Постанова № 54051304, 03.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/4190/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги, податкових повідомлень - рішень, -,

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення про анулювання ФОП ОСОБА_4 реєстрації платника єдиного податку,

- визнання протиправним та скасування вимоги № Ф від 06 липня 2015 року,

- визнання протиправним та скасування рішення №287 від 29 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0004311701, №0004291701, №0004301701 від 29 липня 2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за висновками позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 06.07.2015 № 244/17-2746814316, позивач, який перебував на спрощеній системі оподаткування, перевищив граничну суму обсягу доходу платника єдиного податку, не виконав обовязку перейти з ІІІ кварталу 2014 року на загальну систему оподаткування, у звязку з чим занизив грошові зобовязання з єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

При цьому позивач аргументував, що відповідачем невірно визначено обсяг доходу позивача, оскільки взято до уваги кошти, що надходили на його розрахунковий рахунок за договорами доручення, які не могли бути віднесені до доходу платника єдиного податку у розумінні статті 292 Податкового кодексу України. Вказував, що в силу вимог пункту 292.4. статті 292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента), тоді як кошти, що надходили позивачу від контрагентів за договорами доручення, фактично були засобами, необхідними для виконання доручення в розумінні норм цивільного законодавства.

За таких обставин вважає, що відповідачем неправомірно анульовано ФОП ОСОБА_4 реєстрацію платника єдиного податку та донараховано грошові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

13 жовтня 2015 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких в обґрунтування правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішень зазначено, що ФОП ОСОБА_4 у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи із ставкою єдиного податку 5 %.

В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 використано інформацію СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до якої на рахунок ФОП ОСОБА_4 № 26004000015184 у ПАТ «ВіЕс Банк» за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 надійшли кошти в сумі 18 425 900 грн від контрагентів як передплата за зерно пшениці, товар, сільськогосподарську продукцію. За таких обставин контролюючим органом встановлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу, передбаченого пп. 3 п. 291.4. статті 291 Податкового кодексу України (3 000 000 грн) у ІІІ кварталі 2014 року, а з огляду на те, що позивач не перейшов з ІV кварталу 2014 року на загальну систему оподаткування та не зареєструвався платником ПДВ до 10.10.2014, зафіксовано заниження позивачем єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, у звязку з чим прийняті спірні рішення /т. 1 а.с. 68 70/.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 24.10.2012 /т. 2 а.с. 65 -66/, перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку, 3 група (5 %) згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 2565 від 26.10.2012 /т.1, а.с. 91 92/.

Наказом ОСОБА_5 ОДПІ № 25 від 18.06.2015 у звязку із надходженням постанови старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області про призначення позапланової документальної перевірки від 29.04.2015 /т.1 а.с.98 99/, на підставі пп. 78.1.11. п. 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, вирішено провести з 18.06.2015 позапланову виїзну документальну перевірку ОСОБА_4 тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 /т.1 а.с.94/. Копію зазначеного наказу вручено позивачу, про що свідчить його підпис на примірнику наказу.

На підставі наказу ОСОБА_5 ОДПІ № 25 від 18.06.2015 виписано направлення на перевірку від 18.06.2015 № 30, 31 /т.1 а.с. 95/, які вручено позивачу під підпис 18.06.2015.

Наказом ОСОБА_5 ОДПІ від 24.06.2015 № 32 продовжено термін проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_4 на два робочих дні з 25.06.2015 /т. 1 зворотній бік а.с. 94 /.

На підставі наведених документів у термін з 18.06.2015 по 26.06.2015 ревізорами ОСОБА_5 ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

ОСОБА_5 ОДПІ від 18.06.2015 № 2153/П/16-18-17-41 позивача повідомлено про необхідність надання на перевірку відповідного переліку документів /т.1, а.с. 97/. Зазначений лист містить відмітку про отримання його позивачем.

Актами від 19.06.2015, 22.06.2015, 23.06.2015, 24.06.2015,25.06.2015, 26.06.2015 зафіксовано факт неотримання від позивача документів, необхідних для проведення перевірки /т.1, а.с. 74 76, зворотній бік а.с. 97/.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.07.2015 № 244/17-2746814316 /надалі акт перевірки, т.1 а.с. 15 48/, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_4, зокрема:

- пп. 177.5.2. п. 177.5., п. 177.11. ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік;

- пп. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.2. ст. 177, пп. а п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: в результаті заниження суми одержаного чистого оподатковуваного доходу на 11 175 150 грн платником податків занижено суму податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 899 044,70 грн;

- ст. 7, 8, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 62 118 грн;

- пп. 1, 2 п. 296.5.3. ст. 296, п. 296.6., 296.7. ст. 296 Податкового кодексу України, в результаті чого було допущено заниження податкових зобовязань у 2014 році по єдиному податку в сумі 791 412,50 грн;

- пп. 299.10.3. п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, в результаті чого з 01.10.2014 передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно;

- п. 183.4. ст. 183, п. 181.1. ст. 181, пп. а п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2 083 980 грн, в т.ч. за жовтень 2014 року 513 510 грн, листопад 2014 року - 875 850 грн, грудень 2014 року 694 620 грн;

- п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання до ОСОБА_5 ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року.

На підставі акту перевірки ОСОБА_5 ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення - рішення від 29.07.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 2 373 975,88 грн, в тому числі за основним платежем - 1 899 044,7 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 474 931,18 грн. /т.1 а.с. 51/;

- податкове повідомлення - рішення від 29.07.2015 № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 989 265,63 грн, в тому числі за основним платежем - 791 412,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197 853,13 грн. /т.1 а.с. 52/;

- податкове повідомлення - рішення від 29.07.2015 № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 605 485 грн, в тому числі за основним платежем - 2 083 980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 521 505 грн. / т.1 а.с. 53/;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф НОМЕР_5 від 06.07.2015 щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 62 118 грн /т. 1 а.с. 49/

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 287 від 29.07.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1077,75 грн. /т.1 а.с. 54/.

Крім того, ОСОБА_5 ОДПІ прийнято рішення № 9-17-2746814316 від 14.07.2015 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яким анульовано свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 № 321678 серії А (дата початку дії з 24.10.2012) /т.1 а.с. 100/.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних санкцій, рішенням про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню рішенню від 29.07.2015 № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 989 265,63 грн та податковому повідомленню рішенню від 29.07.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 2 373 975,88 грн, суд виходить із наступного.

Зміст акту перевірки свідчить, що підставою для висновку про порушення позивачем пп. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.2. ст. 177, пп. а п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 899 044,70 грн, а також пп. 1, 2 п. 296.5.3. ст. 296, п. 296.6., 296.7. ст. 296 Податкового кодексу України, внаслідок чого допущено заниження податкових зобовязань у 2014 році по єдиному податку в сумі 791 412,50 грн, послугувало те, що в ході перевірки встановлено перевищення позивачем граничного обсягу доходу, передбаченого пп. 3 п. 291.4. ст. 291 Податкового кодексу України для платників єдиного податку 3 групи, яке відбулося у ІІІ кварталі 2014 року, та нездійснення позивачем переходу на застосування іншої ставки єдиного податку або переходу на сплату інших податків і зборів.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період з 01.01.2014 по 31.12.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи, ставка 5%, згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 2565 від 26.10.2012 /т.1, а.с. 91 92/, про що свідчить корінець свідоцтва № 2565 /т. 2 а.с 119/.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені нормами глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За змістом пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до третьої групи належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

-не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;

-обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;

В силу вимог підпункту 293.3.1. пункту 293.3. статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Як встановлено судом, позивач як платник єдиного податку 3 групи обрав ставку у розмірі 5 відсотків доходу.

Згідно із пунктом 293.4. статті 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків, зокрема, до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 294.1. статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.

Пунктом 296.3. статті 296 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 296.5. статті 296 Податкового кодексу України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1 - 296.5.5 цієї статті.

Так, підпунктом 296.5.3. пункту 296.5. статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої або п'ятої групи у податковій декларації окремо відображають: 1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення (пункт 296.6. статті 296 Податкового кодексу України).

Пунктом 296.7. статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті.

