Ухвала суду № 54052602, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/7183/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013

у справі № 826/8608/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпол Буд"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 №0003792270.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 та залишити в силі рішення суд першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Біпол Буд» з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства у частині правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємостосунків з ТОВ «Росукрбуд» за період з 01.01.2010 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт від 22.11.2012 № 27/16-10/35289458, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 226 122,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 10.12.2012 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003792270, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 226 122, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 56 531,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012.

Суд апеляційної інстанції не погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, зазначивши, що ТОВ «Біпол Буд» в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Росукрбуд» були укладені договори № 4 від 05.01.2010, № 7 від 01.03.2010, № 9 від 15.03.2010, № 11 від 01.04.2010, № 14 від 07.05.2010, № 15 від 07.06.2010, № 17 від 15.06.2010 та № 22 від 27.07.2010.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними на загальну суму 1356732,00 грн. (в тому числі ПДВ 226122,00 грн.).

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2012 по справі № 1-273/12, який набрав законної сили 21.03.2012, директора ТОВ «Росукрбуд» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Вказаним вироком від 03.02.2012 у справі № 1-273/12 встановлено, зокрема, що: «Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому і пояснив суду, що у 2009 році ОСОБА_3 запропонував йому зареєструвати на його паспортні дані підприємство, пояснивши, що вести фінансово-господарську діяльність товариство не буде. Вони будуть готувати документи про нібито проведення цим підприємством фінансово-господарських операцій з різними суб'єктами підприємницької діяльності з метою мінімізації своїх податкових зобов'язань. За проведення безтоварних документальних операцій вони повинні були отримувати відсоток від суми таких операцій в розмірі 5-7%. У квітні 2009 року він перереєстрував на свої паспортні дані у Солом'янський райдержадміністрації ТОВ «Росукрбуд», оформив необхідні документи та відкрив рахунок товариства. Печатка цього підприємства знаходилась у ОСОБА_3, хоча документально директором був він. Протягом квітня 2009 року - жовтня 2010 року вони разом із ОСОБА_3 імітували активну фінансово-господарську діяльність, укладали договори з суб'єктами підприємницької діяльності на проведення різних господарських операцій. Ці документи готував ОСОБА_3 та передавав йому на підпис. Він, як директор ТОВ «Росукрбуд», лише підписував договори, акти виконаних робіт, податкові та видаткові накладні. Всі ці документи стосувались того, що ТОВ «Росукрбуд» надавало послуги різним підприємствам переважно в сфері будівництва. Від проведення таких безтоварних операцій вони із ОСОБА_3 отримували 5-7% від суми операції. У жовтні 2010 року з метою приховування слідів такої діяльності, вказане товариство було перереєстроване на громадянина іншої держави.».

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару (послуг), не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль