Ухвала суду № 54048220, 02.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Сирбул О.Ф.

№ 22-ц/796/12161/2015 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

секретар Троц В.О.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу та позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», треті особи: ОСОБА_1, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліквідатор ОСОБА_3, Моторне (транспортне) страхове бюро України, про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ») до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 2701,86 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» (далі - ПрАТ «СК «Лафорт»), треті особи: ОСОБА_1, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліквідатор ОСОБА_3, Моторне (транспортне) страхове бюро України, про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виникнення у ПрАТ «СК «Лафорт» до нього регресної вимоги у зв'язку з неповідомленням ним страховика про страховий випадокта в подальшому перехід такої регресної вимоги до ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу. Cуд першої інстанції безпідставно відхилив його клопотання про витребування доказів повідомлення ним ПрАТ «СК «Лафорт» про страховий випадок та не дав оцінки копії складеного страховою компанією страхового акту від 02 жовтня 2012 року, в якому прямо зазначено, що у страховика відсутні будь-які регресні вимоги до нього. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ПрАТ «СК «Лафорт» та ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ». З 14 березня 2013 року у ПрАТ «СК «Лафорт» припинилися будь-які повноваження страховика за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі щодо передачі будь-яких прав за договорами страхування. Договір факторингу був укладений 01 липня 2013 року. Таким чином на момент укладення договору факторингу ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» і ПрАТ «СК «Лафорт» не володіли необхідним обсягом прав.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліквідатор ОСОБА_3, представник Моторного (транспортного) страхового бюро України не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 травня 2012 року близько о 15 год. 40 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, під час руху ОСОБА_1 рухаючись на автомобілі маркиSUZUKI SWІFT 1.3, д.н.з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, будучи неуважним, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримуючись дистанції та інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем марки SUZUKI SХ-4, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження автомобілів. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП (а. с. 9).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки SUZUKISWІFT 1.3, д.н.з. НОМЕР_1, була застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «СК «Лафорт» згідно полісу №АВ/2782752 (а. с. 10).

29 травня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Лафорт» із повідомленням про настання страхового випадку (а. с. 11).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 38/06/12 від 18 червня 2012 року, складеного оцінювачем ТОВ «ВБ ЕКСПЕРТ» на замовлення ПрАТ «СК «Лафорт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SUZUKI SХ-4»,д.н.з. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження автомобіля, складає 3 242,25 грн. (а. с. 18-27).

18 липня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «СК «Лафорт» із заявою про виплату йому страхового відшкодування (а. с. 12).

Відповідно до страхового акту № 26-12-00322-01 від 02 жовтня 2012 року ПрАТ «СК «Лафорт» було визначено розмір та порядок виплати страхового відшкодування у розмірі 2 701,86 грн. (а. с. 13-14).

Відповідно до розпорядження від 03 жовтня 2012 року ПрАТ «СК «Лафорт» було сплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 2 701,86 грн. (а. с. 16, 17).

01 липня 2013 року між ПрАТ «СК «Лафорт» та ТОВ «Маркс.Капітал» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, відповідно до п. 1.1 якого ПрАТ «СК «Лафорт» передало ТОВ «Маркс.Капітал», а ТОВ «Маркс.Капітал» прийняло і зобов'язалося оплатити ПрАТ «СК «Лафорт» усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до ПрАТ «СК «Лафорт», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування. Перелік таких вимог визначається згідно додатку № 1 до даного договору (а. с. 6-7).

Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу від 01 липня 2012 року ТОВ «Маркс.Капітал» набуло право регресної вимоги і за договором обов'язкового страхування, потерпіла особа ОСОБА_4, винуватець ДТП - ОСОБА_2 (а. с. 46-48).

У вересні 2014 року ТОВ «Маркс.Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 2701,86 грн. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Маркс.Капітал» посилалося на те, що у порушення вимог пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не повідомив страховика про страховий випадок у строки, визначені цією статтею, а тому відповідно до абз. «г» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 цього Закону до страховика перейшло право регресної вимоги. Вказане право регресної вимоги перейшло від ПрАТ «СК «Лафорт» до ТОВ «Маркс.Капітал» на підставі укладеного ними договору про надання фінансових послуг факторингу від 01 липня 2013 року.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», ПрАТ «СК «Лафорт», треті особи: ОСОБА_1, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліквідатор ОСОБА_3, Моторне (транспортне) страхове бюро України. Просила визнати недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу від 01 липня 2013 року, укладений між ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» та ПрАТ «СК «Лафорт». Зазначає, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 14 березня 2013 року було прийнято рішення про тимчасове зупинення всіх ліцензій ПрАТ «СК «Лафорт» на здійснення страхової діяльності. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ «СК «Лафорт». Укладення небанківською установою договору факторингу, яким передбачено отримання фактором відступленого права вимоги до боржників-фізичних осіб, є прямим порушенням п. 1 Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 03 квітня 2009 року №231, відповідно до якого до фінансової послуги факторингу відноситься набуття відступленого права грошової вимоги ,у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» і ПрАТ «СК «Лафорт» не володіли необхідним обсягом прав для укладення такого договору. Внаслідок укладення вказаного договору було порушено її права як споживача.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено правило заяким при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а в ст. 33 - зобов'язання учасника ДТП повідомити страховика про ДТП. Зокрема, в підпункті 33.1.4 п. 33.1 цієї статті Закону застережено, що учасник ДТП зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально (абз. 2 пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону).

Відповідно до абзацу "ґ " підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону(у редакції, чинній після 07 серпня 2011 року - пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону).

Заперечуючи проти позову ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ», ОСОБА_1 не було надано суду доказів виконання ним обов'язку щодо повідомлення ПрАТ «СК «Лафорт» про настання ДТП не пізніше трьох робочих днів з дня її настання.

За клопотанням ОСОБА_1 суд першої інстанції витребував у ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» страхову справу ПРАТ «СК «Лафорт» щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_4 (справа № 26-12-00322-01). Дана страхова справа була досліджена в судовому засіданні. Її матеріали не містять даних про виконання ОСОБА_1 вимог ст.33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи, що ПрАТ «СК «Лафорт» передало усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до нього, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, ТОВ «Маркс.Капітал» згідно з договором про надання фінансових послуг факторингу від 01 липня 2013 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Маркс.Капітал» в порядку регресу 2701,86 грн., які були виплачені ПрАТ «СК «Лафорт» відповідно до розпорядження від 03 жовтня 2012 року ОСОБА_4

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було безпідставно відхилено його клопотання про витребування доказів повідомлення ним ПрАТ «СК «Лафорт» про страховий випадок, та не надано оцінки копії складеного страховою компанією страхового акту від 02 жовтня 2012 року, оскільки ним не було доведено наявності у нього перешкод в отриманні відповідних доказів. Крім того, відповідні докази повідомлення страховика про настання ДТП у визначеному Законом порядку мають бути саме у ОСОБА_1 Сам по собі факт відсутності у складеному ПрАТ «СК «Лафорт» страховому акті № 26-12-00322-01 від 02 жовтня 2012 року відомостей про особу, до якої може бути подано регресний позов, не позбавляє такого права страховика.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання фінансових послуг факторингу від 01 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» та ПрАТ «СК «Лафорт».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з положеннями ст. ст. 1077, 1079 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона - фактор, яким може бути банк або фінансова установа, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу може надавати послуги пов'язані з пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється відступлення прав вимоги при факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Маркс.Капітал» згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 07 липня 2011 року №421 було зареєстровано як фінансова установа та має право на надання фінансових послуг факторингу.

Чинне законодавство не містить обмежень щодо можливості укладення договору факторингу після припинення дії ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності щодо вимог, які виникли під час дії відповідної ліцензії.

ОСОБА_2 не було надано доказів на підтвердження того, що зміст оспорюваного договору суперечить вимогам закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді