Ухвала суду № 54053205, 02.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

02 грудня 2015 рокум. ПолтаваСправа № 816/4398/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській областідо відповідача Полтавської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр УМВС України в Полтавській областіпро визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2015 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр УМВС України в Полтавській області про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправним рішення постійної комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів, цін управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформлене протоколом від 21 квітня 2015 року, про недоцільність передачі із комунальної власності міста у державну власність нежитлове приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава;

- визнати протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у нерозгляді на пленарному засіданні звернення УМВС України в Полтавській області 19 березня 2015 року № 1717/БХ про передачу з комунальної власності (відчуження) у державну власність нежитлового приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава;

- зобов'язати Полтавську міську раду розглянути на пленарному засіданні питання про передачу із комунальної власності міста у державну власність нежитлове приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 02 грудня 2015 року представник позивача заявив клопотання про передачу адміністративної справи № 816/4398/15 на розгляд Октябрського районного суду м. Полтави як таку, що підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 02 грудня 2015 року заявив клопотання про закриття провадження у справі в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Представник третьої особи щодо вирішення заявлених клопотань покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження нерухомого майна та передачі відповідних прав щодо нього, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд дійшов висновку, що у звязку з прийняттям органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення щодо недоцільності передачі нежитлового приміщення за адресою: місто Полтава, пров. Рибальський, 8 із комунальної власності міста у державну власність, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання передачі вказаного нерухомого майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року № 21-34а15.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр УМВС України в Полтавській області про визнання протиправним рішення постійної комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету, фінансів, цін управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, оформлене протоколом від 21 квітня 2015 року, про недоцільність передачі із комунальної власності міста у державну власність нежитлове приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава, та похідні від неї позовні вимоги про: визнання протиправною бездіяльність Полтавської міської ради, яка полягає у нерозгляді на пленарному засіданні звернення УМВС України в Полтавській області 19 березня 2015 року № 1717/БХ про передачу з комунальної власності (відчуження) у державну власність нежитлового приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава; зобов'язання Полтавської міської ради розглянути на пленарному засіданні питання про передачу із комунальної власності міста у державну власність нежитлове приміщення за адресою: пров. Рибальський, 8, м. Полтава, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України, натомість можуть бути розглянуті господарським судом згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України (з огляду на суб'єктний склад сторін).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного не підлягає задоволенню клопотання позивача про передачу адміністративної справи на розгляд Октябрського районного суду м. Полтави.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 17, 157, 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача про передачу адміністративної справи на розгляд Октябрського районного суду м. Полтави відмовити.

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі № 816/4398/15 за адміністративним позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області до Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр УМВС України в Полтавській області про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії закрити, розяснивши позивачу право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 04 грудня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна