Ухвала суду № 54053258, 27.11.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3622/15

У Х В А Л А

27 листопада 2015 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 при секретарі за участі: ОСОБА_4 представників сторін представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6, треті особи на стороні позивача ОСОБА_5, Арбітражний керуючий ОСОБА_7, Публічне акціонерне товариство ""ВТБ Банк" в особі відділення "Хмельницьке" ПАТ ВТБ Банк" до Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №24670207 від 30.07.2015 року; визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015 року.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача про задоволення клопотання заперечував, стверджував, що справа підсудна адміністративному суду.

Представник третьої особи при розгляді клопотання поклався на думку суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження в частині позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 24670207 від 30.07.2015 року необхідно закрити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.12.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v Austria від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно ч.1 ст.181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Згідно ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, визначено розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України, а тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий лист.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження рішень, дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень та ухвал у цивільних справах.

Оскільки спірні відносини виникли у зв'язку з виконанням рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі № 2-5899/09 від 04.11.2009 року, тому, суд приходить до висновку, що такий позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року у справі № 21-278а15, висновки якої є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.244-2 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовну вимогу про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 24670207 від 30.07.2015 року не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки юрисдикція адміністративного суду не поширюється на вказаний спір.

Щодо підсудності позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015 року суд зазначає наступне.

Згідно п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративного законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №24670207 від 30.07.2015 року підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює позивачу, що він може звернутися із позовною вимогою про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 24670207 від 30.07.2015 року до місцевого загального суду, який видав виконавчий лист згідно норм Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в частині позовної вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 24670207 від 30.07.2015 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст ухвали складено 02 грудня 2015 року.

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1