При цьому згідно із вимогами підпункту 1 пункту 293.8. статті 293 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, у наступному податковому (звітному) кварталі за поданою ними заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку п'ятої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

В акті перевірки зафіксовано та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до поданих ФОП ОСОБА_4 податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за І квартал 2014 року, І півріччя 2014 року, ІІІ квартал 2014 року, 2014 рік підприємцем задекларовано за звітний (податковий) період суму доходу, що оподатковується за ставкою 5 % в сумі 38 000 грн, яка одержана у І кварталі 2014 року /т. 1 а.с. 77 85/.

Водночас згідно із інформацію СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області, яку отримано ОСОБА_5 ОДПІ (лист вх. № 378/7 від 25.06.2015) /т.1 а.с. 96/, на рахунок ФОП ОСОБА_4 № 26004000015184 у ПАТ «ВіЕс Банк» за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 надійшли кошти в сумі 18 425 900 грн (передплата за зерно пшениці, товар, сільськогосподарську продукцію) від контрагентів: ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП «Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц».

Згідно довідки ОСОБА_5 ОДПІ рахунок № 26004000015184 у ПАТ «ВіЕс Банк» обліковується за ФОП ОСОБА_4 та відкритий 04.06.2014 /т.1. а.с. 89/.

Перевіркою встановлено /т.1 а.с. 26 28, 32 - 34/ та підтверджено даними виписки ПАТ «ВіЕс Банк» по рахунку ОСОБА_4 № 26004000015184 /т. 2 а.с. 2 22/, що за період з 01.07.2014 по 30.09.2014 (ІІІ квартал 2014 року) на зазначений рахунок ОСОБА_4 надійшли кошти від ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП «Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд» як попередня оплата (передплата) за пшеницю (зерно пшениці, товар) згідно із договорами доручення на загальну суму 7 250 750 грн., а за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 (IV квартал 2014 року) надійшли кошти від ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП «Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» як попередня оплата (передплата) за пшеницю (зерно пшениці, товар) згідно із договорами доручення на загальну суму 11 175 150 грн.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 (Повірений) укладено наступні договори доручення:

- № 0207-14 від 02.07.2014 із ПП «Хілтон Тайм» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Селянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 1600 тон ціною за одиницю товару (тону) 2900 грн, загальна ціна договору - 4 640 000 грн /т.1 а.с. 120 - 123/;

- № 2207 від 22.07.2014 із ПП «Тарх» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки на зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка із метою придбання їх Довірителем кількістю 400 тон ціною за одиницю товару (тону) 3000 грн, загальна ціна договору - 1 200 000 грн / /т.1 а.с. 124 127/;

- № 130 - П від 13.08.2014 із ПП «Кастл Лайт» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки на зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка із метою придбання їх Довірителем кількістю 3200 тон ціною за одиницю товару (тону) 3200 грн, загальна ціна договору -10 240 000 грн /т.1 а.с. 129 132/;

- № 1507/14 від 15.07.2014 із ПП «Фоксхаунд» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки зерна вітчизняної селекційної озимої пшениці Диканька (сорт напівінтенсивного типу) із метою придбання їх Довірителем кількістю 300 тон ціною за одиницю товару (тону) 2580 грн, загальна ціна договору -774 000 грн /т. 1 а.с. 133 136/;

- № П7 від 01.07.2014 із ПП «Фоксбет» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 300 тон ціною за одиницю товару (тону) 2450 грн, загальна ціна договору -735 000 грн /т.1 а.с. 137 140/;

- № 0107-ПВ від 01.07.2014 із ПП «Фленкер» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Ятрань -60 сорт високо інтенсивного типу із метою придбання їх Довірителем кількістю 13 000 тон ціною за одиницю товару (тону) 2450 грн, загальна ціна договору - 31 850 000 грн /т.1 а.с. 141 144/;

- № П8 від 01.07.2014 із ПП «Бекфаєр» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 800 тон ціною за одиницю товару (тону) 2500 грн, загальна ціна договору - 2 000 000 грн /т.1 а.с. 145 148/;

- № ПВО14.07 від 14.07.2014 із ПП «Фленкер Ф» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 6000 тон ціною за одиницю товару (тону) 2300 грн, загальна ціна договору -13 800 000 грн /т. 1 а.с. 149 152/;

