Ухвала суду № 54051932, 30.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Справа № 876/1602/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання дій УПФУ в Перечинському районі в частині пред'явлення до примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф163У від 14.05.2013р. незаконними та зобов'язати відкликати виконавчі документи; визнання недійсними та скасування постанови у виконавчому провадженні № 43869881: про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2014р.; про залучення працівників правоохоронних органів від 16.07.2014р.; про привід від 16.07.2014р.; про привід від 23.07.2014р.; про розшук майна боржника від 15.07.2014р.; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 430093264 від 14.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 43869881 від 14.07.2014р.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Зазначену постанову суду оскаржив позивач, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно позовним вимогам, зазначаючи при тому, що судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги доводи позивача. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

14 травня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області винесено вимогу № Ф 163 У щодо сплатити ФОП ОСОБА_1 суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2910,26 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року у справі № 807/2723/13-а за позовом ОСОБА_1 до УПФ в Перечинському районі про визнання протиправної та скасування вимоги від 14.05.2013 року № Ф163У, яка 22.05.2014 р. набрала законної сили, встановлено обставини щодо правомірності винесення УПФ в Перечинському районі вимоги про сплату недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2910,26 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

02.07.2014 року у відповідності до вимог ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. №606 ХІУ ( в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови) відділом Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги УПФ в Перечинському районі від 14.05.2013 року № Ф 163 У про стягнення з ОСОБА_2 2910,26 грн недоїмки із сплати єдиного соціального внеску та надано строк до 09.07.2014 року для добровільного виконання.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу II Прикінцевих Положень Закону України "Про змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 року № 406-VІІ органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Тому необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу № Ф163 У від 14.05.2013 р. була виставлена УПФУ Перечинському районі до набрання чинності змін до Закону України "Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 11.08.2013 р., недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахованої фінансової санкції по вимозі про сплату боргу до ОСОБА_1 в сумі 2910,26 грн адмініструється УПФУ в Перечинському районі.

Таким чином в зв'язку з невиконанням позивачем вимоги про сплату боргу, така правомірно подана на виконання до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції.

З метою забезпечення виконання виконавчого документа, 15.07.2014 року в порядку ст. 40 Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ винесено постанову про розшук майна боржника та у відповідності до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку до реєструючих установ направлено для виконання, а сторонам виконавчого провадження для відома.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 11 Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ, виконавець має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

Постановою про відкриття виконавчого провадження, позивача було викликано на 10.00 год. 15.07.2014 року, однак, останній не з'явився.

Відтак, 16.07.2014 року в порядку ст. 11 Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ винесено постанову про привід ОСОБА_1 до відділу ДВС Перечинського РУЮ на 22.07.2014 року, втім, привід останнього здійснити не вдалося, оскільки місце знаходження є невідомим.

16.07.2014 року ОСОБА_1 направлено рекомендованою кореспонденцією вимогу державного виконавця про надання безперешкодного доступу до будинку по місцю реєстрації в м. Перечин, вул.. Духновича 38, для обстеження майнового стану боржника.

23.07.2014 року здійснивши вихід за місцем реєстрації боржника згідно запланованого спільного виходу з представниками УПФ у Перечинському районі, встановлено, що боржника вдома не було, а отже законну вимогу державного виконавця від 16.07.2014 року ОСОБА_1 не виконано, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Відтак, 23.07.2014 року, повторно, в порядку ст. 11 Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ винесено постанову про привід ОСОБА_1 на 29.07.2014 року, у зв'язку з неявкою останнього до відділу на 10.00 год. 15.07.2014 року та в зв'язку з тим, що постанова про привід від 16.07.2014 року працівниками Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області була не виконана.

28.07.2014 року ОСОБА_1 направлено вимогу державного виконавця щодо явки до відділу ДВС на 05.08.2014 року з наданням відомостей щодо майнового стану та інформації про працевлаштування, яку направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією.

29.07.2014 року до відділу ДВС Перечинського РУЮ з'явився боржник для ознайомленням із матеріалами виконавчого провадження, згідно із листом-запрошенням від 21.07.2014 року, яке направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Згідно виписки від 13.08.2014 року, що надійшла до відділу ДВС Перечинського РУЮ 15.08.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 добровільно сплатив на депозитний рахунок відділу суму в розмірі 2910,26 грн.

Згідно розпорядження від 19.08.2014 року за № 43869881 встановлено, що кошти в сумі 2910,26 грн. які надійшли 13.08.2014 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні вимоги за № Ф 163 У від 14.05.2013 року виданої УПФ у Перечинському районі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, необхідно перерахувати наступним чином: 2593,62 грн на користь УПФ у Перечинському районі, 291,02 грн виконавчого збору та 25,62 грн витрати на проведення виконавчих дій на спеціальний реєстраційний рахунок Головного управління юстиції у Закарпатській області.

Станом на 26.08.2014 року борг по виконавчому провадженню за № ЄДРВП 43869881 з примусового виконання вимоги за № Ф 163 У від 14.05.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску становить 316,61 грн., тому підстави у державного виконавця для винесення постанов про закінчення виконавчого провадження в порядку п.8 ст. 49 по вищевказаному виконавчому провадженню відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що процесуальні дії відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф163У від 14.05.2013р. відповідають приписам Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ, Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 25.06.2002 N 607/56/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.06.2002 за N 541/6829.

Однак, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Статтею 82 Закону України від 21.04.1999 р. №606 ХІУ передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Також статтею 181 КАС України, зокрема встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що 07.07.2014 р. ним отримано постанову у виконавчому провадженні № 43869881 про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2014 р., а 15.07.2014 р. постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 430093264 від 14.07.2014 р. та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 43869881 від 14.07.2014р.

При цьому з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду через поштове відділення 06.08.2014 року, що слідує з поштового конверта.

Разом з тим позивач не наводить підстав щодо поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині наведених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування постанов у виконавчому провадженні № 43869881: про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 430093264 від 14.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 43869881 від 14.07.2014р. необхідно залишити без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України, оскільки суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду щодо наведених процесуальних документів Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовну заяву залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. у справі №807/2570/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування постанов відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції у виконавчому провадженні № 43869881: про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 430093264 від 14.07.2014р. та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 43869881 від 14.07.2014р.

Позовні вимоги фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання недійсними та скасування постанов відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції у виконавчому провадженні № 43869881: про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2014р.; про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 430093264 від 14.07.2014р. та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 43869881 від 14.07.2014р. залишити без розгляду.

В решті постанову суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_3