Постанова № 54051292, 24.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2735/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжного Д.В.

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовомпозивача Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс"до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2015 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" (надалі ПБП "Технікс", позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (здійснено заміну на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, надалі ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 24.12.2014 за № 9525/16-01-22-02-12/31174870 стосовно ПБП "Технікс" по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Логан Груп" (надалі ТОВ "Логан Груп") за серпень 2014 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про заниження ПБП " Технікс " зобовязання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 2 320 867,00 грн не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, наданими під час перевірки ревізору-інспектору ДПІ у м. Полтаві в ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства. Позивач зазначив про безпідставність твердження відповідача про те, що господарські операції між ПБП " Технікс " та ТОВ "Логан Груп" не мали реальний характер.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях (а.с.53-57, т.1) в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначив, що перевіркою встановлені порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Логан Груп"; надані позивачем у ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції; позивачем не надані до перевірки документи, які підтверджують факт приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару.

У зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом у частині позовних вимог про визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акта від 24 грудня 2014 року за № 9525/16-01-22-02-12/31174870 стосовно ПБП "Технікс" по взаємовідносинах з ТОВ "Логан Груп" за серпень 2014 року, ухвалою суду від 24 листопада 2015 року адміністративний позов у цій частині позовних вимог залишено без розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПБП " Технікс " у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31174870, з 17 жовтня 2000 року перебуває на обліку в якості платника податків та є платником податку на додану вартість з 18 жовтня 2000 року (а.с.81-85 т.1).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області № 03.3-19/60з від 22 січня 2015 року (а.с.80 т.1), позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 46.72 Оптова торгівля матеріалами та металевими рудами; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 Технічні випробовування та дослідження; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 11 грудня 2014 року по 17 грудня 2014 року державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у м. Полтаві на підставі повідомлення про перевірку № 153 від 10 грудня 2014 року (а.с.61 т.1) та наказу начальника ДПІ у м. Полтаві № 2670 від 10 грудня 2014 року (а.с.60 т.1) згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПБП "Технікс" (код ЄДРПОУ 31174870) по взаємовідносинам з ТОВ "Логан Груп" (код ЄДРПОУ 39171636) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом 24 грудня 2014 року складено акт № 9525/16-01-22-02-12/31174870, відповідно до якого зафіксовані порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 № 1379, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 2 320 867,00 грн (а.с.15-37 т.1).

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 20 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3 481 300,50 грн, у тому числі 2 320 867,00 грн основний платіж, 1 160 433,50 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1).

Позивач оскаржив указане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного Управління ДФС у Полтавській області.

За результатом розгляду скарги Головним Управлінням ДФС у Полтавській області прийнято рішення від 10 квітня 2015 року № 1568/10/16-31-10-04-11 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1, а скаргу без задоволення (а.с.38-43 т.1)

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1 в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22 червня 2015 року податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с.44-46 т.1).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві, ПБП " Технікс " звернулось до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у серпні 2014 року сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Логан Груп" на його користь у зазначеному періоді.

Однак, за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем не визнано правомірно сформованим указаний податковий кредит позивача у розмірі 2 320 867,00 грн .

Мотивуючи даний висновок, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Логан Груп" постійно перебуває у стані 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, інформація про наявність основних фондів відсутня. За всіма запитами на проведення зустрічних перевірок ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві складені акти про неможливість проведення звірок, тобто не було підтверджено здійснення фінансово-господарської діяльності. У серпні 2014 року основними постачальниками ТОВ "Логан Груп" були підприємства з ознаками фіктивності (ТОВ "Крістал Корпорейшн" та ТОВ "ОСОБА_3 ЛТД"), отже, існує ризик декларування безтоварних операцій з метою надання вигоди у вигляді мінімізації податків. Крім того, до ДПІ у м.Полтаві надійшла податкова інформація від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 № 270/22-08 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Логан Груп" код 39171636 за серпень 2014 року", згідно з якою ТОВ "Логан Груп" не існує за податковою адресою, в останнього відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