- № 5-08 від 05.08.2014 із ПП «Свентосвіт» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 3200 тон ціною за одиницю товару (тону) 3200 грн, загальна ціна договору - 10 240 000 грн /т. 1 а.с. 153 156/;

- № 0707- КГ від 07.07.2014 із ПП «Кратос Гранд», за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Ятрань-60 сорт високо інтенсивного типу із метою придбання їх Довірителем кількістю 13000 тон ціною за одиницю товару (тону) 2450 грн, загальна ціна договору - 31 850 000 грн /т. 1 а.с. 157 160/;

- № 2П від 03.11.2014 із ПП «Рамхат» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Смуглянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 800 тон ціною за одиницю товару (тону) 3100 грн, загальна ціна договору - 2 480 000 грн /т. 1 а.с. 161 164/;

- № 0910-14 від 09.10.2014 із ПП «Легіон-Ц» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Селянка середньоранній сорт із метою придбання їх Довірителем кількістю 12000 тон ціною за одиницю товару (тону) 2850 грн, загальна ціна договору - 34 200 000 грн /т.1 а.с. 165 168/;

- № 01/12/14 від 01.12.2014 із ПП «Компанія «ОСОБА_6» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці Золотокоса із метою придбання їх Довірителем кількістю 400 тон ціною за одиницю (тону) 3400 грн, загальна ціна договору - 1 360 000 грн /т.1 а.с. 169 172/;

- № 01/12-14ДД від 01.12.2014 із ПП «Компанія «ОСОБА_8» (Довіритель), за умовами якого Повірений, діючи від імені та за рахунок Довірителя, зобовязується укласти один або декілька договорів поставки - зерно вітчизняної селекційної озимої пшениці ОСОБА_9 із метою придбання їх Довірителем кількістю 100 тон ціною за одиницю товару (тону) 3600 грн, загальна ціна договору - 360 000 грн /т. 1 а.с. 173 176/.

Пунктом 2.3. усіх наведених договорів було визначено, що Повірений здійснює передачу товару на протязі 35 місяців з моменту отримання 100 % попередньої оплати за товар.

Відповідно до пункту 5.1. договорів доручення Довіритель зобовязаний, зокрема, забезпечити Повіреного коштами для виконання доручення у повному розмірі згідно п. 4.2. договору (загальна ціна договору).

Згідно із пунктом 6.1. вказаних договорів за виконання доручення повірений має право на винагороду у визначеному розмірі (за умовами договорів - 5 000, 10000, 12000, 15 000 грн.). Винагорода повіреного сплачується йому у 3-хденний термін із дати погодження Довірителем звіту Повіреного /пункт 6.2. договорів/ .

Передання продукції Повіреним Довірителю здійснюється за актом здавання-приймання на таких умовах: порядок транспортування продукції визначається Довірителем /пункт 7.1. договорів/.

Відповідно до пункту 8.1. договорів доручення термін дії доручення Довірителя Повіреному складає 35 місяців з дня набрання чинності цим Договором.

На виконання договорів доручення ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Фоксбет», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц», ПП «Кратос-Гранд», П «Фленкер», ПП «Тарх», ПП «Свентовіт», ПП «Кастл Лайт», видали на імя фізичної особи підприємця ОСОБА_4 довіреності, копії яких наявні у справі /т. 2 а.с. 36 43, 178-182/.

Cтаттею 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно із вимогами статті 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до положень статті 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 1007 Цивільного кодексу України визначено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Із пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що договори поставки зерна від імені довірителів на виконання договорів доручення позивачем не укладено, а відтак звіти про виконання доручення не складалися і винагорода не перераховувалася.

При цьому суд бере до уваги, що зміст договорів доручення позивача із ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» свідчить, що Повірений здійснює передачу товару на протязі 35 місяців з моменту отримання 100 % попередньої оплати за товар (пункт 2.3. договорів).

За умовами розділу 11 вказаних договорів доручення договір № 0207-14 від 02.07.2014 із ПП «Хілтон Тайм» діє до 01.05.2017, договір № 2207 від 22.07.2014 із ПП «Тарх» діє до 22.06.2016; договір № 130 - П від 13.08.2014 із ПП «Кастл Лайт» діє до 13.07.2017; договір № 1507/14 від 15.07.2014 із ПП «Фоксхаунд» діє до 01.05.2017; договір № П7 від 01.07.2014 із ПП «Фоксбет» діє до 01.06.2017; договір № 0107-ПВ від 01.07.2014 із ПП «Фленкер» діє до 01.07.2017; договір № П8 від 01.07.2014 із ПП «Бекфаєр» діє до 01.06.2017; договір № ПВО14.07 від 14.07.2014 із ПП «Фленкер Ф» діє до 01.07.2017; договір № 5-08 від 05.08.2014 із ПП «Свентосвіт» діє до 05.07.2017; договір № 0707- КГ від 07.07.2014 із ПП «Кратос Гранд» діє до 01.07.2017; договір № 2П від 03.11.2014 із ПП «Рамхат» діє до 02.10.2017; договір № 0910-14 від 09.10.2014 із ПП «Легіон-Ц» діє до 01.05.2017; договір № 01/12/14 від 01.12.2014 із ПП «Компанія «ОСОБА_6» діє до 01.12.2017; договір № 01/12-14ДД від 01.12.2014 із ПП «Компанія «ОСОБА_8» діє до 01.12.2017.

За змістом договорів якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про намір розірвати цей договір не пізніше ніж за тридцять днів до моменту закінчення строку дії договору, то Договір вважається продовженим на строк 1 (один) календарний рік від дати, визначеної датою закінчення цього договору. Закінчення строку дії Договору не викликає припинення прав та обовязків сторін, що випливають з цього Договору та не звільняє їх в подальшому від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Таким чином строк дії договорів доручення та строк виконання позивачем договорів доручення в частині укладення договорів поставки пшениці від імені та за рахунок довірителів як на час перевірки, так і на даний час не сплинув.

При цьому суд враховує, що з 13.05.2015 позивач перебуває на військовій службі, як призваний за мобілізацією, що підтверджується довідкою військової частини В2749 /т. 1 а.с. 13/ та відомостями військового квитка позивача /т. 2 а.с. 141 142/.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частина коштів, яка надходила на рахунок позивача у ПАТ «ВіЕс Банк» від довірителів як попередня оплата (передплата) за пшеницю (зерно пшениці, товар) за договорами доручення, позивачем знімалася «на закупівлю сільськогосподарської продукції», а інша частина - перераховувалася на інший власний рахунок в АТ «Сбербанк Росії», ПАТ «Укрсоцбанк», про що свідчать відомості про рух коштів по рахунку позивача у ПАТ «ВіЕс Банк» за період з 01.06.2014 по 15.04.2015 /т. 2 а.с. 2 32/.

Суд бере до уваги, що податковим органом також не встановлено факту використання коштів, отриманих позивачем від довірителів. Суду також не надано будь-яких доказів, що кошти, які перераховувалися, були одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння.

Відповідно до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином нормами цивільного законодавства встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно із положеннями частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів визнання недійсними в судовому порядку договорів доручення позивача із ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» до суду сторонами не надано.

Крім того, наданими до суду листами ПП "Фленкер-Ф", ПП "Фленкер", ПП "Фоксхаунд", ПП "Кратос-Гранд", ПП "Компанія "ОСОБА_6" підтверджено укладання договорів доручення із позивачем та визначено їх ділову мету /т.2 а.с. 241-249/.

Відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ «Про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, звернуто увагу на те, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Матеріали справи свідчать, що 07.11.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження під № 32044140000000259 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Підставою для внесення в ЄРДР кримінального правопорушення слугували матеріали ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області щодо встановлення фіктивності підприємницької діяльності ПП «Медагроекспорт».

Зазначені відомості, а також обставини, встановлені під час досудового розслідування кримінального правопорушення, наведені у постанові старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області від 29.04.2015, на підставі якої призначено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 98 99/.

Водночас на час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32044140000000259 не завершено. Згідно із листом Головного управління ДФС у Львівській області від 03.11.2015 № 13000/13-01-09-20-16 кримінальне провадження № 32044140000000259 скеровано у прокуратуру Львівської області для визначення підслідності супровідним листом № 12882/13-01-09-20-13 від 30.10.2015, після чого скеровано для організації проведення досудового розслідування в прокуратуру Київської області /т. 2 а.с. 56/. Отже, на даний час рішенням суду у кримінальному провадженні не встановлено обставин, які мали б преюдиційне значення для оцінки господарських правовідносин позивача із ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц».

В ході розгляду справи сторонами не надано вироків судів або інших належних та достатніх доказів, які свідчать про те, що договори доручення порушують публічний порядок, у звязку з чим є нікчемними.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-караних дій в діях позивача та посадових осіб ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» не встановлені.

При цьому суд бере до уваги, що згідно із частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пунктом 20.1.30. статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Доказів звернення податкового органу до суду із позовом про визнання недійсними договорів доручення позивача із ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, а також наявності відповідних судових рішень сторонами не надано.

З огляду на викладене, договори доручення позивача із ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» в силу вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України вважаються правомірними.

Відповідно до пункту 291.1. статті 291 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із пунктом 292.4. статті 292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Таким чином нормами податкового законодавства чітко визначено, що доходом фізичної особи-підприємця платника єдиного податку (повіреного) за договорами доручення є розмір отриманої винагороди.

При цьому кошти, які одержуються такою фізичною особою-підприємцем від субєкта господарювання (довірителя) для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до фізичної особи-підприємця не переходить.

Отже, транзитні кошти, які одержує фізична особа-підприємець від субєкта господарювання (довірителя) для виконання договору доручення, не включаються до обсягу доходу такої особи та відповідно не враховуються для визначення можливості перебування такої особи на єдиному податку.

Розяснення ДПС України аналогічного змісту наявне у Єдиній базі податкових знань.

Пунктом 292.6. статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Актом перевірки не встановлено фактів надходження позивачу коштів за договорами доручення в якості сум винагороди повіреного. Відповідні факти також не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. За умовами договорів доручення винагорода підлягає сплаті повіреному у 3-хденний термін із дати погодження Довірителем звіту Повіреного. Враховуючи, що позивачем відповідні звіти не складалися, підстави для виплати винагороди були відсутні.

При цьому кошти, одержані ФОП ОСОБА_4 від ПП «Компанія «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_7 ОСОБА_8», ПП «Хілтон Тайм», ПП «Тарх», ПП «Кастл Лайт», ПП «Фоксхаунд», ПП «Фоксбет», ПП «Фленкер», ПП «Бекфаєр», ПП «Фленкер Ф», ПП Свентосвіт», ПП «Кратос Гранд», ПП «Рамхат», ПП «Легіон Ц» для виконання договорів доручення, не підлягали включенню до обсягу доходу фізичної особи-підприємця та відповідно не могли враховуватися для визначення можливості перебування такої особи на єдиному податку.

Фактів надходження позивачу коштів, які за своїм змістом підпадали під категорію доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку, податковим органом також не встановлено та документально не підтверджено.

Згідно із підпунктом 298.2.3. пункту 298.2. статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої - третьої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 5 пункту 291.4 статті 291, платниками єдиного податку першої - третьої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для п'ятої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

Враховуючи те, що факт перевищення позивачем обсягу доходу, встановленого для платників 3 групи (3 000 000 грн) у ІІІ кварталі 2014 року, не знайшов підтвердження в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивач не мав обовязку перейти на застосування іншої ставки або перейти на сплату інших податків і зборів з 01.10.2014 року, а також не мав обовязку оподатковувати кошти, які надійшли з метою виконання договорів доручення, в сумі перевищення, за ставкою 15 %.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про те, що позивачем порушено пп. 1, 2 п. 296.5.3. ст. 296, п. 296.6., 296.7. ст. 296 Податкового кодексу України, внаслідок чого допущено заниження податкових зобовязань у 2014 році по єдиному податку в сумі 791 412,50 грн є необґрунтованим.

Стосовно висновку про порушення позивачем пп. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.2. ст. 177, пп. а п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 899 044,70 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до підпункту а) пункту 176.1. статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

За приписами пункту 177.5. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (пункт 177.11. статті 177 Податкового кодексу України).

Водночас суд враховує, що згідно із підпунктом 165.1.36 пункту 165.1. статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу.

В силу вимог підпункту 2 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Під час перевірки позивача не встановлено та в ході розгляду справи податковим органом не доведено факт надходження позивачу коштів, які не були оподатковані згідно із главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу ХІV Податкового кодексу України, та які підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача як фізичної особи відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку, він звільнявся від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою.

Як встановлено судом вище, висновок перевірки про перевищення позивачем обсягу доходу, встановленого статтею 294 Податкового кодексу України та обовязок перейти на сплату інших податків і зборів з 01.10.2014, не ґрунтувався на нормах податкового законодавства.

З огляду на викладене, висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.2. ст. 177, пп. а п. 176.1. ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 899 044,70 грн, є необгрунтованим.

Відповідно є неправомірним висновок перевірки про порушення позивачем пп. 177.5.2., п. 177.5., пункту 177.11. статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення від 29.07.2015 № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 989 265,63 грн, та від 29.07.2015 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 2 373 975,88 грн, прийнято ОСОБА_5 ОДПІ без врахування вимог податкового законодавства та обставин, які мали значення для прийняття таких рішень.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 29.07.2015 № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 605 485 грн, в тому числі за основним платежем - 2 083 980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 521 505 грн. / т.1 а.с. 53/, суд виходить з наступного.

Пунктом 181.1. статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно із пунктом 183.4. статті 183 Податкового кодексу України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. а п. 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

При цьому за приписами підпункту 3 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що позивач мав статус платника єдиного податку 3 групи за ставкою, встановленою пунктом 2 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, він звільнявся від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів.

При цьому, як встановлено судом вище, висновок перевірки про перевищення позивачем обсягу доходу, встановленого статтею 294 Податкового кодексу України та обовязок перейти на сплату інших податків і зборів з 01.10.2014, не ґрунтувався на нормах податкового законодавства.

Також податковим органом не встановлено та в ході розгляду справи не доведено, що надходження коштів позивачу від довірителів на виконання договорів доручення підпадає під операцію з постачання товарів, робіт, послуг, що є обєктом оподаткування ПДВ, у звязку з чим, позивач повинен нараховувати та сплачувати податок на додану вартість.

Посилання представника відповідача на те, що мало місце постачання послуг згідно договорів доручення на суму, перераховану довірителями, суд оцінює критично, оскільки вказана сума за умовами договорів сплачувалася не за послуги позивача, а для забезпечення виконання позивачем обовязків повіреного.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 183.4. ст. 183, п. 181.1. ст. 181, пп. а п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2 083 980 грн, є безпідставним.

Відповідно необґрунтованим є також висновок ОСОБА_5 ОДПІ про порушення позивачем пункту 203.1. статті 203 Податкового кодексу України, а саме неподання звітності з ПДВ за жовтень грудень 2014 року.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 29.07.2015 № НОМЕР_4, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 605 485 грн, в тому числі за основним платежем - 2 083 980 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 521 505 грн. прийнято ОСОБА_5 ОДПІ без урахування вимог податкового законодавства та обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф НОМЕР_5 від 06.07.2015 щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 62 118 грн /т. 1 а.с. 49/ та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 287 від 29.07.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1077,75 грн. /т.1 а.с. 54/, суд враховує наступне.

Перевіркою встановлено, що у періоді з 01.01.2014 по 30.06.2014 ФОП ОСОБА_4, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування проводив сплату єдиного внеску відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», з 01.07.2014 по 31.12.2014 відповідно до п. 4 ст. 1 Закону сплату єдиного внеску не проводив з підстав наявності пенсійного посвідчення інваліда 2 групи № НОМЕР_1 від 20.08.2013. З огляду на те, що за результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачено анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до пп. 299.10.3. п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України з 01.10.2014 та перехід ФОП ОСОБА_4 на загальну систему оподаткування та звітності, яка не звільняє від сплати єдиного внеску особи, яка має інвалідність, та враховуючи інформацію СУ ФР ГУ ДФС у Львівській області, згідно якої на рахунок ФОП ОСОБА_4 надійшли кошти за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 в сумі 11 175 150 грн, повернення яких не встановлено, ревізори дійшли висновку, що на порушення статей 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_4 занижено суму єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування на 62 118 грн внаслідок неподання до податкового органу відповідної звітності /т. 1 а.с. 38 41/.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VІ (надалі Закон № 2464-VІ ) платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

При цьому частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VІ встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із положеннями частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ ).

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ).

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону № 2464-VІ нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

В силу приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ (в редакції на час спірних правовідносин) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_4, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, подав до ОСОБА_5 ОДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік /т. 2 а.с.122 -123/, в якому нараховано єдиний внесок в сумі 2355,90 грн, в тому числі за період січень червень 2014 року 422,65 грн щомісячно, за липень грудень 2014 року 0 грн. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 встановлено інвалідність 2 групи, про що свідчить посвідчення Управління праці та СЗН виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради серії ВІ № 000963 від 02.06.2014 /т. 2 а.с. 125/ та призначено пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААИ № 670196 /т. 2 а.с. 125/. З огляду на викладене, в силу приписів частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ позивач як платник єдиного податку звільнявся від сплати єдиного внеску за себе за наявності вказаних обставин.

В ході перевірки порушень під час нарахування єдиного внеску позивачем як платником єдиного податку не встановлено, натомість факт заниження єдиного внеску констатовано у звязку із обовязком позивача перейти з 01.10.2014 на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та отриманням ним доходу в сумі 11 175 150 грн, з якого підлягав нарахуванню єдиний внесок.

Разом з тим, як встановлено судом вище, висновок перевірки про перевищення позивачем обсягу доходу, встановленого статтею 294 Податкового кодексу України та обовязок перейти на сплату інших податків і зборів з 01.10.2014, не ґрунтувався на нормах податкового законодавства. Також податковим органом не доведено, що отримана позивачем сума коштів у розмірі 11 175 150 грн є доходом позивача.

З огляду на викладене, висновок перевірки про заниження позивачем суми єдиного внеску є безпідставним.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф НОМЕР_5 від 06.07.2015 щодо сплати суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 62 118 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 287 від 29.07.2015, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1077,75 грн. винесено ОСОБА_5 ОДПІ без урахування вимог законодавства та обставин, які мали значення для прийняття таких рішень.

Відносно рішення ОСОБА_5 ОДПІ № 9-17-2746814316 від 14.07.2015 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яким анульовано свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 № 321678 серії А (дата початку дії з 24.10.2012) /т.1 а.с. 100/, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зазначене рішення прийняте на підставі пп. 3 п. 299.10. ст. 299 Податкового кодексу України, враховуючи висновки акту перевірки від 06.07.2014 № 244/17-2746814316.

Відповідно до пп. 3 п. 299.10. статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

У свою чергу пунктом 298.3. статті 298 Податкового кодексу України встановлені випадки та строки, за яких платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

Згідно із пунктом 299.11. статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено необґрунтованість висновків акту перевірки від 06.07.2014 № 244/17-2746814316 про перевищення позивачем як платником єдиного податку 3 групи встановленого обсягу доходу, рішення ОСОБА_5 ОДПІ № 9-17-2746814316 від 14.07.2015 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яким анульовано свідоцтво платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4, прийняте на підставі вказаних обставин, є безпідставним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 9-17-2746814316 від 14.07.2015; вимоги № Ф НОМЕР_5 від 06 липня 2015 року; рішення №287 від 29 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкових повідомлень - рішень №0004311701, №0004291701, №0004301701 від 29 липня 2015 року відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання адміністративного позову ФОП ОСОБА_4 сплачено судовий збір у сумі 487 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією № 18010284 від 31.08.2015 /т.1 а.с. 3/.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, вимоги, податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті ОСОБА_5 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 9-17-2746814316 від 14.07.2015; вимогу № Ф НОМЕР_5 від 06 липня 2015 року; рішення №287 від 29 липня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; податкові повідомлення - рішення №0004311701 від 29 липня 2015 року, №0004291701 від 29 липня 2015 року, №0004301701 від 29 липня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 грн 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2015 року.

СуддяС.О. Удовіченко