Постанова № 54051470, 03.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2015 року № 826/11338/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2015 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню. При цьому позивач стверджує, що ним було правомірно сформовано податковий кредит. Крім того, позивач посилається на те, що податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року не містить реєстраційного номеру, і як наслідок воно не відповідає вимогам законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам, викладеним в акті перевірки.

У судовому засіданні 23.09.2015 року суд, заслухавши думку представників сторін, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі наказу, виданого ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2014 року №2497 у період з 29.12.2014 року по 30.12.2014 року працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.1 і п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, із наказом від 17.12.2014 року №2450 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КМУ» (код ЄДРПОУ 39165287) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складений акт від 13.01.2015 року №13/26-58-22-02-17/33234653 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 233 227,00 грн., в тому числі по періодам - серпень 2014 року - 233 227,00 грн.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки 31.01.2015 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000232202 (форми «Р»), яким ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 291 534,00 грн. (233 227,00 грн. - за основним платежем, 58 307,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження цих податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000232202, позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.03.2015 року № 4505/10/26-15-10-05-35, у відповідності до змісту якого - податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000232202 залишено - без змін, а скаргу ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» - без задоволення.

ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» до ДФС України було подано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000232202 та рішення від 19.03.2015 року № 4505/10/26-15-10-05-35, за результатом розгляду якої ДФС України прийняло рішення від 14.05.2015 року №10210/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду повторної скарги, яким скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року №0000232202 та рішення від 18.02.2015 року №2764/10/26-15-10-06 - без змін.

Порушення, встановлене актом перевірки, полягало у наступному.

Як свідчать матеріали справи, TOB «Фірма «Авіатехсервіс» укладено з TOB «Консалт Менеджмент України» (далі - TOB «КМУ») договір поставки від 21.07.2014 року №07/14.

На виконання умов договору виписані видаткові та податкові накладні на загальну суму - 1 399 367,00 грн., у т.ч. ПДВ 233 227.80 грн.

ТОВ Фірма «Авіатехсервіс» згідно з платіжними дорученнями перераховано на адресу TOB «КМУ» кошти на загальну суму 1 399 367,00 грн., у т.ч. ПДВ 233 227,80 грн.

Згідно з реєстром отриманих податкових накладних TOB «Фірма «Авіатехсервіс» суму ПДВ по взаємовідносинам з TOB «КМУ» включено до складу податкового кредиту за період з 01.08.2014 року - по 31.08.2014 року у розмірі 233 227,00 грн. та відображено у розділі II «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів

В акті перевірки зазначено, що ТМЦ які отримувались від TOB «КМУ» не вилокогабаритні, до перевезення не залучались підприємства-перевізники. Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось автомобілями TOB «Фірма «Авіабудтехсервіс», ТМЦ отримані від ТОВ «КМУ» використані для техобслуговування, ремонту, капітального ремонту баштових кранів та обладнання до них, а також, як допоміжні матеріали для обслуговування виробничого процесу по експлуатації баштових кранів.

ТОВ «КМУ» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, виді діяльності неспеціалізована оптова торгівля, чисельність працюючих - 1 особа.

До ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва акт від 27.11.2014 року №358/22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КМУ» з питань взаємовідносин з контрагентами за період: липень-жовтень 2014 року, згідно з яким встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. Встановити та опитати посадових осіб неможливо.

Жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності TOB «КМУ» за серпень 2014 року до перевірки не надано, а з наявних даних та матеріалів і висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України вбачається проведення транзитних фінансових операцій направлених на надання податкової вигоди тертім особам.

Крім того, операції TOB «КМУ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В зв'язку з цим посадові особи TOB «КМУ» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи вищенаведене, операції TOB «КМУ» не є господарською діяльністю - підприємства, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу.

Враховуючи те, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від постачальників до підприємства-покупця TOB «КМУ» то, відповідно, відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від TOB «КМУ» до підприємств-покупців, податкові зобов'язання з ПДВ за якими відображено ним у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «КМУ» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Аналізом баз даних ТОВ «КМУ» не підтверджено реальність господарських відносин з платниками податків за період серпень 2014 року.

Аналізом звітності з ПДВ за серпень 2014 року та наявної податкової інформації, встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Також, в ході проведення аналізу даних згідно з АС «Податковй блок», «АС Перегляд результатів співставлення», «Архів електронної звітності» не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «КМУ» за липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Таким чином, ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» на порушення п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу занижено податок на додану вартість за серпень 2014 року на загальну суму 233 227,00 грн.

Суд з зазначеними висновками не погоджується, виходячи з такого.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з, крім іншого: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи реальність та товарність господарської операції між TOB «Фірма «Авіатехсервіс» та TOB «КМУ», а отже правильність ведення бухгалтерського обліку та звітності, підтверджується: договором поставки № 07/14 від 21.07.2014 року; платіжними дорученнями за №57 від 04.08.2014 року, №77 від 26.08.2014 року, №79 від 28.08.2014 року; податковими накладними №148 від 06.08.2014 року, №149 від 12.08.2014 року, №150 від 18.08.2014 року, №151 від 28.08.2014 року, №152 від 29.08.2014 року; видатковими накладними №83 від 28.08.2014 року; № 85 від 29.08.2014 року; №86 від 06.08.2014 року, №87 від 12.08.2014 року, №88 від 18.08.2014 року.

Також суд зазначає, що обставини про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КМУ» не можуть бути підставою вважати, що надані TOB «Фірма «Авіатехсервіс» первинні документи бухгалтерського обліку та звітності не відповідають чинному законодавству України, а господарські операції між TOB «Фірма «Авіатехсервіс» та TOB «КМУ» є не реальними та безтоварними. Оскільки, на час укладання договору поставки № 07/14 від 21.07.2014 року та здійснення господарських операцій свідоцтво платника ПДВ від 01.05.2013 року №200172757 TOB «КМУ» анульоване не було. Зазначене свідоцтво анульоване лише 15.09.2014 року.

Податкова інформація від 27.11.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «КМУ» у зв'язку з відсутністю цього товариства за його податковою адресою складена через три місяці, після проведення останньої господарської операції за вищевказаним договором поставки.

Питання щодо придбання TOB «КМУ» товарно-матеріальних цінностей, які були в подальшому реалізовані TOB «Фірма «Авіатехсервіс», стосується виключно господарської діяльності TOB «КМУ».

Не можливість відповідача встановити, де і як придбало TOB «КМУ» зазначені товарно-матеріальні цінності не стосується правильності і повноти введення бухгалтерського обліку та звітності TOB «Фірма «Авіатехсервіс».

Варто зазначити, що на підтвердження використання товарів, що були придбані у ТОВ «КМУ» позивачем надано акти списання запасів у виробництво за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року. Продавець товару за договором №07/14 від 21.07.2014 року (ТОВ «КМУ») як кредитор був змінений на підставі договору №ПП-09/1 про відступлення права вимоги від 25.09.2014 року. таким чином у зв'язку зі зміною кредитора ТОВ «КМУ» на ТОВ «Лінк Стейт» розрахунків між ТОВ «Фірма «Авіатехсервіс» та ТОВ «КМУ» не було.

Також судом взято до уваги, що TOB «Фірма «Авіатехсервіс» вжило заходи для встановлення дефектів у правовому статусі TOB «КМУ» при укладанні та виконанні договору поставки № 07/14 від 21.07.2014 року, зокрема отримало від контрагента в копіях: виписку від 04.08. 2014 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; паспорт директора TOB «КМУ» ОСОБА_1; наказу № 2-К від 29 липня 2014 року про те, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Менеджмент Україна»; витяг №1426594501892 з реєстру платників податку на додану вартість.

Крім того на час здійснення господарських операцій між TOB «Фірма «Авіатехсервіс» та TOB «КМУ», останнє, відповідно до статті 55-1 ГК України, не було визнане згідно з рішенням суду фіктивним товариством.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагенту під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст.44 ПК України).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до ст. 11 Закону №996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, за п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Щодо посилання позивача на те, що направлене TOB «Фірма «Авіатехсервіс» податкове повідомлення-рішення від 31.01.2015 року не містило реєстраційного номеру, і як наслідок воно не відповідає вимогам законодавства України, то таке твердження не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п.3.1 Порядку направлення органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2012 року за №2135/22447 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок №1236) структурний підрозділ органу державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, уносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 12), або реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 13), які ведуться в цілому в органі державної податкової служби в електронному вигляді.

Відповідно до п.3.3 Порядку №1236 при складанні податкового повідомлення-рішення йому присвоюється номер, який вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень та складається з таких частин: порядковий номер у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - перші 6 цифр номера; номер підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, - наступні 4 цифри номера.

На підтвердження дотримання вищезазначених вимог при складенні податкового повідомлення-рішення представником відповідача надано належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення №0000232202 від 31.01.2015 року та витяг вказаного податкового повідомлення-рішення з інформаційної бази контролюючого органу для підтвердження присвоєння останньому номеру 0000232202.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0000232202 від 31.01.2015 року.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Авіатехсервіс» (код ЄДРПОУ 33234653) за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук