Постанова № 54050334, 19.11.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокум. Ужгород№ 2а-0770/2175/11

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С. А.

при секретарі Приходько Т.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіо-К" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіо-К» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 104/23-1/22101670/2124 від 18.04.2011р., яким визначено ТОВ СІО Ксуму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 343951, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у результаті проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 р. №104/23-1/22101670/2124 яким визначено ТОВ „СІО-К" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 343951, 00 (з них: основний платіж - 275161, 00 грн. та штрафні санкції - 68790,00 грн.).

В акті перевірки, перевіряючі дійшли необґрунтованих висновків про завищення валових витрат за період, що перевірявся в загальному розмірі 2215097, 00 грн.

Всі спірні витрати були здійснені позивачем у зв'язку з веденням власної господарської діяльності та були зумовлені цією діяльністю, придбані товари, роботи та послуги були використані і використовуються на даний момент підприємством. Для перевірники було надані всі необхідні бухгалтерські та податкові документи обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які підтверджують надання та використання придбаних товарів, послуг, робіт. Тобто, жодних підстав для виключення вказаних витрат немає.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Представник відповідача наголосив на тому, що позивачем до перевірки не подано документів, які свідчать про використання вказаних послуг у власній господарській діяльності.

В актах виконаних робіт не розкрито зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), що не дає можливості встановити звязок даних операцій з господарською діяльністю підприємства та необхідність їх використання у власній господарській діяльності, а саме відсутня інформація щодо об'ємів виконаних робіт, безпосереднє посилання на оброблені первинні документи, дослідження та пропозиції щодо наданих послуг, їх економічна доцільність тощо. В тому числі щодо ведення промислової бухгалтерії.

Дослідивши матеріали, подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому наголошено на необхідності, з врахуванням наданих сторонами доказів, встановити рух коштів між позивачем та його контрагентами при виконанні умов укладених договорів та зв'язок між фактом придбання послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи зумовлені операції позивача розумними економічними причинами в межах його господарської діяльності, чи пов'язані такі операції з його господарською діяльністю, чи використовував позивач результати отриманих робіт та послуг у своїй господарській діяльності та чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи:

- відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт за № 208/23-1/22101670 від 29.03.2011;

- за результатами перевірки відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем валових витрат на загальну суму 2 215 097 грн., а з врахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток позивач допустив заниження вказаного податку на суму 275 161 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 104/23-1/22101670/2124 від 18.04.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 343 951 грн. (з яких: 275 161 грн. - основний платіж та 68 790 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та її учасників.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у компанії „Piarottolegno S.p.A, у рамках господарської діяльності, платник подав суду копії Договору на консультації від 05.01.2004 р., Додаткову Угоду №1 від 01.08.2008, Угоду №2 від 05.03.2015, Акти приймання передачі виконаних робіт від 31.12.2009 р, рахунок від 31.12.2009 р., часову відомість за 01.-12. 2009 р., копії паспортів іноземців.

Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності Товариства, а також не підтверджують дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, що обумовлено наступним.

Поданий позивачем ОСОБА_3 приймання передачі виконаних робіт від 31.12.2009 р. на отримання послуг у розмірі 100330,00 Євро містить тільки узагальнену інформацію про надані послуги з впровадження нових виробничих технологій, контроль за управлінням, консультації з питань ринкових досліджень, маркетингу, консультації та допомога щодо фінансових та бухгалтерських досліджень.

В свою чергу відомості зазначені в акті приймання передачі виконаних робіт від 31.12.2009 р. мають розбіжність з даними зазначеними в часовій відомості за 01.-12. 2009 р., в частині надання консультацій з питань ринкових досліджень, маркетингу.

Крім того надані документи на підтвердження отриманих послуг не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника суду не представлено.

Надані копії паспортів іноземців з відмітками про вїзд та виїзд з України, не підтверджуються належними доказами про ціль та мету приїзду до України, а саме для надання послуг в межах Договору на консультації від 05.01.2004 р. та не можуть бути взяті судом до уваги.

Судом встановлено, жодного доказу саме про оплату позивачем спірних послуги в матеріалах справи немає, і позивачем такі суду не надані, що свідчить про відсутність оплати таких.

Таким чином, враховуючи в сукупності наступні обставини, а саме відсутність достовірних відомостей про обсяг та зміст господарської операції в наданих позивачем первинних документах, відсутність будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника, відсутності фактичного руху активів між учасниками, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податкову вигоду шляхом включення до валових витрат у IV кварталі 2009 року 1 148 667 грн. за спірною операцією.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг вартістю 705 000 грн. у ФОП ОСОБА_4 у рамках господарської діяльності, платник подав суду копії Договору про надання юридичних послуг, за № 2-2009 від 12.01.2009 р., Додаткову угоду від 01.07.2009 р., Додаткову угоду від 30.10.2009 р., Акти прийому виконаних робіт за спірний період, рахунки до сплати та платіжні доручення про оплату спірних послуг, щомісячні розшифровки (звіти) з наданих послуг.