За викладених обставин відповідач стверджував, що за операціями з оренди обладнання для свердловин лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ПБП "Технікс" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту ( абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не відповідно до їх дійсного економічного змісту або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо оформлення господарської операції, умовою визнання податкової вигоди платника є прояв платником належного ступеня обережності при виборі контрагента. Наведене передбачає встановлення обставин щодо укладення та виконання договору з контрагентом у світлі реальності господарської операції. Якщо суд встановлює, що основною метою платника було отримання доходу виключно або переважно за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну економічну діяльність, у визнанні права на податкову вигоду може бути відмовлено. При цьому реальність господарської операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом активу, але й реальністю виконання операції саме конкретним контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з певним постачальником. Платник, який не забезпечив документальне підтвердження відомостей та обґрунтованість вимог, на підставі яких він претендує на податковий кредит та витрати, несе ризик несприятливих наслідків своєї бездіяльності у вигляді можливого позбавлення права на податкову вигоду.

У силу чинного законодавства обов'язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника покупця; саме він є суб'єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію.

Указане кореспондується з правовими висновками, викладеними, зокрема у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 у справі № К/9991/64000/12 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 43602264).

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини між ПБП "Технікс" та ТОВ "Логан Груп" стосувалися надання послуг оренди виробничого обладнання, а саме: 30 липня 2014 року між БП "Технікс" (орендар) та ТОВ "Логан Груп" (орендодавець) укладено договір № 30/07-14 оренди обладнання.

Згідно з умовами даного договору ТОВ "Логан Груп" зобовязується передати ПБП "Технікс", а орендар зобовязується прийняти у строкове платне користування виробниче обладнання (у подальшому обладнання) та зобовязується сплачувати орендодавцеві орендну плату. Найменування і кількість переданого в оренду обладнання, включаючи його вартість, вказані у переліку переданого обладнання, що є невідємною частиною цього договору (додаток № 1). Обладнання передається орендарю протягом 10 днів, що обчислюються з моменту підписання цього договору. Документом, що свідчить про передачу (прийом) в оренду обладнання, є відповідний акт прийому-передачі, який підписується після передачі обладнання в оренду і є додатком до цього договору. Розмір орендної плати за даним договором визначається на договірній основі і вказаний в Додатках № 1/2, № 2 даного договору. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 90 календарних днів після підписання акта приймання-передавання обладнання від орендаря до орендодавця (а.с.155-158 т.1).

До даного договору складено специфікацію № 1 "Комплект технологічного обладнання для буріння свердловини типу ZJ-40" додаток № 1/1 до договору оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14, де зазначено перелік орендованого обладнання (а.с.159-163 т.1).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що на підставі вказаного договору ТОВ "Логан Груп" надало в оренду ПБП "Технікс" обладнання, а саме: бурові самохідні установки для обертального буріння свердловини типу ZJ-40, телеметричні безкабельні системи, гвинтові вибійні двигуни, опірно-центруючі елементи бурильної колони, торцеві фрези, ємності для зберігання розчину, жолоби зливні з основою, ємності доливні з основою, труби бурильні тощо.

За твердженням позивача, його право на формування податкового кредиту за серпень 2014 року в розмірі 2 320 867,00 грн підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виписаними ТОВ "Логан Груп", від 31 серпня 2014 року №№ 157, 163, 158, 159, 165, 160 ,161, 162, 164, 166, 177, 167, 168, 169, 170, 171, 172 (а.с.138-154 т.1).

Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи податкових накладних, судом встановлено, що вони формально відповідають вказаним вимогам Податкового кодексу України.

Водночас, наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 цього Закону первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Враховуючи те, що згідно з вимогами статті 4 зазначеного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, право платника податку на податковий кредит має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку (перелік яких залежить від виду господарських операцій), що у своїй сукупності свідчитимуть про наявність розумних економічних причин, ділової мети та руху активів у ході здійснення господарських операцій.

На підтвердження реальності виконання умов за договором оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14 позивачем надано до суду копії наступних документів :

- додаток №1/2, згідно з яким розмір добової орендної плати за використання одиниці обладнання (з ПДВ), а саме: бурової самохідної установки для обертального буріння свердловин типу ZJ-40 складає 20 000,00 грн, за 2 шт. 40 000,00 грн (а.с.163 т.1);

- додаток № 2, у якому наведено перелік виробничого обладнання (9 найменувань) та розмір орендної плати за його користування за 1 годину (з ПДВ) за одиницю обладнання (а.с.164 т.1);

- акти № 1-№4 від 01 серпня 2014 року приймання-передавання обладнання згідно з договором оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14 (а.с.165 168 т.1);

- акти № 1-17 від 31 серпня 2014 року приймання-передавання наданих послуг згідно з договором оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14 (а.с.169-185 т.1).

Дослідивши вказані копії документів, суд дійшов висновку, що вони не в повній мірі розкривають зміст господарських операцій з надання в оренду виробничного обладнання, а тому не визнаються судом в якості достатніх та належних доказів у справі.

Так, відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, будь-які господарські операції можуть відображатись платником податків у податковому обліку лише в разі наявності відповідних записів за даними бухгалтерського обліку такого платника. При визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість платник податку має враховувати саме дані бухгалтерського обліку, які (дані) мають в повній мірі відображати зміст конкретної господарської операції.

За приписами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, для узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі) призначені позабалансові рахунки класу "0". Облік отриманих в оренду активів здійснюється за видами активів.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби і нематеріальні активи зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі операційної оренди.

Таким чином, позивач, у разі отримання в оренду виробничого обладнання, мав зарахувати таке обладнання на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що зазначається в договорі оренди.

Проте представниками позивача надано оборотно-сальдова відомість по рахунку: 01 Місце зберігання; Необоротні активи за серпень 2014 року (а.с.211-212 т.1)

За результатом дослідження вказаної оборотно-сальдової відомості суд дійшов висновку, що остання не може беззаперечно свідчити про реальність спірних господарських операцій, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи жодного документу, на підтвердження відображеної ПБП "Технікс" в оборотно-сальдовій відомості балансової (залишкової) і первісної вартості орендованого обладнання.

Крім того, суд зазначає, що залучений до матеріалів справи договір оренди, додатки до даного договору, акти приймання-передачі обладнання не містять відомостей про вартість обладнання.

Суд звертає увагу на акти №№1-17 приймання-передавання наданих послуг згідно з договором оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14 (а.с.169-185 т.1). Так, у вказаних актах відсутня будь-яка інформація, яка б дала можливість ідентифікувати обладнання, що передається позивачу, а у подальшому повертається ТОВ "Логан Груп" (заводський номер/серійний номер тощо).

Також на неодноразову вимогу суду позивач не надав жодних відомостей про переміщення у просторі (транспортування) згаданого обладнання для буріння.

Водночас, суд враховує лист УДАІ УМВС України в Полтавській області від 05.11.2015 року №11/6-5290 (а.с.192 т.3), за змістом якого у період з 01.08.2014 по 30.09.2014 дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, ТОВ "Логан Груп" не видавалось.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи в порядку статей 11, 69, 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд неодноразово за клопотаннями ПБП "Технікс" зупиняв провадження у справі з метою надання позивачу часу для зібрання та надання суду доказів.

Однак, вимоги суду щодо надання документів, витребовуваних судом, зокрема щодо вартості орендованого обладнання позивачем не виконані.

За відсутності належних документальних підтверджень отримання виробничого обладнання в оренду та постановки його на облік, відсутні підстави вважати, що таке обладнання фактично було передано позивачу.

Стосовно доводів позивача про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Логан Груп" за договором оренди обладнання від 30 липня 2014 року № 30/07-14 суд зазначає, що сам по собі факт перерахування коштів не є беззаперечним свідченням здійснення договірними сторонами реальних господарських операцій.

Суд наголошує, що в ході розгляду справи не знайшли належного підтвердження доводи позивача про використання орендованого у ТОВ "Логан Груп" обладнання в межах господарської діяльності ПБП "Технікс".

