Постанова № 54050419, 27.10.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р. Справа № 2a-2750/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватної фірми "Інвестпроммаркет"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612303 від 06.07.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Інвестпроммаркет" звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612303 від 06.07.2011 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (податкові декларації за IV квартал 2010 року, січень - травень 2011 року), за результатами якої складено акт на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобовязання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 1020 грн. Проте, позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає його неправомірним. В обґрунтування своїх вимог посилається на п. 7 підрозділу 10 розділу 20 "Перехідних положень" Податкового кодексу України, відповідно до якого штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з першого січня по 30 червня 2011 року застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначив, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями приватна фірма "Інвестпроммаркет" є платником такого податку. Відповідно до п. 7.8.1 статті 7 названого Закону "Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал". Зазначив, що позивачем застосовується квартальний податковий період, який згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ передбачає подання податкових декларацій за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Таким чином, відповідачем протиправно застосовано стягнення, оскільки за IV квартал 2010 року позивач надіслав податкову декларацію з податку на додану вартість (шляхом поштового відправлення) 09.02.2011 року, відповідно до 10.02.2011 року. Щодо неподання щомісяця протягом січень-травня 2011 року декларацій з податку на додану вартість, представник позивача зазначив, що позивачем відповідно до вимог податкового законодавства обрано поквартальну подачу такої звітності, тому застосування відповідачем штрафних санкцій в даному випадку є неправомірним. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив та заперечення надав у письмовому вигляді, мотивуючи їх тим, що згідно норм ПК України штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних санкцій, і лише в разі, коли такі штрафні санкції застосовуються податковим органом в період часу з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, розмір штрафу не можу перевищувати 1 грн. за кожне порушення. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте 06.07.2011 року, тобто поза межами періоду 01.01.2011 року 30.06.2011 року, то не можна застосовувати штрафну санкцію у розмірі 1 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну податкову службу України" Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Отже, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську є субєктом владних повноважень, а тому, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Підпунктом 20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні перевірки.

Згідно п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У відповідності до п.п.16.1.3 п.16.3 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст. 49ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.2 ст.49 цього ж Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

В п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року було зазначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Однак, згідно п. 203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація по податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні положення містяться і в п.п.49.18.1 п 49.18 ст.49 Податкового кодексу, згідно якого, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт від 22.06.2011 року № 4922/15-2/20546669, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог п.п.49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Розділу ІІ, пункту 203.1 ст. 203 розділу 5 ПК України, а саме неподання податкової звітності з податку на додану вартість (а.с.17). За наслідками даної перевірки встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за четвертий квартал 2010 року була відправлена позивачем засобами поштового зв'язку 09.02.2011 року (про що не заперечував представник позивача) та надійшла на адресу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ 11.02.2011 року, тобто із запізненням на два календарні дні. Також, в порушення п.п.49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України приватне підприємство "Інвестпоммаркет" не було подано до Державної податкової інспекції м. Івано-Франківськ податкові декларацій по податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2011 року.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року № НОМЕР_1, яким відповідачу визначено суму грошового зобовязання за штрафними санкціями у розмірі 1020 грн. (а.с.19).

Таким чином, у відповідності до п. 203.1 ст.203 ПК України позивач зобов'язаний був подавати податкові декларації по додатку на додану вартість за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, тобто до двадцятого числа місяця наступного за звітним.

Судом досліджено, що посилання позивача на факт відправки 09.02.2011 року податкої декларації з податку на додану вартість за IV квартал 2010 року є порушенням з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Пунктом 49.5 ст. 49 цього ж Кодексу передбачено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

Згідно п.49.9 ст.49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналізуючи положення глави 11 Податкового кодексу України можна дійти висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є порушення податкового законодавства. Отже, порушуючи терміни подання податкових декларацій (звітів), платники податків порушують податкове законодавство та до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн.

Водночас пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до п.п. 48.18.1 п. 49.18. ст. 48 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Оскільки звітним періодом для декларації з ПДВ є місяць, то декларація з ПДВ за січень повинна бути подана до 20 лютого, декларація за лютий повинна бути подана до 20 березня, за березень повинна бути подана до 20 квітня, декларація за квітень повинна бути подана до 20 травня, а декларація за травень повинна бути подана до 20 червня, проте у вказані строки декларації подані не були, тобто в даному випадку має місце вчинення податкового правопорушення, шляхом бездіяльності.

Як встановлено судом, та вбачається із матеріалів справи згадана декларація була надіслана несвоєчасно, а саме 09 лютого 2011 року.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виявлене податковим органом порушення податкового законодавства вчинено у період з 1 січня по 30 червня 2011 року. У даному випадку відповідач повинен був застосувати приписи пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України у спірних відносинах, а тому штрафні (фінансові) санкції по оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 25.07.2011 року мали бути застосовані у розмірі 1 гривні за кожне порушення.

Беручи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем допущені порушення вимог п.п.49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Розділу ІІ, пункту 203.1 ст. 203 розділу 5 ПК України, які зазначені в акті від 22.06.2011 року № 4922/15-2/20546669, однак штрафні санкції, відповідно до податкового повідомленням-рішенням №0000612303 від 06.07.2011 року, в сумі 1020 грн. відповідачем визначено неправомірно.

Враховуючи те, що податковим повідомленням-рішенням №0000612303 від 06.07.2011 року визначено приватній фірмі "Інвестпроммаркет" податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі, а не виокремлено донарахування за кожне порушення, суд приходить до висновку про те, що дане рішення підлягає до скасування в повному обсязі, так як не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало вимогам закону. Крім того, в матеріалах перевірки відсутні розрахунки штрафних санкцій застосованих оскаржуваним рішенням, такі розрахунки не надані представником відповідача і в судове засідання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги приватної фірми "Інвестпроммаркет" підлягають задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000612303 від 06.07.2011 року, згідно якого приватній фірмі "Інвестпроммаркет" визначено суму податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1020 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:/підпис/ОСОБА_3

Постанова складена в повному обсязі 01.11.2011 року.