Досліджуючи наданні первинні документи, судом встановлено, що фактично в період з лютого по грудень 2010 року спірні юридичні послуги сплачувались позивачем авансом на початку звітного місяця в якому надавались послуги, що підтверджується наданими позивачем відповідними копіями рахунків та платіжних доручень (а.с. 48-67 т. 7). В свою чергу Акти приймання-передачі послуг по спірним операціям складались в кінці місяця на відповідну суму сплаченого авансу. Такий спосіб проведення господарської операції суперечить умовам Договору укладеного між контрагентами, а саме п. 5.1 (а.с. 161, 167 Т. 1), та одночасно свідчить про фіктивний характер спірних операцій, адже сторони не могли бути наперед обізнані про загальний обсяг наданих послуг та не могли його передбачити за відсутності будь-якого попереднього узгодження.

Також позивачем не надано жодних доказів щодо підтвердження ділової необхідності в отримані такого обсягу консультацій у сфері права та підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника.

Таким чином, враховуючи в сукупності такі обставини, як: не надання позивачем жодного доказу на підтвердження того, що спірні операції позивача зумовлені розумними економічними причинами, доказів використання отриманих консультацій у своїй господарській діяльності, встановлених судом ознак нереальності отриманих послуг виходячи з наданих позивачем первинних документів, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформовано податкову вигоду шляхом включення до валових витрат у IV кварталі 2009 та 2010 року 705 000 грн. за спірною операцією.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 у рамках господарської діяльності, позивач подав суду копії Договору № 100117001 від 17.01.2010 та відповідно №101101001 від 01.11.2010 р. про надання послуг, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), протоколи виконання робіт, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Досліджуючи наданні первинні документи, судом встановлено, що фактично в здачі-прийняття робіт зазначалось надання послуг з впровадження програмних продуктів 1С Підприємство, послуги з провадження ПЗ 1С: Підприємство 8 Управління виробничим підприємством для України, консультаційні послуги з методики ведення обліку та конфігурування ПП 1С Підприємство. Разом з тим в протоколах виконання робіт наданих позивачем зазначаються також роботи з оновлення операційних систем, інсталяція програмного забезпечення, профілактичні робот з очищення системних блоків, встановлення офісного обладнання, інсталяція та налаштування антивірусного обладнання, підключення та переустановлення принтерів тощо.

Так, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Натомість, позивачем не надано відповідних доказів, щодо безпосереднього впровадження вищенаведених програмних продуктів, їх функціонування та використання платником у своїй господарській діяльності, що є визначальним критерієм при встановлені факту зміни руху активів.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій та факту використання придбаних послуг у ФОП ОСОБА_7 у рамках господарської діяльності, позивач подав суду копії Акту приймання наданих послуг від 04.11.2010 р. згідно якого позивач відніс до складу валових витрат, витрати пов'язані з наданням маркетингових та інформаційних послуг, а саме послуги з вивчення потенційних можливостей ринку, потреб та попиту у споживачів з метою поліпшення збуту та розроблень нових видів продукції, здійснення моніторингу споживчого попиту щодо товарів замовника, які він реалізує та планує реалізувати в майбутньому та ін.

Разом з тим, подані платником документи листи від 25.06.2010 р., 05.07.2010 р., 28.12.2010 р., 18.07.2010 р. не дозволяють встановити реальність виконання операцій зазначених в акті прийняття наданих послуг та факт їх використання у господарській діяльності Товариства.

Позивачем не надано жодних відповідних документів, які б містили підтвердження надання та отримання послуг від ФОП ОСОБА_7 зазначених в акті прийняття послуг.

Аналогічно, крім актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) від 30.03.2010 р., 30.06.2010 р. та 30.09.2010 р., рахунків та платіжних доручень позивачем не наданого доказів які б містили підтвердження надання та отримання послуг від ФОП ОСОБА_8

Обов'язок підтвердити правомірність витрат первинними документами покладений на платника - покупця, позаяк саме він є суб'єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати, повинні відображати достовірну інформацію. У даному разі подані Товариством первинні документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.

Таким чином дослідивши обсяг податкових прав та обов'язків платника за господарською операцією, та не обмежуючись перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, оцінивши усі докази по справі у сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту спірних господарських операцій, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не є достатнім підтвердженням фактичного надання спірних послуг.

За наведених обставин, та з врахуванням мотивів та висновків викладених Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 року в даній справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість даного позову, а тому в задоволені такого слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 69-72, 86, 94, ст. 122, ст. 159-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіо-К" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяC.А. Гебеш