Ухвала суду № 54051959, 25.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2232/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока-Нафта» до Жовтневої обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

30.07.2014р. ТОВ «Дока-Нафта» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 17.07.2014 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 12 322,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3080,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення №0000182200 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року адміністративний позов ТОВ «Дока-Нафта» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000182200 від 17.07.2014 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області 18.12.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 19.06.2014р. по 20.06.2014р. ревізором-інспектором ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дока Нафта» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Сапфір і К» за березень 2013 року.

Вказаною перевіркою встановлено завищення підприємством позивача ПДВ за березень 2013 року на суму 12322,50 грн. та складено акт № 463/14-20-22-38350446 від 27.06.2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 17.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 15403,10 грн., з яких 12322,50 грн. - за основним платежем, 3080,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст. 75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як видно зі змісту вимог ст.ст.134,138 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Дока-Нафта» відповідно до КВЕД займається наступними видами діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним.

По справі встановлено, що 11.03.2013 року між позивачем (покупець) та ПП «Сапфір і К» (постачальник) було укладено договір поставки №11/03-1, за умовами якого постачальник зобовязується передати в узгоджені строки у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали. Додатковою угодою №1 від 11.03.2013 року до договору поставки №11/03-1 визначено товар (дизельне паливо), його кількість (7950 л.), ціна товару (9,30 грн./л.) та строк його оплати (до 18.03.2013 року).

Таким чином, придбання такого виду товару, як дизпаливо, співвідноситься з характером господарської діяльності позивача.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано до суду 1-ї інстанції: договір поставки мастильних матеріалів та додаткову угоду до нього, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів, банківські платіжні доручення, що підтверджують оплату товару, сертифікат відповідності, паспорт якості товару.

Окрім того, на підтвердження реальності цієї поставки та використання товару у своїй подальшій господарській діяльності позивачем, зокрема, надано договір оренди комплексу АЗС, договір перевезення, документи, що містять відомості про транспорт, яким здійснювалося перевезення дизельного палива, журнал реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у резервуарах, журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, змінні звіти АЗС тощо. Копії перелічених документів містяться в матеріалах справи.

Що ж стосується посилань ОДПІ на недобросовісність контрагента позивача за договором - ПП «Сапфір і К», то суд зауважує, що неможливість проведення перевірки контрагента, а також неможливість проведення з таким контрагентом зустрічної звірки, не може свідчити про взагалі нереальність господарської операції, оскільки проведення перевірки є заходом контролю податкового органу відносно платника податків, а реальність господарської операції оцінюється з урахуванням її специфікації умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Таким чином, при дослідженні спірної господарської операції, контрагент за договором, в першу чергу, розглядається як субєкт господарювання, спроможний або неспроможний надавати відповідні послуги або поставляти товари. Крім того, судовим рішенням в адміністративній справі, т.б. постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року (у справі №814/4947/13-а), яке набрало законної сили, зобовязано ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області виключити з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з підсистеми п.2.19 «Податкового блоку» відомості викладені в ОСОБА_2 №172/14-03-22-08/32996659 від 06.11.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сапфір і К» щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій в частині формування податкового кредиту і податкових зобовязань між ПП «Сапфір і К» та його контрагентами у період липень-грудень 2012 року, січень-вересень 2013 року», на який, в свою чергу, посилався відповідач по даній справі.

Стососвно ж наданого до суду 2-ї інстанції представником податкового органу вироку Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.03.2014 року, яким було визнано винним власника ПП «Сапфір і К» ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, то судова колегія до уваги його не приймає та, в свою чергу, зазначає і звертає увагу на те, що останній являвся керівником цього підприємства з 08.07.2013р., а спірна господарська операція між ТОВ «Дока Нафта» та ПП «Сапфір і К» була здійснена у березні 2013 року, при чому, як договір поставки №11/03-1 від 11.03.2013р. (який до цього часу недійсним в судовому порядку не визнаний), так і усі інші первинні документи були підписані попереднім власником і директором ПП «Сапфір і К» - ОСОБА_4

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга, не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

ОСОБА_5