Постанова № 54050242, 01.12.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2015 р. Справа № 805/4793/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2015року в частині накладення арешту на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Зарічна, 44, зняття арешту, накладеного постановою ВП №41033270 від 03.09.2015року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що 03 вересня 2015 року заступником начальника відділу ДВС Селидівського міського управління юстиції ОСОБА_2 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Зарічна, 44, що належить боржнику ОСОБА_3, який є чоловіком позивача.

Позивач наголошує на тому, що житловий будинок належить їй одноособово на праві приватної власності, згідно довідки БТІ від 03.02.2014 року № 67. Рішення суду, яке набрало законної сили про виділ або визначення за її чоловіком ОСОБА_3 розміру частки у праві власності на вищезазначений будинок не існує, тому на її думку, постанова про арешт майна боржника на 1/2 частину будинку та заборона його відчуження від 03.09.2015 року є протиправною.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2015 року в частині накладення арешту на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Зарічна, 44 та зняти арешт з 1/2 частини житлового будинку, накладеного постановою ВП № 41033270 від 03 вересня 2015 року.

Від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначає, що у відділі державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції на виконанні перебуває виконавчий лист № 2/242/1204/13 від 27.11.2013 року виданий Селидівським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 124 000грн. В рамках виконавчого провадження, 03.09.2015 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження стосовно 1/2 частки будинку №44 по вул. Зарічна у м. Селидове Донецької області, яка на праві сумісної власності належить ОСОБА_3 Боржником зазначена постанова державного виконавця була оскаржена у судовому порядку, внаслідок чого, ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24.11.2015 року по справі № 242/3715/15-ц відмовлено в задоволенні скарги боржника. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позову та розглянути справу за відсутністю його представника.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Згідно з положеннями ч.1 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 01 грудня 2015 року визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 26.09.2013 року стягнуто борг за договором позики з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі 124 000,00 грн.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 03 вересня 2015 року № ВП 41033270 накладено арешт на 1/2 частину будинку, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Зарічна, 44, що належить боржнику ОСОБА_3 (арк.спр.9).

Позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 16.07.1983 року, про що свідчить копія свідоцтва (арк.спр.8).

Позивачка наголошує на тому, що постанова про накладення арешту на майно та заборону на його відчуження є протиправною та такою, що порушує її права, оскільки будинок належить їй одноособово на підставі договору купівлі - продажу від 20.09.1999 року № 7-21-32, що підтверджується довідкою БТІ від 03.02.2014 року № 67 (арк.спр.10-11) та рішення суду про виділ або визначення за її чоловіком частини будинку, яке набрало законної сили, не існує.

Інших доводів стосовно неправомірності накладення арешту на майно та заборону на його відчуження позивачкою не наведено.

Однак, суд вважає доводи позивачки необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи.

Так, судом було отримано з Селідівського міського суду Донецької області копію ухвали від 27 жовтня 2015року по справі № 242/1136/14-ц, якою подання відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції задоволено, визначено, що ОСОБА_3, як одному із подружжя, належить на праві власності 1/2 частка будинку № 44 по вул. Зарічна у м. Селидове Донецької області. Зазначено, що ухвала суду набрала законної сили 03.11.2015 року. Данна ухвала міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Тобто, станом на час прийняття відповідачем спірної постанови про накладення арешту (03.09.2015 року), існувало рішення суду яке набрало законної сили і яким було визначено частку будинку, яка належить на праві сумісної власності ОСОБА_3

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1, 6 ст. 52. Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Виходячи з положень зазначених норм, звернення стягнення допускається виключно на майно, що належить боржнику на праві приватної власності.

З урахуванням зазначених норм закону та встановлених обставин, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно накладеного арешт на майно та оголошено заборону його відчуження стосовно Ѕ частки будинку, розташованого за адресою: м. Селидове, вул. Зарічна, 44, що належить боржнику ОСОБА_3 Підстави визнання спірної постанови протиправною та її скасування відсутні.

Згідно статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, зобовязання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова прийнята та підписана в нарадчій кімнаті 01 грудня 2015 року.

Суддя Шувалова Т.О.