Рішення № 54045234, 02.12.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/907/2015 Справа № 641/1081/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колодяжної І.М.

при секретарі Ягодіній М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ сумісного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_2, в якій просить: визнати сумісною власністю подружжя: 3 телевізори, холодильник на дві камери, пральну машину, газову плиту , мікрохвильову піч, шафу купе, ДВД, електричну м,ясорубку, блендер , праску , витяжку , підставку під телевізор, світильник та люстру, пилосос; ? частини автомобілю ВАЗ 210990 , р.н. АХ 2205АА ,2006 року випуску; поділити майно подружжя , внаслідок чого: визнати за відповідачем право власності на 3 телевізори , холодильник на дві камери, пральну машину, газову плиту , мікрохвильову піч, шафу купе, ДВД, електричну м,ясорубку, блендер , праску , витяжку , підставку під телевізор , світильник та люстру, пилосос, з припиненням права власності на вказане майно ОСОБА_1; визнати за позивачем право власності на автомобіль ВАЗ 210990 , р.н. АХ 2205АА ,2006 року випуску та припинити право власності ОСОБА_2 на вищевказане майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 21 жовтня 2005 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час сторони мешкають окремо. За час перебування у шлюбі сторони проживали у квартирі матері відповідача , де за спільні кошти разом робили ремонт , також купувати вищевказані меблі та техніку. Всі ці речі залишилися у відповідача , жодного приладу або меблі позивачу не повернуто. Крім того, 18.04.2006 року сторонами придбано автомобіль ВАЗ 210990 , р.н. АХ 2205АА ,2006 року випуску, який оформлено на позивача , вартістю 37950 грн. у кредит , який позивач сплачувала. На придбання автомобіля позивачем взято грошові кошти у розмірі 1500 доларів США та 2500 грн. у матері ОСОБА_4, що оформлено розпискою від 04.04.2006 року, всього у грошовому еквіваленті на 2006 рік сума позики складала 10000 грн., які були витрачені позивачем на купівлю автомобілю, а в подальшому матері не повернуті, та подаровані останньою позивачеві. Враховуючи , що автомобіль придбано на частково подаровані позивачу кошти , вона вважає , що 26,35% більше ? частини автомобілю належить їй на праві особистої власності. Вартість решти автомобілю складає 27950,грн., тобто по 13975,00 грн. Враховуючи, що позивач вимушена самотужки виховувати дитину, їй потрібен автомобіль для власного користування та в подальшому для того, щоб відвозити та забирати дитину з дитячого садку.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, в якому просив: визнати право власності за ОСОБА_1 на телевізор «Electron», ДВД програвач та праску; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль НОМЕР_1, 2006 року випуску; телевізор «Samsung», підставку під телевізор, люстру та світильник; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? частини автомобіля, а саме 11937,50 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 посилався на те, що 21 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2417. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюбно-сімейні відносини між сторонами фактично припинилися, почуття любові та поваги одне до одного ними втрачені, взаєморозуміння відсутнє, подальше спільне життя й збереження шлюбу, а також примирення неможливо. Спільне господарство на даний час не ведуть, проживають окремо. Подружжям в період шлюбу було придбано автомобіль ВАЗ 210990, державний номер АX 2205АА, на підставі довідки-рахунку КІВ576423 від 18.04.2006р., зареєстрованого в органах ДАІ 20.04.2006р. Купівлю вказаного автомобіля подружжям було здійснено за 37 000 грн. Право власності на зазначений транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1 та є спільною сумісною власністю подружжя.Крім того, за час перебування в шлюбі з ОСОБА_5 за спільні кошти сторони придбали один телевізор.«Samsung», один телевізор «Electron», ДВД програвач, праску, підставку під телевізор, світильник, люстру. Оскільки ринкова вартість автомобіля даної моделі на сьогоднішній день офіційно оцінюється у 23875 гри.00 коп., то при визнанні за ОСОБА_6 права власності на вищезазначений автомобіль він зобовязується сплатити ОСОБА_1 1/2 частини вартості даного автомобіля, а саме 11937 грн. 50 коп. Позивач ОСОБА_6 просить визнати за ним право власності на автомобіль, посилаючись на те, що він має посвідчення водія та великий досвід управління автомобілем. Крім того, даний автомобіль є не тільки джерелом його існування, а й повсякденною необхідністю, оскільки його мати, яка проживає з ним, постійно хворіє і йому доводиться часто возити її до лікарні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 позов підтримали, просили його задовольнити, зустрічний позов визнали в частині розірвання шлюбу, в іншій частині проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 зустрічний позов підтримали, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу,допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2417.

Від шлюбу у сторін 26 серпня 2013 року народилася донька ОСОБА_3.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не підтримують шлюбно-сімейних відносин, збереження родини - неможливе.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей , що мають істотне значення.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу заявлені обґрунтовано, тому підлягають задоволенню. Родина розпалася остаточно і відновлена бути не може.

Оскільки позивачем заявлено клопотання про залишення їй дошлюбного прізвища, суд вважає за необхідне, після розірвання шлюбу позивачеві залишити прізвище ОСОБА_4.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що 18 квітня 2006 року ОСОБА_1 придбано автомобіль ВАЗ 210990, вартістю 37950 грн., що підтверджується копією договору купівлі-продажу за №1/18 від 18 квітня 2006 року.

Як вбачається з довідки ВАТ «Мегабанк» від 28.02.2008 року, ОСОБА_1 виконала в повному обсязі основне зобов»язання за кредитним договором №14-316ПВ/2006 від 20.04.2006 року, забезпеченням за яким виступає транспортний засіб ВАЗ 210990.

Відповідно до розписки від 04.04.2006 року ОСОБА_1 взяла в борг у ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 1500 доларів США та 2500 грн. строком на 1 рік.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.

Згідно положення ст. 65 СК України, згідно з яким договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім*ї, створює обов*язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім»ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов»язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна.

Таким чином, у результаті укладення одним із подружжя кредитного договору, забезпеченням за яким виступав транспортний засіб, боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позику, оформлену в вигляді розписки від 04.04.2006 року та кредитний договір було укладено ОСОБА_1 в інтересах сім'ї.

Твердження позивача ОСОБА_1 та її представника про те, що отримані ОСОБА_1 за розпискою грошові кошти в подальшому були подаровані їй матір»ю ОСОБА_4 не підтверджені належними та допустимими доказами в судовому засіданні та не можуть бути підтверджені лише поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9

За змістом ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди, присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК У країни, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Судом встановлено, що за час шлюбу сторонами придбане спільне майно, а саме: автомобіль ВАЗ 210990 , р.н. АХ 2205АА ,2006 року випуску;

холодильник, пральна машина, газова плита , мікрохвильова піч, шафа купе, ДВД програвач, витяжка та люстра, що підтверджується доказами, а саме копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ 210990 , р.н. АХ 2205АА ,2006 року випуску; товарними чеками та виписками з банківських карток.

Не підтверджено в судовому засіданні доказами придбання за час перебування у шлюбі сторонами іншого майна, яке вони просять поділити.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді заяв про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності.

Таким чином, враховуючи відсутність згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, суд прийшов до висновку про визнання за кожним із сторін по ? частці автомобілю ВАЗ 210990, відсутність підстав для реального поділу спірного автомобіля та залишення його у спільній частковій власності сторін.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи, що сторонами не визначено вартість сумісного майна, перелік якого вказано в позовних заявах, крім автомобілю, дійсна вартість цього майна на даний час не визначена висновком судової товарознавчої експертизи, про проведення якої сторонам було роз»яснено в судовому засіданні, однак ні сторони, ні їх представники відповідного клопотання в судовому засіданні не заявили.

Таким чином, суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснював учасникам процесу їхні права та обов'язки, попереджав про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК.

Аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про поділ майна підлягають задоволенню частково, а про розірвання шлюбу підлягають задоволенню повністю, що не позбавляє сторін можливості в подальшому на звернення до суду з аналогічним позовом, визначивши його вартість.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку автомобілю НОМЕР_2, 2006 року випуску, без його реального поділу та залишити автомобіль НОМЕР_2, 2006 року випуску, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №2417 - розірвати, залишити відповідачу прізвище ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку автомобілю НОМЕР_2, 2006 року випуску, без його реального поділу та залишити автомобіль НОМЕР_2, 2006 року випуску, у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 04 грудня 2015 року.

Суддя: ОСОБА_10