Суд не приймає в якості належних доказів у справі залучені до матеріалів копії договорів підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини, укладених з ТОВ "Карпатигаз", з урахуванням додатків до них (а.с.84-92, 96-104, 109-113 т.2), оскільки останні не містять жодних відомостей про використання саме того обладнання, яке, за твердженням позивача, отримано в оренду в ТОВ "Логан Груп". У додатках № 2 до договорів на виконання робіт з капітального ремонту свердловин (а.с.93-95, 105-108, 114-115 т.2) вказаний перелік основного обладнання, яке мало використовуватися ПБП "Технікс" для виконання робіт на свердловинах замовника ТОВ "Карпатигаз".

Проте судом встановлено, що до такого переліку основного обладнання не входить більша частина бурильного обладнання, яке, за твердженням ПБП "Технікс", було орендовано ним у ТОВ "Логан Груп".

Будь-яких інших доказів використання у своїй господарській діяльності зазначеного обладнання позивач на вимогу суду не надав.

Щодо наданих позивачем копій трудових книжок працівників ПБП "Технікс" та документів про освіту та підвищення їх кваліфікації (а.с.147-252 т.2; 1-136 т.3) суд зазначає, що сама лише наявність кваліфікованого персоналу не може свідчити про реальність спірних господарських операцій щодо оренди обладнання.

Відсутність підтвердження використання підприємством орендованого обладнання для виконання спеціалізованих робіт на об'єктах свого контрагента ТОВ "Карпатигаз" є наслідком нічим не обґрунтованого визначення обсягу часу (годин та діб), протягом якого орендоване обладнання залучалося до виконання певного виду робіт. У даному випадку відсутні докази на підтвердження ким експлуатувалося обладнання (свідчення про конкретних працівників) та ким і яким чином здійснювався контроль часу, протягом якого це обладнання використовувалося.

З огляду на викладене, надані позивачем документи у своїй сукупності не містять жодного доказу наявності в орендодавців обладнання та його переміщення у просторі від орендодавців до орендаря і одержання останнім.

Також суд зазначає, що позивачем не надано на вимогу суду обґрунтування та доказів економічної доцільності укладання з ТОВ "Логан Груп" договору оренди обладнання № 30/07-14 від 30 липня 2014 року.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до приписів статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, отже, відомості, викладені в податковій інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 № 270/22-08 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Логан Груп", не можуть бути використані в якості самостійної підстави для висновку про відсутність у добросовісного платника податку права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом.

Однак, як зазначено судом, визначальним у даному питанні є саме підтвердження реальності (товарності) спірних господарських операцій.

Зважаючи на ненадання позивачем на перевірку та в ході розгляду справи в суді належних доказів фактичного отримання та використання у власній господарській діяльності виробничого обладнання, який, за твердженням позивача, отримано ним в оренду в ТОВ "Логан Груп", суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку ПБП "Технікс" здійснено безпідставно, з метою штучного формування податкового кредиту.

Отже, висновки ДПІ у м. Полтаві про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 № 1379, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 2 320 867,00 грн, є правомірними.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вже встановлено судом, податковим повідомленням-рішенням від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1 збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальному розмірі 3 481 300,50 грн, у тому числі 2 320 867,00 грн основний платіж, 1 160 433,50 грн штрафні (фінансові) санкції (а.с.14 т.1).

Отже, з огляду на повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом ПБП "Технікс" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість до останнього правомірно застосовані податковим повідомленням-рішенням від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 160 433,50 грн (50 % суми нарахованого податкового зобов'язання).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, згідно з положеннями частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2015 року № НОМЕР_1. Натомість, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про реальність здійснення господарських операцій між ПБП "Технікс" та ТОВ "Логан Груп", тобто платником податків не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за перевіряємий період суми ПДВ у розмірі 2 320 867,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом) визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 647 від 09 липня 2015 року позивачем при зверненні до суду сплачено 10 % розміру ставки судового збору, а саме: 487,20 грн.

У зв'язку з цим, з ПБП "Технікс" до Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс" (ідентифікаційний код 31174870) до Державного бюджету України (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; код за ЄДРПОУ - 38019510; банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавській області; код банку - 831019; розрахунковий рахунок - 31213206784002; призначення платежу - судовий збір, за позовом Приватного багатопрофільного підприємства "Технікс", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір в сумі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2015 року.

СуддяТ.С. Канигіна