Ухвала суду № 54051899, 30.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 р. Справа № 876/8170/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №813/755/15 за позовом ОСОБА_2 до Заступника директора департаменту начальника інспекційного відділу у м.Львові ОСОБА_3, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

13.02.2015р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, просила, з врахуванням поданих клопотань та уточнень, визнати протиправним та скасувати Припис №05/01-ш про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 15.01.2015р., винесений головним державним інспектором Інспекційного відділу м.Львова ОСОБА_4 щодо ОСОБА_2.

Протокольними ухвалами Львівського окружного адміністративного суду залучено у справу як відповідача заступника директора департаменту начальника інспекційного відділу у м.Львові ОСОБА_3 та замінено відповідача на Державну архітектурно-будівельної інспекції України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позовні вимоги направленні до відповідача ОСОБА_5 державного інспектора інспекційного відділу м.Львова ОСОБА_4, а не до заступника директора департаменту начальника інспекційного відділу у м.Львові ОСОБА_3 Таким чином, виходячи з вимог ст.163 КАС України, суд першої інстанції визначив не того відповідача, до якого була направлена вимога. Звертає увагу, що Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю застосовується до обєкта будівництва, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, а перевірку проводять щодо субєкта господарювання, який проводить господарську діяльність. Таким чином, суд першої інстанції застосував норми законодавства, які не можуть бути застосовані у даній справі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2014р. Міським комунальним господарством «ЛКП «Балатон-409» Відділу житлового господарства Шевченківської районної адміністрації видано акт-попередження №220 ОСОБА_2 щодо самовільного влаштування балкону на 8-му поверсі до кв.№119, буд.21 по вул.Тичини, відповідно до якого виявлено самовільне влаштування балконної плити на восьмому поверсі, розміром 3,6 х 1,20 м до квартири АДРЕСА_1, будівельні роботи розпочато у вересні 2014 року. В результаті перевірки встановлено порушення ст.96 КпАП України будівельні роботи здійснено самовільно, без погодження Шевченківської адміністрації, запропоновано в 3-х місячний термін подати документи на розгляд міжвідомчої комісії Шевченківської адміністрації. Відповідно до пояснень позивача балкон самовільно збудовано для покращення житлових умов. (а.с.57).

Акт-попередження №220 отримано позивачем під підпис 27.10.2014р.

Відповідно до Направлення на здійснення позапланової перевірки від 12.01.2015р. №05-10/3-3/н головного державного інспектора Кушнір М.С. та головного державного інспектора Хар М.І. направлено на здійснення позапланової перевірки на додержання вимог містобудівного законодавства щодо добудови балкону на вул.Тичини, 21/119 у м.Львові (а.с.58)

15.01.2015р. головним державним інспектором Інспекційного відділу м.Львова ОСОБА_4 із залученням інженера по експлуатації ЛКП «Балатон-409» ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_2 відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, на підставі звернення Шевченківської районної адміністрації №7/13-14/4-458 від 26.11.2014р. проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_2 на об'єкті будівництва з добудови балкону до квартири №119 буд.№21 на вул.Тичини у м.Львові.

За результатами перевірки складено Акт №05/01-ш від 15.01.2015р. відповідно до якого перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 співвласниця квартири №119 буд. №21 на вул.Тичини у м.Львові проводить будівельні роботи з добудови балкону до квартири №119 буд.21 на вул.Тичини у м.Львові (ІІІ категорія складності). На час перевірки влаштовано консольну бетонну плиту (розм. 3,6 х 1,2 м) та по периметру влаштовано огороджуючи конструкцію. Будівельні роботи розпочато без розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без права на виконання будівельних робіт, чим порушено ст.7, ст.9 і ст.27 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.11-12).

З метою усунення виявлених порушень Департаментом ДАБІ у Львівській області 15.01.2015р. складено Припис №05/01-ш про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який містить вимогу зупинити подальше виконання будівельних робіт з дати отримання припису до отримання права на виконання будівельних робіт, згідно чинного законодавства (а.с.17-18).

28.01.2015р. директором Департаменту ДАБІ у Львівській області видано Направлення на здійснення позапланової перевірки №05-84-3/н щодо виконання позивачем вимог припису №05/01-ш від 15.01.2015 р.

