Постанова № 54050507, 27.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2726/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Компанія ВІТ"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішенння №0000682310 від 26.07.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія ВІТ" звернулося в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішенння №0000682310 від 26.07.2011 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 15.07.2011 року № 1199/231/35547551 є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, в звязку з чим, прийняте на підставі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0000682310 від 26.07.2011 року підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача подали суду письмове заперечення на адміністративний позов. Даним запереченням та своїми поясненнями в судовому засіданні навели підстави проведення перевірки позивача, виявлені порушення, відповідно до яких визначені суми податкових зобовязань та застосовані штрафні (фінансові) санкції. Вказали на те, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу України" Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Отже, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську є субєктом владних повноважень, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Підпунктом 20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області на підставі наказу від 04.07.2011р. №708, згідно із пп.78.1.1 п.78.1 статті 78 та п.79.1 п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна перевірка позивача, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю "Креата", їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 15.07.2011 року №1199/231/35547551, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог ст.203, 215, 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог та пп. 198.6 ст. 198; п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-ІV, внаслідок чого в податковій декларації за січень 2011р. завищено податковий кредит на 2400,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 2400,00 грн. (а.с.9-20).

За наслідками даної перевірки та в ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Аналізуючи матеріали податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів робіт, послуг). Виходячи з переліченого посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю "Креата" не мали реальних можливостей здійснювати господарські операції. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Креата" підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Креата" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Дані обставини підтверджуються проведеною перевіркою та зафіксовані в акті перевірки.

На підставі вказаного акту Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішенння №0000682310 від 26.07.2011 року (а.с.21).

Згідно норм п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-1V - експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01 липня 2004 року № 1955-1У- факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Суд зазначає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Статтею 1 даного Закону передбачено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту - перевіркою не встановлено наявність будь - яких документів (в тому числі і по ланцюгу придбання та постачання).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Позивач стверджує, що ТзОВ "Креата" надало ПП "Компанія ВІТ" експедиційні послуги, що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) №КР-0000004 від 27.01.2011 року (а.с. 32), загальна вартість виконаних робіт склала 14400,00 грн. з ПДВ. ТзОВ "Креата" виписано податкову накладну №47 від 27.01.2011 року (а.с.29), відповідно до якої ПП "Компанія ВІТ" віднесено ПДВ по отриманих послугах в сумі 2400,00 грн. до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року Розрахунки за виконані роботи проводились у безготівковій формі, згідно платіжного доручення №382 від 08.02.2011 року на суму 14400,0 грн. (а.с. 30).

Відповідач заперечує, та вказує на те, що посадові особи товариства з обмеженою відповідальністю "Креата" не мали реальних можливостей здійснювати господарські операції з ПП "Компанія ВІТ". В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Креата" підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Креата" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Дані обставини підтверджуються проведеною перевіркою та зафіксовані в акті перевірки.

Вказане відповідач також підтверджує тим, що 21.06.2011 року звернувся із запитом до ПП "Компанія ВІТ" про надання інформації та її документального підтвердження (а.с. 87). У відповідь позивач направив тільки акт здачі-приймання (надання послуг) №КР-0000004 від 27.01.2011 року, податкову накладну №47 від 27.01.2011 року, платіжне доручення №382 від 08.02.2011 року (а.с. 88).

При цьому, позивач не надав договору фінансово-господарських відносин між ПП "Компанія ВІТ" та ТОВ "Креата", не вказав та документально не підтвердив умови зберігання та транспортування товаро - транспортних цінностей. Дані обставини не заперечуються позивачем та відображені в акті перевірки.

Суд зазначає, що договір фінансово-господарських відносин між ПП "Компанія ВІТ" та ТОВ "Креата" (а.с. 92) та товаро-транспортні накладні (а.с. 94 - 99) надано тільки в судовому засіданні. Причини неподання таких доказів під час проведення перевірки представники позивача суду пояснити не змогли. Суд ставить під сумнів існування таких доказів на момент перевірки, оскільки в адміністративному позові позивач вказує на усний договір між ПП "Компанія ВІТ" та ТОВ "Креата" з приводу експедиційних послуг, а в судове засідання представляє письмовий договір.

При цьому, суд приходить до переконання, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні відповідні документи фінансово-господарської діяльності, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту чи підтверджують або спростовують ту чи іншу обставини податкового обліку, та за умови відсутності поважних причин неможливості їх надання саме під час такої перевірки, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді щодо оскарження рішень органів державної податкової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм податкового законодавства від 15.04.2010 року.

Таким чином, виходячи із аналізу норм Кодексу та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкових накладних у позивача, як платника податків, є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між субєктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обовязку сплати податку на додану вартість, а також нарахування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку, а податкове повідомлення-рішення за №0000682310 від 26.07.2011 року слід визнати правомірним.

Таким чином, визначене Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області податкове зобовязання приватному підприємству "Компанія ВІТ" є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000682310 від 26.07.2011 року, яким дане зобовязання визначене, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:/підпис/ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 01.11.2011 року.