Постанова № 54051224, 03.12.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4371/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.08.2015 № НОМЕР_1 та скасування вимоги про сплату боргу в розмірі 120 256,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки ним на перевірку було надано належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження придбання, переробки товарів та реалізації готової продукції. Стверджував, що у нього відсутній обов'язок по сплаті суми єдиного внеску вказаної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2015 № Ф-0084561701, оскільки позивачем не було занижено суму податку на доходи фізичних осіб та не було занижено сплачену до бюджету суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач у наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 164, ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 540 574,44 грн. та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого занижено єдиний внесок на 12 256,62 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 26.11.2015 з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.11.2015 перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

21.03.2000 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава.

Співробітниками ДПІ у м. Полтава в період з 25.05.2015 по 15.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.06.2015 №584/16-01-17-01-10/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки) /т. 1 а.с. 13-46/, в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139, ст. 164, ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 540 574,44 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено єдиний соціальний внесок в сумі 120 256,62 грн.;

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме відсутня книга обліку доходів та витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтава 06.08.2015 сформовано податкове повідомлення-рішення №0139911701, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 11010500" загалом в розмірі 1 925 718 грн. 08 коп. (в т.ч., основний платіж - 1 540 574 грн. 44 коп., штрафні (фінансові) санкції - 385 143 грн. 61 коп.) /т. 1, а.с. 51/ та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2015 № Ф-0084561701 згідно якої за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 120 256,62 грн. /т. 1 а.с. 52/.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням та вимогою про сплату боргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд виходить з наступного.

Пунктами 177.1, 177.2, 177.3 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 164.1.1, 164.1.2, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Статтею 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів судом встановлено, що у 2013 році позивачем отримано дохід від реалізації продукції борошномельно-круп'яної промисловості та інших товарів в сумі 6 413 039,55 грн., витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу складають 348 665,54 грн. Таким чином, чистий оподаткований дохід за 2013 рік становить 6 064 374,01 грн.

Зі змісту податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік та додатку 5 до розділу ІІІ Податкової декларації /т. 5 а.с. 71 - 79/, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, встановлено, що позивач у 2013 році отримував на протязі 12 місяців.

Виходячи з розрахунку податкових зобов'язань за 2013 рік сума податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб не сплачена позивачем до бюджету становить 1 024 433,34 грн.

6 064 374,01 грн. (чистий оподаткований дохід за 2013 рік)/12 місяців (кількість місяців у яких позивач отримував дохід у 2013 році) = 505 364,50 грн. (розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу).

11 470,00 грн. (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2013) - розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу, що оподатковується за ставкою 15%.

493 894,50 грн. (розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу за ставкою 17%) = 505 364,50 грн. - 11 470,00 грн.

1 720,50 грн. (середньомісячний оподатковуваний дохід з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з суми доходу, що оподатковується за ставкою 15%) = 11 470,00 грн. х 15%.

83 962,07 грн. (середньомісячний оподатковуваний дохід з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з суми доходу, що оподатковується за ставкою 17%) = 493 894,50 грн. х 17%.

1 720,50 грн. + 83 962,07 грн. = 85 682,57 грн. (сума середньомісячного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету).

85 682,57 грн. х 12 місяців = 1 028 190,84 грн. (сума річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету).

1 028 190,84 грн. - 3 757,50 грн. (сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб задекларована позивачем) = 1 024 433,34 грн.

З наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів судом встановлено, що у 2014 році позивачем отримано дохід від реалізації продукції борошномельно-круп'яної промисловості та інших товарів в сумі 3 094 737,38 грн., витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу складають 45 972,32 грн. Таким чином, чистий оподаткований дохід за 2014 рік становить 3 048 765,06 грн.

Зі змісту податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та додатку 5 до розділу ІІІ Податкової декларації /т. 5 а.с. 66 - 70/, що підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб, встановлено, що позивач у 2014 році отримував на протязі 7 місяців.

Виходячи з розрахунку податкових зобов'язань за 2014 рік сума податкового зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб не сплачена позивачем до бюджету становить 516 141,10 грн.

3 048 765,06 грн. (чистий оподаткований дохід за 2014 рік)/7 місяців (кількість місяців у яких позивач отримував дохід у 2014 році) = 435 537 364,87 грн. (розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу).

12 180,00 грн. (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, станом на 01.01.2013) - розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу, що оподатковується за ставкою 15%.

423 357,87 грн. (розмір середньомісячного річного оподаткованого доходу за ставкою 17%) = 435 537,87 грн. - 12 180,00 грн.

1 827,00 грн. (середньомісячний оподатковуваний дохід з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з суми доходу, що оподатковується за ставкою 15%) = 12 180,00 грн. х 15%.

71 970,84 грн. (середньомісячний оподатковуваний дохід з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету з суми доходу, що оподатковується за ставкою 17%) = 423 357,87 грн. х 17%.

1 827,00 грн. + 71 970,84 грн. = 73 797,84 грн. (сума середньомісячного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету).

73 797,84 грн. х 7 місяців = 516 584,88 грн. (сума річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету).

516 584,88 грн. - 443,78 грн. (сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб задекларована позивачем) = 516 141,10 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно збільшив суми грошових зобовязань позивача зі сплати податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування /пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України/.

Розмір донарахованого відповідачу зобовязання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій відповідає наведеним вимогам.

Надаючи оцінку вимозі ДПІ ум. Полтава про сплату боргу (недоїмки) від 22.06.2015 № Ф-0084561701, суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Закон) встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 3 та 10 частини першої статті 1 Закону застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктами 1, 2 та 4 частини другої статті 6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з пунктами 2 та 3 статті 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону встановлено, що для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Враховуючи заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб на протязі 2013, 2014 років на загальну суму 1540 574,44 грн. та враховуючи положення статті восьмої Закону, суд приходить до висновку про заниження позивачем єдиного соціального внеску на загальну суму 120 256,62 грн., а саме: за 2013 рік в сумі 72 920,31 грн. та за 2014 рік в сумі 47 336,31 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено факт порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зазначених вище вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наслідком чого визначено заниження позивачем зобовязання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 540 574,44 грн. та єдиного соціального внеску на загальну суму 120 256,62 грн.

Разом з цим, позивач, стверджуючи про сплату податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, але відповідних доказів суду не надав. Як наслідок, платником податків не доведено правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу ДПІ у м. Полтава діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити в Державному бюджеті України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяС.С. Бойко