Ухвала суду № 54049706, 01.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/19709/14-ц Провадження № 22-ц/772/3157/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького міського суду від 28 вересня 2015 року, -

В с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ, що полягала в невиконанні ухвали суду про забезпечення позову. Зазначив, що ухвалою Вінницького міського суду від 13.03.2015 року, з метою забезпечення позову останніх до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним, накладено арешт на ? частки домоволодіння по вул.Блока, 18 у м.Вінниці. 31.08.2015 року з відповіді Ленінського відділу ДВС він дізнався те, що постановою державного виконавця від 23.03.2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження, на підставі п.8 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження». Оскільки вказана ухвала суду підлягає негайному виконанню і на адресу позивачів жодних виконавчих документи з відділу ДВС не надходило, вважає, що начальник Ленінського відділу ДВС допустив неправомірну бездіяльність і порушив ст.ст. 25, 31 ЗУ «Про виконавче провадження». Просив визнати бездіяльність начальника Ленінського відділу ДВС незаконною; зобовязати останнього вжити заходів щодо негайного відкриття виконавчого провадження та направлення копії даної постанови на адресу позивачів; зобовязати останнього накласти арешт на ? частки домоволодіння по вул.Блока, 18 у м.Вінниці.

В ході розгляду справи, представник ОСОБА_5 уточнив вимоги, просив визнати дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС ОСОБА_7 щодо повернення без виконання ухвали суду про накладення арешту на нерухоме майно - незаконними.

Ухвалою Вінницького міського суду від 28.09.2015 року скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 просить зазначену ухвалу суду скасувати через порушення судом норм процесуального права. Зазначив, що суд під час розгляду скарги не надав правової оцінки діям начальника Ленінського відділу ДВС та усім доводами скарги. Крім того, суд не викликав в судове засідання усіх осіб, що беруть участь у розгляді справи.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник заявників копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження отримав 12.05.2015 року, а заявники оскаржили дії державного виконавця лише у вересні 2015 року, тому пропустили десятиденний строк на подачу даної скарги.

Таким чином, суд розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на неправомірні дії та залишаючи її без розгляду, повязав отримання представником заявників ОСОБА_5 постанови з початком перебігу строку у заявників на оскарження дій державного виконавця.

В той час, пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 року розяснено, що відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Проте, суд не встановив коли особи, дізнались про порушення їх прав та свобод, враховуючи те, що права і свободи ОСОБА_5 не порушені.

Так, вбачається, що до суду зі скаргою звернувся в якості її заявника ОСОБА_5 Суд на це уваги не звернув і розглянув справу, зазначивши, що розглядає скаргу ОСОБА_5 і встановлював коли саме він дізнався про дії (бездіяльність) державного виконавця.

Однак, такий висновок не є правильним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

На підставі ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені.

В суд звернулись зі скаргою не ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на захист свого порушеного права, а в їх інтересах - представник ОСОБА_5, діючи від власного імені.

Приймаючи скаргу до розгляду, суд на зазначене уваги не звернув, помилково вважаючи, що представник має право звертатися до суду в інтересах особи, яку він представляє, хоча звернутись в суд на захист свого порушеного права повинна сама ця особа або особисто, або через свого представника. При цьому, представник у скарзі має вказувати в якості заявника скарги особу, чиї права порушені, а не себе особисто.

В той же час, зі змісту ст.383 ЦПК України та ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, яким відповідно до ст.17 цього Закону є ухвали суду у цивільних справах.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчим документом є ухвала суду від 13.03.2015 року про забезпечення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Отже, виконавчий документ було видано в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 а тому останні і являються стягувачами.

За таких обставин, саме ці особи мають право на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця і початок перебігу строку на подачу скарги починається з дня, коли саме вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення їх прав чи свобод, а не їх захисник.

Суд першої інстанції цього не врахував, формально вирішив дане питання, не встановив коло осіб, чиї права та свободи порушені бездіяльністю державного виконавця і коли саме у цих осіб виникло право на оскарження його дій.

За таких обставин, суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, з направленням зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду від 28 вересня 2015 року скасувати, а питання направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: