Ухвала суду № 54052620, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/800/47539/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Лавдир В.В., Тумас О.С.

відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській областіна постановуПолтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 рокута ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 рокуу справі№816/1774/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Славутич - Руда - Україна»доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич - Руда - Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Славутич - Руда - Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, правонаступником якої є Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) від 26 листопада 2013 року №0007192201/770.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких у її задоволенні просив відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 12 вересня 2013 року по 09 жовтня 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Славутич-Руда-Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки 16 жовтня 2013 року складено акт №2896/16-03-22-01-08/30267321.

ТОВ «Славутич-Руда-Україна» подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення до акту перевірки, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Славутич-Руда-Україна» з усіх питань, викладених у запереченнях, за результатами якої 11 листопада 2013 року складено акт №4361/16-03-22-01-08/30267321 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статті 136, пункту 137.4 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 529430 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року - 148122 грн., за 2 квартал 2012 року - 162013 грн., за 3 квартал 2012 року - 156009 грн., за 4 квартал 2012 року - 63286 грн.

На підставі вказаного акта перевірки 26 листопада 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0007192201/770, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 794145 грн., за основним платежем - 529430 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264715 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентом господарських операцій по забезпеченню взаємодії постачальників - експортерів, покупців та безпосередніх споживачів залізорудної сировини, проведенню координаційних робіт різних видів транспорту, контролю своєчасності вивозу та транспортування залізорудної сировини (залізорудні нотуни, концентрат, аглоруда), які експортуються ВАТ «Полтавський ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «Інгулецький ГЗК», ВАТ «Суха Балка», ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» з портів Ізмаїл, Рені, Південний, Тис-Руда.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, понесені витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як встановлено судами, позивачем надано під час перевірки та долучено до матеріалів справи належним чином оформлені первинні документи, складені у зв'язку з виконанням договорів, укладених з компанією «Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ» в області транспортно - експедиторського обслуговування залізорудної сировини.

Посилання відповідача на непроведення замовником відшкодування позивачу витрат на транспортно-експедиційні послуги, які надавались компанією «Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ», колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вартість транспортно-експедиційних послуг, зафіксована в договорі, укладеному між позивачем та його замовником, така перевищує вартість, за якою надавались відповідні послуги компанією «Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ».

Також колегія суддів вважає безпідставними висновки податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного прибутку у зв'язку з проведенням реалізації житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Порядок визначення доходів та їх склад врегульовані приписами статті 134 ПК України.

Відповідно до підпункту 134.4.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, пункт 138.8 статті 138 ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. З урахуванням викладеного, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто, операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т.ч. за ціною, нижче собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними статтею 134 ПК України.

Посилання податкового органу на ту обставину, що покупець є пов'язаною особою з позивачем судами також правомірно не прийняті до уваги, оскільки суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження своєї позиції.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі №816/1774/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна