Постанова № 54040574, 01.12.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 922/5031/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. №14-135 від 13.05.2014 р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. №4456 від 12.10.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№5159Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 390 795,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КЕВ м. Харкова за порушення зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу №2784/14-ТЕ(Т)-32 від 14.03.2013 р. 390 795,77 грн., з яких: 205 142,44 грн. основного боргу, 56 254,09 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2015 р. у справі №922/5031/15 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КЕВ м. Харкова на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 205 142,44 грн. основного боргу, 28 127,05 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 28 127,04 грн. пені не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 28 127,04 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити повністю. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що норми матеріального права з питань зменшення пені судом застосовані до спірних правовідносин вірно. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2013 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КЕВ м. Харкова (покупець) укладено договір №2784/14-ТЕ(Т)-32 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.03.2014 р. а.с. 16) продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с. 10-15).

Пунктом 1.2. договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 29.04.2014 р.) передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець передає покупцю з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. газ обсягом до 420,486 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Термін дії, встановлений п. 11 договору, до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Продавець протягом січня - грудня 2014 р. поставив, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 401362,74грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 25-43).

Покупець зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені договором строки не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед продавцем в розмірі 205142,44грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом про стягнення 390 795,77 грн., з яких: 205 142,44 грн. основного боргу, 56 254,09 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи рішення господарський суд, встановивши наявність боргу, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, а також зменшивши суму пені на 50%, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 205 142,44 грн. основного боргу, 28 127,05 грн. пені, 6 241,31 грн. 3% річних, 123 157,93 грн. інфляційних втрат, визнавши їх підтвердженими документально та нормами матеріального права, не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виникла за договором на постачання природного газу №2784/14-ТЕ(Т)-32 від 14.03.2013 р. заборгованість в розмірі 205 142,44 грн. підтверджується актами прийому передачі обєму природного газу та не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за вказаним договором, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ є законними та обґрунтованими, тому правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

В позовній заяві ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просив стягнути з КЕВ м. Харкова пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасні розрахунки з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню в сумі 56 254,09 грн. (а.с. 18-24).

Перевіривши правильність нарахування пені, суд першої інстанції вірно зазначив, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 56254,09 грн. відповідає матеріалам справи та вимогам законодавства.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 90 %, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про його часткове задоволення, зменшивши розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 50 %, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки статтями 233 Господарського суду України, 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Відповідно до п.1.1 Положення про КЕВ м. Харків, затверджений наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №61 від 15.04.2013 р., КЕВ м. Харків здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. Квартирно-експлуатаційне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном (а.с. 92-106).

Відповідно до п.1.2 Положення, КЕВ м. Харків є державною військовою бюджетною установою та є юридичною особою; утримується за штатом №45/004-5 згідно директиви Міністра оборони України від 20.04.2005 р. №Д-322/1/010.

Згідно довідки начальника КЕВ м. Харків та головного бухгалтера, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків являється бюджетною неприбутковою організацією Міністерства оборони України, код неприбутковості 0002. Не платник ПДВ (а.с. 107).

Довідкою управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області від 16.01.2015 р. за №02-32/50 підтверджено, що установа відповідача повністю фінансується з Державного бюджету (а.с. 108).

Фінансовий стан відповідача підтверджується балансом підприємства та звітом про надходження та використання коштів загального фонду (а.с. 76-91).

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, якими підтверджується складне економічне становище підприємства відповідача, яке є бюджетною організацією та утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об'єктів соціально культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пред'явленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що розмір зменшеної пені не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, а суд не обєктивно оцінив всі обставини у їх сукупності, не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що зменшена з 56 254,09 грн. до 28 127,05 грн. сума пені є адекватною відповідальністю за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 6241,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 123157,93 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про зменшення вищевказаних сум на 90% згідно пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями та не можуть бути зменшені судом згідно даної норми.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2015 р. у справі №922/5031/15 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2015 р. у справі №922/5031/15 залишити без змін.

Повна постанова підписана 04.12.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Пелипенко Н.М.