услуговування бюджетних коштів, а не на Позивача.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України зазначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Також судом враховано, що позивач звертався з листами до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві вих.№121/1 від 15.06.2015 року та до Державного казначейства України вих.№118/1 від 15.06.2015 року з проханням зарахувати до бюджету кошти зі сплати податку на додану вартість перераховані позивачем на спеціальний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Крім того, відповідачем не наведено жодних інших підстав, виникнення податкових зобов’язань у позивача з податку на додану вартість, зокрема, винесення податкових повідомлень-рішень, не сплати суми податкового зобов’язання, зазначеної в поданих інших податкових деклараціях чи нарахування пені по вказаному податку.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вищезазначений розподіл обов’язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб’єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування. Отже, для доведення правомірності своїх дій, відповідачем мало бути надано докази наявності податкового боргу та джерел його виникнення – рішення про донарахування податкових зобов’язань (податкові повідомлення – рішення) або докази їх самостійного узгодження позивачем (декларації).

Натомість в ході судового розгляду справи представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість винесеної вимоги.

Враховуючи те, що контролюючий орган не надав доказів правомірності оскаржуваної вимоги, суд вважає, що вона підлягає скасуванню як протиправна.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.06.2015 р. № 1505-23.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук