Ухвала суду № 54042920, 30.11.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 160/341/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Корнелюк В.С. Провадження № 22-ц/773/1693/15 Категорія: 27 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Лимар Р. С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що 10.09.2008 року між ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1», і відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір в сумі 4800 євро із сплатою 14.85 % (відсотків) річних на строк по 10.09.2018 року включно.

Оскільки позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, порушує строки погашення кредиту, то позивач просив стягнути з ОСОБА_3 всю суму заборгованості в розмірі 4011,42 євро, що еквівалентно 91347 грн. 04 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати по сплаті судового збору.

25 вересня 2015 року рішенням Локачинського районного суду позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» заборгованість за кредитним договором № 014/1131/82/43771 від 10.09.2008 року в розмірі 3888,91 євро, що еквівалентно 88550,48 грн. та судові витрати в сумі 885 грн. 51 коп.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить його скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» та стягуючи суму заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором в користь банку, суд першої інстанції виходив із того, що боржник порушив умови договору, допустив заборгованість по погашенню кредиту та відсотків за користування ним.

Такий висновок суду є правильним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 10 вересня 2008 року між позивачем ВАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 4800 євро з терміном погашення 10 вересня 2018 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 14,85 % на рік (а. с. 9-19).

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору, кредитні кошти перераховано на поточний рахунок позичальника ОСОБА_3, відкритий на його імя у ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_1» (а. с. 20).

Пунктом 9.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право вимагати достроково повернення кредиту позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (у тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Згідно розрахунку, наданого банком, станом на 20.04.2015 року, заборгованість позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором становить 4011,42 євро, що еквівалентно 91347 грн. 04 коп., з яких 2686,70 євро, що еквівалентно 61180 грн. 85 коп. заборгованість за кредитом; 327,21 євро, що еквівалентно 7451 грн.14 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 997,51 євро, що еквівалентно 22715 грн. 05 коп. - пеня (а. с. 5-8).

Також встановлено, що відповідачу ОСОБА_3, у звязку із припиненням ним своїх кредитних зобовязань щодо погашення кредиту, банком надсилалась вимога про необхідність дострокового виконання зобовязань за кредитним договором та розясненням подальших дій кредитора (а. с. 19).

Враховуючи викладене і зазначені норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, давши вірну правову оцінку обставинам справи та наданим доказам, обґрунтовано, із застосуванням також вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо розміру пені, яка підлягає стягненню, ухвалив рішення про часткове стягнення всієї суми заборгованості з відповідача на користь банку.

Також на думку колегії суддів безпідставними є покликання апелянта на те, що сума споживчого кредиту, яку він міг отримати за вказаним договором, є меншою ніж зазначив позивач, оскільки такі його твердження спростовуються умовами укладеного з банком і підписаного ним же як позичальником кредитного договору, який знаходиться в матеріалах справи, є чинним на даний час і ніким не оспорювався.

Крім того колегія суддів вважає надуманими твердження апелянта про те, що недоведеним є факт надання йому банком кредитних коштів, так як вони спростовуються наявними в матеріалах справи і дослідженими судом випискою по рахунку боржника та розрахунком заборгованості за кредитним договором, з яких слідує, що на рахунок ОСОБА_3, відкритий у банку кредитодавця, 01.09.2008 року надійшли гроші в сумі 4800 євро і цей кредит в період з 10.10.2008 року по 02.12.2014 року погашався ним як позичальником.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, рішення Локачинського районного суду Волинської області від 25 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді