Ухвала суду № 54051876, 02.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/10343/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівДяковича В.П., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за позовом державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області до приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ :

02 червня 2015 року державна податкова інспекція у Міжгірському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» в особі філії Синеверсько-полянський туристично-оздоровчий комплекс «Синевирське озеро» (далі АТ «Закарпаттурист») коштів, які перебувають у його власності, на суму податкового боргу у розмірі 12967,65 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 807/929/15 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі АТ «Закарпаттурист» просило оскаржуване судове рішення скасувати та прийняте нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що такі письмові документи, як облікова картка платника податків та довідка про стан заборгованості, створені безпосередньо позивачем, атому не є допустимими доказами у справі і не підтверджують обставину заборгованості відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ, суд першої інстанції виходив із того, що податковий борг в сумі 12967,65 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати даного боргу відповідачем не надано, а тому такий підлягає стягненню в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу податковий борг сума узгодженого грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою

Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 02 березня 2015 року, в якій самостійно задекларовано зобовязання по даному платежу за 2014 рік у розмірі 95 грн. (а.с. 11-12).

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як слідує з матеріалів справи, 01 серпня 2014 року ДПІ було складено акт перевірки № 395/07-08-22/25442615 про результати проведення позапланової невиїзної перевірки відповідача з питань своєчасності сплати узгоджених грошових зобовязань по податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0000362301/2301 від 12 липня 2011 року (а.с.а.с. 20-23). Під час перевірки встановлено порушення АТ «Закарпаттурист» абз. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України.

На підставі вказаного акту перевірки, 06 серпня 2014 року позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0000692200/100/1596, яким відповідачу визначено суму грошового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13304 грн.

Вказане рішення було отримане відповідачем 06 серпня 2014 року, про що свідчить його підпис на корінці даного податкового повідомлення-рішення (а.с. 10).

Як стверджує позивач, а відповідачем не заперечується, філія ТОК «Синевирське озеро» після отримання вищевказаного податкового повідомлення-рішення сплатила 439,26 грн. по податку на прибуток підприємств, а саме: 10 грудня 2014 року 26,30 грн.; 15 грудня 2014 року 65 грн.; 16 грудня 2014 року 246,96 грн.; 02 березня 2015 року 101 грн.

Однак, у звязку з тим, що вказані сплати податку на прибуток підприємств були здійснені несвоєчасно, на них нараховувалася пеня: 10 грудня 2014 року 0,10 грн. пені; 15 грудня 2014 року 0,39 грн. пені; 16 грудня 2014 року 1,59 грн. пені; 02 березня 2015 року 5,83 грн. пені.

Сума грошового зобовязання по даному податковому повідомленню-рішенню у розмірі 12967,65 грн. станом на дату розгляду справи відповідачем не сплачена, що підтверджується довідкою про стан заборгованості та обліковою карткою платника податків (а.с. 6, 29-30).

У свою чергу, будь-яких доказів у підтвердження погашення вказаного податкового зобовязання відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Можливість примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду передбачена пп. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного Закарпатського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі № 807/929/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Дякович

ОСОБА_2

Ухвала у повному обсязі складена 03 грудня 2015 року.