Ухвала суду № 54052030, 01.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3750/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

01 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Лиса С.Д.,

за участі:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

07 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та скасування наказу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав 03 листопада 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного зясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Державної фіскальної служби України №1534-о від 24.11.2014 року ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника Вінницької митниці ДФС в порядку переведення з Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (а.с. 41).

На виконання розпорядження ДФС від 07.07.2015р. №184-р «Про проведення перевірок», з 08.07.2015р. по 07.08.2015р., робочою групою у складі працівників ГУ ДФС у Вінницькій області та територіальних органів Митниці ДФС, на чолі з начальником відділу внутрішнього аудиту та контролю ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4, з відома та у присутності начальника Вінницької митниці ДФС ОСОБА_2, проведено внутрішню перевірку стану організації роботи Вінницької митниці ДФС за період діяльності з 01.01.2014 по 30.06.2015 щодо забезпечення повноти оподаткування товарів та з інших питань.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2015 № 9547/7/02-80/3 (а.с. 50-99).

В ході проведення перевірки виявлені та відображені порушення, допущені посадовими особами Вінницької митниці ДФС, а саме: на порушення ст. 54 Митного кодексу України та наказу Державної митної служби України від 13.07.2012р. № 362 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» посадовими особами Вінницької митниці ДФС в окремих випадках не забезпечено здійснення належного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, зокрема не перевірено всі документи, які подаються до митного оформлення. (а.с.70).

Також в акті зазначено про негативну тенденцію по зменшенню кількісних показників по заведенню справ про порушення митних правил у 2014 та 2015 році. Вказано, що кількісні показники митницею кожного року нарощуються завдяки фіксуванню малозначимих (дрібних) правопорушень, а не завдяки аналітично-пошуковій роботі (а.с. 78).

В акті перевірки також зазначено про незадовільну організацію роботи окремих митних постів в напрямку заведення справ, незадовільна робота в напрямку взаємодії з країнами СНД та суміжною прикордонною державою Республікою Молдова.

18 вересня 2015 року ДФС України прийнято наказ № 718 «Про результати перевірок», відповідно до п.4 якого керівнику Вінницької митниці ДФС звернути увагу на наявність недоліків в організації роботи підпорядкованого митного органу. Відповідно до п.5 наказу № 718 керівнику Вінницької митниці ДФС забезпечити:

- усунення у повному обсязі виявлених недоліків та порушень, вжиття заходів для недопущення їх у подальшій роботі;

- за результатами автоматизованої системи аналізу та управління ризиками повне та якісне здійснення визначених митних формальностей для відпрацювання ризиків, зокрема, щодо перевірки вагових та кількісних характеристик товарів, їх ідентифікації;

- належний контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, задекларований рівень якої є меншим вартості ідентичних/подібних товарів, оформлених зокрема, і за основним методом визначення митної вартості; та правильністю визначення коду УКТ ЗЕД товарів, класифікація яких може бути змінена на код товару з більшою ставкою мита;

- здійснення аналізу операцій митного оформлення товарів з низьким рівнем податкового навантаження, що можуть бути товари прикриття;

- належну взаємодію з територіальними органами ДФС щодо вжиття контрольно-перевірочних заходів до субєктів, які проводили митне оформлення товарів, класифікація яких може бути змінена на код товару з більшою ставкою мита, вартістю, рівень якої є меншим вартості ідентичних/подібних товарів, та щодо яких наявна інформація про невідповідність документів, поданих для митного оформлення;

- проведення моніторингу та аналізу митних оформлень з метою попередження, виявлення та припинення можливих правопорушень, у тому числі, де відправниками вантажів виступали фірми з ознаками фіктивності;

- проведення роботи щодо розпорядження конфіскованим майном;

- ознайомлення посадових осіб, зазначених у пунктах 1,2, з цим наказом, під особистий підпис;

- проведення розрахунку з посадовими особами, зазначеними в пункті 1 цього наказу, згідно з чинним законодавством.

Наказом ДФС № 718 від 18.09.2015 року із подальшими змінами, на підставі ст. 147, 148, 149, відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обовязків ОСОБА_2 звільнено з посади.

У відповідності із доповідною запискою директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ОСОБА_5 від 24.09.2015р., наказом ДФС № 730 від 25.09.2015 «Про внесення змін до наказу ДФС від 18.09.2015 № 718» підпункт 1.1 пункту 1 наказу № 718 доповнено новим абзацом. Згідно п.п.1.1 п.1 наказу №718 від 18.09.2015 в редакції наказу ДФС № 730 на підставі ст. 147, 148, 149, відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення звільнити із займаних посад: начальника Вінницької митниці ДФС ОСОБА_2 з 25.09.2015р. за неналежне виконання службових обовязків з організації роботи у напрямі протидії митним правопорушенням поза пунктами пропуску, невжиття своєчасних заходів щодо припинення порушення митних правил при транзиті та тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортних засобів особистого користування, при митному контролі та митному оформленні товарів, що призвело до порушень ч.1ст.54 Митного кодексу України, п.п.2.4-2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 № 362.

ОСОБА_2 не погодився із наказами Державної фіскальної служби України №718 від 18.09.2015р. та №730 від 25.09.2015р. в частині звільнення його із займаної посади, а тому подав позов в якому просив визнати протиправним та скасувати вказані накази.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду встановлено протиправність оскаржуваних наказів в частині звільнення позивача з публічної служби.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком та зважає на наступне.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог п.22 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Основними обов'язками державних службовців, серед інших, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723). Основні обов'язки державних службовців, які є спільними для всіх службовців, незалежно від посади, яку вони посідають.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Згідно ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 14 Закону України "Про держану службу" встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Враховуючи, що норми Закону №3723 є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю України, за невиконання чи неналежне виконання службових обовязків до державного службовця поряд із звільненням та попередженням можуть застосовуватись такі заходи дисциплінарного впливу як попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.

Відповідачем не було призначено та не було проведено службового розслідування щодо несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків. Жодні заходи дисциплінарного впливу до позивача не застосовувались

Відповідно до п.1ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Згідно абзацу 2 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. Порушення є одноразовим. Верховний Суд вважає неможливим звільнення за пунктом 1 стаття 41 КЗпП, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послаблення контролю за роботою підлеглих працівників. Наведене також підтверджується сталою правовою позицією Верховного ОСОБА_6 України, викладеною, зокрема, в ухвалі від 18.11.2004 р. по справі за позовом громадянина Г. до Антимонопольного комітету України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи зі змісту п.1 ст.41 КЗпП підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не тривале, зокрема, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо).

В ході судового розгляду справи представником відповідача не було надано пояснень, у чому саме полягало одноразове грубе порушення трудових обовязків ОСОБА_2 Разом з цим, з матеріалів перевірки та пояснень відповідача вбачається, що неналежне виконання обовязків було допущено позивачем під час всього періоду перевірки, тобто мало тривалий характер.

Пленум Верховного ОСОБА_6 України в п.22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 вказав, що судам необхідно перевіряти чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За час проходження державної служби до ОСОБА_2 не було застосовано заходи дисциплінарної відповідальності, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.43-48).

Також, в ході проведення перевірки було встановлено і факти належного виконання своїх посадових обовязків позивачем, а саме: належно організованої роботи, виконання запланованих показників (а.с.56-57); збільшення активності субєктів ЗЕД (а.с.57); доведений індикативний показник на 2014 рік фактично виконано на 103 відс. (а.с.59).

Крім вказаного, суд враховує, що наказом № 718 від 18.09.2015, який був прийнятий безпосередньо після проведеної перевірки, ОСОБА_2 було зобовязано забезпечити усунення у повному обсязі виявлених недоліків та порушень, вжити заходи для недопущення їх у подальшій роботі, тобто жодних заходів дисциплінарної відповідальності до позивача не застосовувались.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 грудня 2015 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_6