Постанова № 54051713, 02.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13082/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пауер» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пауер» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пауер» (надалі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач). В якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.01.15 № 0000612204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 815 242,50 грн., а саме: за основним платежем у сумі 652 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 163 048,50,00 грн. та від 27.01.15 № 0000622204 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 025 925,00 грн., а саме: за основним платежем у сумі 820 740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 205 185,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма "POWER" (код за ЄДРПОУ 19030185) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грант Тайм" за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2014 р. № 1433/26-54-22-01-07/19030185 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.01.2015 року: №0000612204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 850 242,50 грн., в т.ч. за основним платежем 652 194,00 грн. та штрафні санкції 163 048,50 грн. та №0000622204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 025 925,00 грн., в т.ч. за основним платежем 820 740,00 грн. та штрафні санкції 205 185,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч, 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фірма «Пауер» (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Грант Тайм» (Постачальник), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №1 від 11.01.2013 року (надалі - Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1, "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Замовник" - оплатити й одержати Продукцію в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка продукції відбувається на умовах EXW, м. Київ (згідно ІНКОТЕРМС - 2000 року). Місце відвантаження продукції - склад "Постачальника". Поставка продукції здійснюється не пізніше 30 днів після отримання Постачальником передоплати на розрахунковий рахунок за продукцію від Замовника. Право власності на продукцію переходить від Замовника після її одержання останнім на складі Постачальника згідно товарно-видаткових: документів і рахунку-фактури. Продукція, яка постачається "Замовнику" по даному Договору, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під забороною на відчуження, вільна від податкової застави.

Сторонами до вищезазначеного Договору укладено Додаткову угоду №1 від 07.05.2013 р.

На виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Специфікації: №1 на загальну суму з ПДВ 255548,68 грн., №2 на загальну суму з ПДВ 57067,92 грн., №1 на загальну суму з ПДВ 80323,82 грн., №6 на загальну суму з ПДВ 36773,75 грн., №3 на загальну суму з ПДВ 536373,31 грн., №5 на загальну суму з ПДВ 765045,82 грн., №4 на загальну суму з ПДВ 7617,29 грн., №14 на загальну суму з ПДВ 46289,98 грн., №7 на загальну суму з ПДВ 407450,63 грн., №5 на загальну суму з ПДВ 765045,82 грн., №8 на загальну суму з ПДВ 138635,01 грн., №10 на загальну суму з ПДВ 180337,75 грн., №11 на загальну суму з ПДВ 85611,65 грн., №15 на загальну суму з ПДВ 218279,03 грн., №13 на загальну суму з ПДВ 395313,88 грн., №12 на загальну суму з ПДВ 241710,99 грн., №16 на загальну суму з ПДВ 120420,00 грн., №17 на загальну суму з ПДВ 218361,31 грн., №18 на загальну суму з ПДВ 188816,95 грн., №19 на загальну суму з ПДВ 69420,18 грн., №20 на загальну суму з ПДВ 62731,31 грн., №21 на загальну суму з ПДВ 17078,76 грн., №20/1 на загальну суму з ПДВ 63845,21 грн.; Рахунки: №1101 від 24.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 11447,06 грн., №755 від 25.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 24093,07 грн.,

Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Грант Тайм» (Постачальник), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №1 від 08.01.2014 року (надалі - Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1, "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Замовник" - оплатити й одержати Продукцію в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка продукції відбувається на умовах EXW, м. Київ (згідно ІНКОТЕРМС - 2000 року). Місце відвантаження продукції - склад "Постачальника". Поставка продукції здійснюється не пізніше 30 днів після отримання Постачальником передоплати на розрахунковий рахунок за продукцію від Замовника. Право власності на продукцію переходить від Замовника після її одержання останнім на складі Постачальника згідно товарно-видаткових: документів і рахунку-фактури. Продукція, яка постачається "Замовнику" по даному Договору, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під забороною на відчуження, вільна від податкової застави.

На виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: рахунки, накладні, податкові накладні за період з січня 2013р. по 31.01.2014р.; банківські виписки.

При цьому, необхідно зазначити, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні Специфікації до Договору №1 від 08.01.14, рахунки-фактури до Договорів, довіреності на отримання товару, які є обов'язковими, відсутні докази наявності товару на складі (на балансі) Позивача та докази передання даного товару покупцеві, оскільки частина наданих Позивачем документів складена в 2012 році, що в свою чергу передує даті отримання товару від контрагента Позивача. Також, суд першої інстанції вказав, що в наданих накладних та рахунках відсутні повні реквізити, не зазначено посади П.І.Б. ким підписані дані документи (Одержувач, Відправник), деякі товарно-транспортні накладні виписані в 2012 році, проте, договори були укладені в 2013 -2014 році.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивач надавав суду першої інстанції пояснення, що специфікація до Договору №1 від 08.01.14 не була укладена, так як у зв'язку нестабільністю курсу дол. США сторони не змогли зафіксувати ціни на момент підписання договору та домовилися, що постачання відбуватимуться на підставі виставлених ТОВ «Грант Тайм» рахунків на дату замовлення, а отже Позивач і не міг надати суду таку специфікацію, так як їх не було, а надав рахунки до договору №1 від 08.01.14 (арк. 53-99 том 2).

Щодо надання суду рахунків-фактур то в матеріалах справи (арк. 23-99 том 2) містяться відповідні надані рахунки, в яких вказана номенклатура та ціна за товар, що є не що інше, як рахунки-фактури.

Також, необхідно зазначити, що довіреності на отримання товарів від ТОВ «Грант Тайм» не виписувалися оскільки директор Позивача самостійно отримував товар, що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними (арк. 100-250 том 2 та арк.1 -118 том 3).

Щодо відсутності доказів наявності товару на складі (на балансі), то Позивачем надані пояснення, з яких вбачається, що товар замовлявся для підприємств авіаційнобудівної галузі та не зберігався на складі, а поставлявся безпосередньо замовникам. При цьому, в матеріали справи (арк. 73-149 том 4), надано відомості, що підтверджують оприбуткування товарів на балансі підприємства та їх списання.

Також, Позивач надав докази передання зазначеного товару замовникам, а саме товарно-транспортні накладні, накладні та довіреності на представників контрагентів, які отримували товар (арк. 46 - 205 том 6, 1 - 191 том 6, та податкові накладні арк. 192 - 205 том 6, арк. 1 -205 том 7 та арк. 1-95 том 8).

Крім того, щодо тверджень, що частина наданих Позивачем документів складена в 2012 році, то як вбачається з матеріалів справи, надані договори з додатками та специфікації до них датовані 2012 роком, які відповідно до умов діють до 2015 - 2017 років та на підставі яких здійснювалися поставки в 2013 - 2014 роках.

При цьому, необхідно вказати, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Отже, факт придбання позивачем послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Фірма «Пауер» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пауер» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.01.15 № 0000612204 та № 0000622204.

Судові витрати в сумі 30 867,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пауер» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 02.12.2015 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Бєлова Л.В.