Ухвала суду № 54051971, 25.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1613/15-а

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Золотнікова О.С. та Скрипченко В.О.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Цюрупинське" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Цюрупинське" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у можливості застосування податкового компромісу та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Цюрупинське" (далі ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі ОДПІ), в якому просить встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача щодо винесення рішення про не застосування податкового компромісу за №1739/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про не застосування податкового компромісу за №1739/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року; зобов'язати відповідача утриматися від складання та надіслання податкових вимог та/або податкових повідомлень-рішень, складених на підставі акта перевірки №94/22/00413558 від 19 лютого 2015 року та податкового повідомлення-рішення №0000082200 від 05 березня 2015 року, а також від зменшення суми у картці особового рахунку позивача, що ведеться у ДПІ у зв'язку із досягненням податкового компромісу; встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача щодо винесення рішень про відмову у можливості застосування податкового компромісу за №1669/10/21-20-15-018 від 31 березня 2015 року та за №1838/10/21-20-15-018 від 09 квітня 2015 року; визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про відмову у можливості застосування податкового компромісу №1669/10/21-20-15-018 від 31 березня 2015 року та за №1838/10/21-20-15-018 від 09 квітня 2015 року; зобов'язати відповідача прийняти рішення про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки за процедурою податкового компромісу (рішення про погодження застосування податкового компромісу) по податку на додану вартість за лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2912 року та січень, лютий, березень червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ПАТ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Ренфорс за період з 01 липня 2012 року по 01 січня 2014 року та складено акт №94/22/00413558 від 19 лютого 2015 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Ренфорс за період з 01 липня 2012 року по 01 січня 2014 року.

За даними вищевказаного акту встановлено, що ПАТ в порушення пп.138.1.1 п. 138.1.ст. 138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2055912,0 грн., у тому числі: за 2012 рік на суму 2032257.0 грн.; за 2013 рік на суму 23655.0 грн. Також, в порушення п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, ПК України занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 1680394,0 грн., в т. ч. по періодах : за жовтень 2012 року на суму ПДВ 397737,0 грн.; за листопад 2012 року на суму ПДВ 517907,0 грн.; за грудень 2012 року на суму ПДВ 764749,0 грн.; завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.2 декларації) на 279989 грн., в т. ч. по періодах: за грудень 2012 року на суму ПДВ 188787,0грн; за січень 2013 року на суму ПДВ 66302,0 грн.; лютий 2013 року на суму ПДВ 24900,0 грн.

На підставі вищевказаного акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0000092200 від 05 березня 2015 року про збільшення грошових зобов'язань по ПДВ на суму 2520591, 00 грн., у т.ч. основного платежу 1680394,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 840197,0 грн., №0000112200 від 05.03.2015 року про збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств у сумі 3083868,00 грн., у т.ч. основного платежу 2055912,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1027956,00 грн., №0000082200 від 05.03.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 279989,0 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 139994,0 грн.

13 березня 2015 року за №102 позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у Херсонській про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень рішень №0000082200 від 05 березня 2015 року, №0000092200 від 05 березня 2015 року та №0000112200 від 05 березня 2015 року.

24 березня 2015 року ПАТ надано заяву від 24 березня 2015 року №145 (вхідний №1924/10 від 24 березня 2015) про намір досягнення податкового компромісу по податковими повідомленням-рішенням №0000092200 від 05 березня 2015 року про збільшення грошових зобов'язань по ПДВ на суму основного платежу 1680394,00 грн., №0000112200 від 05 березня 2015 року про збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств на суму основного платежу 2055912,00 грн., №0000082200 від 05 березня 2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 279989,0 грн.

Відповідачем 02 квітня 2015 року прийнято рішення №1738/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року про погодження застосування податкового компромісу по податковим повідомленням-рішенням від 05 березня 2015 року №0000092200 та №0000112200.

Також ОДПІ було прийнято рішення №1739/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року про не застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню від 05 березня 2015 року №0000082200.

Крім того, позивачем було подано до відповідача заяви від 18 березня 2015 року про намір досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість за лютий - грудень 2012 року по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та від 26 березня 2015 року про намір досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість за січень квітень, червень грудень 2013 року по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідачем прийнято рішення від 31 березня 2015 року №1680/10/21-20-15-018 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки для досягнення податкового компромісу за квітень, червень, серпень та жовтень 2012 року та від 09 квітня 2015 року №1839/10/21-20-15-018 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки для досягнення податкового компромісу за квітень, листопад, та грудень 2013 року.

За результатами перевірки складено довідку від 27 квітня 2015 року №183/22-0/00413558 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ з питань правомірності застосування податкового компромісу по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, квітень, листопад грудень 2013 року та по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012, 2013 рік та прийнято рішення від 07 травня 2015 року №2362/10/21-20-15-018 та 2358/10/21-20-15-018 про погодження застосування податкового компромісу за квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, квітень, листопад грудень 2013.

В свою чергу рішеннями відповідача від 31 березня 2015 №1669/10/21-20-15-018 та від 09 квітня 2015 року відмолено у можливості застосування податкового компромісу за лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2012 року, січень, лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року.

Винесення ОДПІ рішень, якими було відмовлено у застосуванні податкового компромісу і стало підставою для звернення ПАТ з позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що предметом податкового компромісу не можуть бути визначені суми від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Судом було зазначено, що твердження позивача, що під дію податкового компромісу підпадає податкове повідомлення рішення від 05 березня 2015 №0000082200 про зменшення суми бюджетного відшкодування, спростовуються п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14, ст.54, ст.200 ПК України, п.7 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України та п.п. 2.4 п. 2 Наказу №13, оскільки податковий компроміс поширюється на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, а не на суми зменшення бюджетного відшкодування. Також, було зазначено, що без наявності нарахувань у звітній декларації з податку на додану вартість, суд вважає, що відсутня можливість застосування процедури податкового компромісу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 підрозділу 9-2 розділу XX Податкового кодексу України (далі ПК України) процедура податкового компромісу, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, та відповідно до п.2 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України 5 відсотків сплачується від суми заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно до підпункту 2.4 пункту 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17 січня 2015 року №13 (далі Наказ №13) під досягненням компромісу розуміється сплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань з ПДВ та/або податку на прибуток.

З наведеного вбачається, що чинне податкове законодавство вважає поняття податкового зобов'язання та від'ємного значення з ПДВ чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування різними та не тотожними категоріями в контексті питання досягнення податкового компромісу.

Зазначене також підтверджується п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення сум податку на додану вартість платника податків.

Крім того, податкове зобов'язання - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України).

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що предметом податкового компромісу може бути виключно донараховане податкове зобов'язання та не можуть бути визначені у податковому повідомленні рішенні суми від'ємного значення з ПДВ або суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, колегія вважає, що податкове повідомлення рішення від 05 березня 2015 року №0000082200 про зменшення суми бюджетного відшкодування під дію податкового компромісу не підпадає, оскільки останній поширюється на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, а не на суми зменшення бюджетного відшкодування.

Стосовно застосування податкового компромісу по уточнюючим розрахункам за лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2012 року та січень березень, червень жовтень 2013 року колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ПАТ було надано ОДПІ заяви від 18 березня 2015 року про намір досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість за лютий - грудень 2012 року по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість та заяви від 26 березня 2015 року про намір досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість за січень квітень, червень грудень 2013 року по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Положеннями п.3 підрозділу 9-2 розділу XX ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу.

У відповідності з вказаними положеннями ПК України ОДПІ прийнято рішення від 31 березня 2015 року №1680/10/21-20-15-018 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки для досягнення податкового компромісу за квітень, червень, серпень та жовтень 2012 року та від 09 квітня 2015 року №1839/10/21-20-15-018 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки для досягнення податкового компромісу за квітень, листопад, та грудень 2013 року.

За наслідком вказаної перевірки ОДПІ складено довідку від 27 квітня 2015 року №183/22-0/00413558 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ з питань правомірності застосування податкового компромісу по уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, квітень, листопад грудень 2013 року та по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2012, 2013 рік, та прийнято рішення від 07 травня 2015 року №2362/10/21-20-15-018 та 2358/10/21-20-15-018 про погодження застосування податкового компромісу за квітень, червень, серпень, жовтень 2012 року, квітень, листопад грудень 2013 року.

В той же час, рішеннями відповідача від 31 березня 2015 №1669/10/21-20-15-018 та від 09 квітня 2015 року відмовлено у можливості застосування податкового компромісу за лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2012 року, січень, лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2013 року.

Відмова в можливості застосування податкового компромісу відбулась в зв'язку з тим, що за звітні періоди лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2012 року по деклараціям з податку на додану вартість у підприємства відсутні нараховані до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи відсутність нарахувань податкового зобовязання у звітній декларації з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про не можливість застосування процедури податкового компромісу з підстав, викладених вище.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматися від складання та надіслання податкових вимог та/або податкових повідомлень-рішень, складених на підставі акта перевірки №94/22/00413558 від 19 лютого 2015 року та податкового повідомлення-рішення №0000082200 від 05 березня 2015 року, а також від зменшення суми у картці особового рахунку позивача, що ведеться у ДФС у зв'язку із досягненням податкового компромісу та зобов'язання відповідача прийняти рішення про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки за процедурою податкового компромісу (рішення про погодження застосування податкового компромісу) по податку на додану вартість за лютий, березень, травень, липень, вересень, листопад та грудень 2912 року та січень, лютий, березень червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2013 року, з огляду на відмову в задоволенні вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відповідача щодо винесення рішення про не застосування податкового компромісу за №1739/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року; визнання протиправним та скасування рішення відповідача про не застосування податкового компромісу за №1739/10/21-20-22-00 від 02 квітня 2015 року; визнання протиправними та скасування рішення відповідача про відмову у можливості застосування податкового компромісу №1669/10/21-20-15-018 від 31 березня 2015 року та за №1838/10/21-20-15-018 від 09 квітня 2015 року.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи, викладені у апеляційній сказі були предметом дослідження судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Цюрупинське" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: ОСОБА_4 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_5