Ухвала суду № 54051872, 02.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 876/7961/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представників позивачаОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі за її позовом до Львівської обєднаної державної фінансової інспекції про визнання нечинною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2015 року ОСОБА_4 районна адміністрація Львівської міської ради (далі ОСОБА_4) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просила визнати нечинним та скасувати п. 13 обов'язкових вимог, викладених в листі Львівської обєднаної державної фінансової інспекції «Про усунення порушень законодавства» № 19-13/800 від 13.05.2015 року, у частині заниження розміру надходжень від орендарів за користування нежиловими приміщеннями ОСОБА_4 та стягнення з орендарів збитків, завданих внаслідок невідшкодування витрат за користування нежитловими приміщеннями місцями загального користування у будівлі ОСОБА_4

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015року у справі № 813/2613/15 у задоволенні позову було відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі. У обґрунтування апеляційних вимог покликалася на безпідставність донарахування відповідачем експлуатаційних витрат по опаленню місць загального користування на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786. При цьому, апелянт зазначає, що в питаннях оренди ОСОБА_4 користується ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.06.2007 року «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова». Крім того, зазначає, що нарахування експлуатаційних витрат районною адміністрацією, як балансоутримувачем нежитлових приміщень, суперечить чинному законодавству та свідчило б перевищення повноважень, наданих позивачу органом місцевого самоврядування Львівської міською радою, в частині дотримання істотних умов договору оренди.

Представники позивача у ході апеляційного розгляду підтримали вимоги, викладені у позовній заяві. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про повне задоволення позову ОСОБА_4

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не зявився, а відтак на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Держфініспекцію визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі Закон № 2939).

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку проведення інспектування).

За правилами пунктів 45, 46 зазначеного Порядку у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таке правило відповідає положенням ст. 10 Закону № 2939, п. 7 якої закріплює право контролюючого органу пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Разом із тим, Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону № 2939, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Держфініспекція пред'явила оскаржувані вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Оскільки оскаржувані вимоги не породжують для позивача жодних обовязків, то відповідні позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають до задоволення.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обовязковою до виконання, на переконання апеляційного суду, є безпідставними з огляду на те, які позовні вимоги ОСОБА_4 були передані нею на вирішення адміністративного суду після їх уточнення заявою від 16.06.2015 року (а.с. 53).

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 813/2613/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіВ.П.Дякович

ОСОБА_5

Ухвала у повному обсязі складена 03 грудня 2015 року.