Результати перевірки оформлені актом № 15/01-ш від 29.01.2015р. відповідно до якого перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 зупинила будівельні роботи добудови балкону до квартири №119 буд.№21 на вул.Тичини у м.Львові, чим виконала вимоги припису від 15.01.2015р. №05/01-ш про зупинення виконання будівельних робіт до отримання права на виконання робіт (а.с.62).

Вважаючи, що Припис №05/01-ш від 15.01.2015р. протиправним та підлягає скасуванню ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Як встановлено ст.152 Житлового кодексу Української РСР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до положень п.4. Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Відповідно до тлумачення термінів, які використовуються у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за №927/11207, (далі Правила №76) реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Згідно з п. 1.4.1 Правила №76 переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п.3.21 ДБН А.2.2-3-2014 1 Державні будівельні норми України. Склад та зміст проектної документації на будівництво від 01.10.2014р. реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації обєкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів приходить до переконання, що перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку обєктів будівництва, зокрема добудова балконів, відноситься до реконструкції, оскільки призводить до зміни геометричних розмірів обєктів.

Згідно з ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. № 687-XIV (далі ОСОБА_3 №687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Статтею 1 Закону №687-XIV визначено, що об'єкти архітектурної діяльності (об'єкти архітектури) - будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об'єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів

Відповідно до абз.2 п.1 ст.28 Закону №687-XIV власники та користувачі об'єктів архітектурної діяльності зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Частиною 1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. № 3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_3 № 3038-VI) передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що позивач проектної документації не мала, вимоги ч.1 ст.34 Закону № 3038-VI нею не дотримано.

Відповідно до ст.6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно з п.8 ч.1 ст.7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.38 Закону № 3038-VI встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Згідно з пп. «б» п.3 ч.4 ст.41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п.3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року №294 (далі Положення №294), основними завданнями Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з положеннями п.4 Положення №294 Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; у визначених законодавством випадках проводить перевірки: відповідності підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва обєктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; здійснює контроль за виконанням виданих приписів у визначених законодавством випадках.

Відповідно до пп.6 п.6 Положення №294 Держархбудінспекція для виконання покладених на неї завдань має право видавати у визначених законодавством випадках обовязкові до виконання приписи.

Пунктом 7 Положення №294 встановлено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до статті 41 Закону № 3038-VI Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом обєкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

На підставі системного аналізу положень Порядку №553, враховуючи синтаксичну побудову п.1 вказаного Порядку, колегія суддів приходить до переконання, що Порядок №553 визначає як процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, так і процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом обєкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, а тому покликання апелянта щодо не можливості застосовувати Порядок №553 до спірних правовідносин є безпідставним.

Відповідно до положень п.2 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Пунктом 5 Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Згідно з п.11 Порядку №553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, відповідно до законодавчо наданого повноваження видавати обовязкові до виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, за відсутності у ОСОБА_2 проектної документації на виконання будівельних робіт та без дотримання вимоги ч.1 ст.34 Закону № 3038-VI, правомірно видано Припис № 05/01-ш від 15.01.2015р., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності позовних вимог.

Щодо покликання апелянта на предявлення позову до ОСОБА_5 державного інспектора інспекційного відділу м.Львова ОСОБА_4, а не до заступника директора департаменту начальника інспекційного відділу у м.Львові ОСОБА_7, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до положень ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Держархбудінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Департамент ДАБІ у Львівській області є територіальним органом структурним підрозділом апарату ДАБІ України, якому надано право здійснювати представництво інтересів ДАБІ в судах відповідно до наданих повноважень, які визначаються в довіреності.

Згідно з Наказом ДАБІ України від 27.01.2015р. №50-ОС ОСОБА_4 27.01.2015р. звільнено з посади головного державного інспектора інспекційного відділу у місті Львові Департаменту ДАБІ у Львівській області за угодою сторін (а.с.98).

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з ч.3 ст.52 КАС України якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі вказаного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції правильно визначено відповідачів у даній справі.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року у справі №813/755/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали виготовлено 03.12.2015р.