Ухвала суду № 54052430, 26.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/24010/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Єрьоміна А.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до Державної екологічної інспекції у місті Києві, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Герасименка Сергія Юрійовича про визнання протиправними дій та скасування припису,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у місті Києві, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Герасименка Сергія Юрійовича про визнання протиправним та скасування припису від 04.02.2013 №04/164п, складеного відносно позивача та визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки з порушенням встановленого строку її проведення із 01 по 08 лютого 2013 року та зазначення неправдивих відомостей в акті перевірки позивача №04/143а в частині відмови представника позивача підписати акт перевірки та отримати його примірник.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю дій відповідача із проведення перевірки, а також протиправністю припису від 04.02.2013 №04/164п як такого, що складено за відсутності факту порушення позивачем природоохоронного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у місті Києві від 04.02.2013 №04/164п; визнано протиправними дії державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва державної екологічної інспекції у місті Києві Герасименка Сергія Юрійовича щодо проведення планової перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами з порушенням встановленого строку її проведення, а також щодо зазначення в акті № 04/143а неправдивих відомостей про відмову уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" від підписання вказаного акту та отримання його примірника.

У поданій касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у місті Києві із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у місті Києві у період із 23 по 31 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №04/143а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Перевіркою встановлено, що у позивача відсутні дозвіл і ліміт на утворення та розміщення відходів та поточний рік на тверді побутові відходи, чим порушено вимоги статей 32, 33 Закону України "Про відходи".

На підставі акту перевірки 04 лютого 2013 року Державною екологічною інспекцією у місті Києві винесено припис від 04.02.2013 №04/164п, яким позивача зобов'язано у строк до 15 березня 2013 року отримати в установленому законодавством порядку та надати відповідачу дозвіл на розміщення відходів і ліміт на утворення та розміщення відходів на поточний рік, а також постійно з дня винесення припису при здійсненні господарської діяльності дотримуватись положень Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та " Про відходи".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності припису від 04.02.2013 №04/164п як такого, що складено за відсутності факту порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства. Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що у процесі діяльності позивача утворюються побутові відходи, на утворення та розміщення яких не потрібно отримувати відповідний ліміт. Також судами зазначено, що між позивачем та особою, яка визначена виконавцем послуг, укладено договір на вивезення твердих побутових відходів роздільно зібраних, а також договір про виконання робіт з прийому відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп. Крім того, судами попередніх інстанцій вказано на недотримання відповідачем під час проведення перевірки вимог щодо порядку її проведення в частині необхідності повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до дня здійснення цього заходу, а також щодо безпідставності зазначення в акту перевірки неправдивих відомостей про те, що представник позивача відмовився від підписання акту перевірки.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону України "Про відходи" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1218 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №1218) власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Аналізуючи співвідношення положень пункту "а" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи", відповідно до яких ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються, та положень пункту 8 Порядку №1218, згідно з якими звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, колегія суддів виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про відходи" як нормативно-правового акту вищої юридичної сили у порівнянні із постановою Кабінету Міністрів України. Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо відсутності факту звільнення позивача від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів з мотивів укладення позивачем договору на вивезення побутових відходів з підприємством, яке не є підприємством комунального господарства.

Колегія суддів також вказує на помилковість посилання заявника касаційної скарги на положення пункту 8 Порядку №1218 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №748, оскільки зазначені зміни набрали чинності 30.10.2013, у той час як перевірка позивача проводилися за період, що передував зазначеній даті.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій також не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: