Ухвала суду № 54052502, 01.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 року м. Київ К/800/26879/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 810/879/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пікаділлі» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Пікаділлі» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001132209 від 20.05.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 квітня 2014 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року.

28 квітня 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року, за підсумками якої виявлено порушення п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на 205522,93 грн.

Контролюючим органом встановлено розбіжності в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивача, що надавався до податкової декларації за березень 2014 року, та даними Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкових накладних, виписаних постачальниками позивача: ТОВ «Колос-С» та ТОВ «Века Фудс Дистрибьюшн».

29 квітня 2014 року позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виявленням помилок в податковій декларації за березень 2014 року та додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», де в Розділі ІІ виправлено операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту, по контрагенту ТОВ «Колос-С» шляхом зменшення суми на 12936,75 грн. та по контрагенту ТОВ «Века Фудс Дистрибьюшн» шляхом зменшення суми на 196133,74 грн. Тобто, фактично усунуто завищення податкового кредиту, які були виявлені відповідачем в ході камеральної перевірки.

Дані коригування були отримані податковим органом 29 квітня 2014 року, що підтверджується відповідною квитанцією.

20 травня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2014 року №0001132209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 256904,00 грн., з них 205523,00 грн. - за основним платежем, 51381,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункти 16.1.2 - 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до підпункту абзацу 3 приведеної норми платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як було встановлено судами, при поданні податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року, позивач допустив помилки, які призвели до завищення податкового кредиту на суму 205522,93 грн. Однак, 29 квітня 2015 року шляхом подання уточнюючого розрахунку позивачем самостійно виправлено вказану помилку.

Тому, станом на момент складання податкового повідомлення-рішення згадуваного завищення податкового кредиту не існувало.

Та обставина, що уточнюючий розрахунок до показників податкової декларації подано позивачем після проведення камеральної перевірки не являється порушенням податкового законодавства, адже приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Матеріали справи не свідчать про те, що до уточнення показників податкової декларації позивача за березень 2014 року (до 29 квітня 2014 року) щодо нього проводились документальні податкової перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Колос-С» та ТОВ «Века Фудс Дистрибьюшн».

Відтак, дії позивача щодо уточнення показників податкової звітності узгоджуються із положеннями статті 50 Податкового кодексу України.

Окрім того, положеннями пункту 50.3 приведеної норми передбачено, що у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, є підставою для проведення позапланової перевірки платника податків. Натомість, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, документальна перевірка позивача за спірний період не проводилась.

Отже, станом на час складання спірного податкового повідомлення-рішення завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій звітності позивача не існувало, а документальна перевірка, якою було б підтверджене таке завищення, не проводилась.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі № 810/879/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Сірош М.В.