Рішення № 54048277, 30.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9649/15 Справа № 201/3971/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Черненкової Л.А., Пономарь З.М.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом посилаючись на те, що 29 липня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір депозитного вкладу «Стандарт». За умовами договору ОСОБА_2 у цей день у Кримському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться у смт. Совєтське Автономної Республики Крим, було відкрито рахунок, відповідно до якого він передав банку грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США для їх розміщення на 12 місяців по 29 липня 2014 року із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу у розмірі 8,5 % річних. 27 липня 2014 року строк дії договору закінчився, позивач звернувся до банку з заявою про повернення йому вказаної суми депозитного вкладу, але відповідач відмовив у задоволенні заяви. Просив зобов»язати банк перерахувати вклад у розмірі 17000 доларів США та проценти у розмірі 1 445 доларів США на зазначений позивачем рахунок, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.94-97).

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності невиконаних грошових зобов'язань ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, банк не мав можливості здійснювати банківську діяльність після окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тобто фактично є неналежним відповідачем у справі, а до Автономної некомерційної організації «Фонд захисту вкладників» позивач не звертався та не отримав від неї відмову у видачі йому вкладу, у звязку з чим дійшов висновку про відсутність спору на даний час.

Проте погодитися з висновками суду не можливо, враховуючи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт», за умовами якого ОСОБА_2 у Кримському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться у смт. Совєтське Автономної Республики Крим, було відкрито рахунок за договором. Відповідно до договору позивач передав банку грошові кошти у розмірі 17000 доларів США для їх розміщення на депозитному рахунку на 12 місяців, тобто до 29 липня 2014 року, із зобов'язанням банку нараховувати проценти на суму вкладу за ставкою 8,5 % річних. 29 липня 2014 року строк дії договору закінчився, ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про повернення йому вказаної суми депозитного вкладу та нарахованих процентів. На вимоги позивача банк не реагує, кошти не повертає.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, беручи до уваги Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», ОСОБА_3 України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення України», ОСОБА_3 України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України», враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі Постанова).

Відповідно до п.5 вказаної Постанови банки, у тому числі й ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно із ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Отже, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не АНО «Фонд захисту вкладників», яке знаходиться на території Автономної Рекспублики Крим. Ліквідація структурної одиниці або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Відповідно до п.2.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення № 516 передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п.2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України №566 від 30 грудня 1998 року, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів;

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

Пунктом 3.3 Глави 3 Положення №516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Таким чином, в порушення зазначених нормативних актів, вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України № 566 від 30 грудня 1998 року, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного Банку України №174 від 01 червня 2011 року, а також вимог ч.2 ст.27, ст.ст.57-59, 64 ЦПК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався зазначений договір депозитного вкладу, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновкупро необхідність задоволення позовних вимог, виходячи із того, що кошти вносились позивачем, як громадянином України, у відділенні банку на території Автономної республики Крим, яка станом на час розгляду справи окупована. Договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, а тому припинення діяльності відділення банку на окупованій території АР Крим, не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Оскільки, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням вищевстановлених обставин у справі, рішення суду першої інстанції на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суми вкладу за договором банківського депозиту від 29 липня 2013 року у розмірі 17000 доларів США та проценти у розмірі 1 445 доларів США, всього 18445 доларів США.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З урахуванням положень ч.5 ст.88 ЦПК України, при ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у розмірі 7673, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення суми вкладу та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму вкладу за договором банківського вкладу від 29 липня 2013 року у розмірі 17000 доларів США та проценти у розмірі 1 445 доларів США, всього 18445 доларів США.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 7673, 40 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_4

ОСОБА_3