Ухвала суду № 54051646, 03.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 808/2810/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2

треті особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3, арбітражний керуючий ОСОБА_4

про зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ОСОБА_1, в якому позивач просить зобовязати Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області/приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 припини (зняти) в Державному реєстрі іпотек обтяження (іпотеку) за реєстраційним номером 11170974 від 16.01.2011 та в Єдиному реєстрі заборони відчуження обєктів нерухомого майна заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером 11170906 від 16.5.2015.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції вірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до укладеного договору про іпотечний кредит № ZРС0040000003173 від 04.02.2008 ОСОБА_3 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 299212,50 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.02.2008. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: 3-кімнатну квартиру загальною площею 60,98 кв.м., житловою площею 41,20 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/179.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 умов вказаного договору, у останнього утворилася кредитна заборгованість.

Постановою господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 у справі № 26/227/10 ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, внаслідок чого було включено до ліквідаційної маси, у тому числі, квартиру 179 у м. Запоріжжі по вул. Нижньодніпровська, 4.

За результатами проведення відкритих торгів з продажу майна, які проводилися в межах ліквідаційної процедури, ОСОБА_1 стала переможцем з купівлі квартири 179 у м. Запоріжжі по вул. Нижньодніпровська, 4, про що складено протокол від 25.11.2010.

Договір купівлі-продажу квартири від 17.03.2011, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 Продаж квартири здійснено за ціною 141000,00 грн., кошти від продажу перераховані покупцем на рахунок Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

На підставі вказаного договору за ОСОБА_1 18.10.2012 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 4/179.

Позивач вважає, що 25.11.2010 спірне нерухоме майно втратило статус іпотечного майна, а тому Банком та Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 неправомірно здійснено дії щодо поновлення записів про реєстрацію обтяжень у Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборони відчуження обєктів нерухомого майна, адже Банк у повному обсязі реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця й має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 вказаного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 у справі №26/227/10 ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_4, якого зобовязано здійснити ліквідаційну процедуру згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Спірна квартира була реалізована в межах ліквідаційної процедури з прилюдних торгів 25.11.2010.

Проте постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2011, ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.2010, якою зобовязано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 скасувати заборони на відчуження та обмеження щодо розпорядження майном спірної квартири, та постанову господарського суду Запорізької області від 16.08.2010 у справі №26/277/10 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області в іншому складі суду.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що у разі скасування незаконного судового рішення про зобовязання зняти заборону відчуження, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Щодо заявленої позовної вимоги в даній адміністративній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами нового розгляду справи № 26/277/10-25/5009/2735/11 господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу від 06.06.2011 про припинення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011.

Підставою для ухвалення судового рішення стало встановлення судом обставин, згідно з якими зобовязання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором виникло у ОСОБА_3 як фізичної особи, а не як фізичної особи-підприємця.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування рішення суду про зняття вказаних обмежень/обтяжень та в подальшому взагалі припинення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_3, в межах ліквідаційної процедури якого було реалізовано спірне нерухоме майно.

Пунктами 63-72 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, визначено особливості державної реєстрації іпотеки.

Зокрема, під час проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації припинення іпотеки заінтересованою особою також є особа, якою припинена іпотека, особа, в інтересах якої припинено іпотеку, та у випадку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», - державний виконавець (пункт 63 Порядку).

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою, зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою, анулювання та видачі нової заставної, відступлення прав за іпотечним договором або передачі заставної, видачі дубліката заставної, припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводяться з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком (пункт 64 Порядку).

Відповідно до пункту 71 Порядку державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Судом встановлено, що на сьогодні договір іпотеки № ZРС0040000003173 від 04.02.2008, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, не припинено, кредитні зобовязання за вказаним договором останнім не виконано, що свідчить про відсутність підстав для припинення обтяження спірного нерухомого майна іпотекою.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в адміністративній справі № 808/2810/15 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 03 грудня 2015 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:Т.І. Ясенова

Суддя:А.В. Суховаров