Ухвала суду № 54040077, 02.12.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"02" грудня 2015 р.Справа № 922/4044/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал", м. Київ до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ", м. Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС", м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Українська Універсальна Біржа, м. Полтава про визнання недійсним договору та визнання нікчемним договору за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 80 від 06.02.2015 року

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зміни предмету позову просив господарський суд Харківської області:

- визнати договір купівлі-продажу від 06.07.2012р. трансформаторної підстанції по вул. Донця-Захаржевського, 2 (нежитлова будівля літ. "В-1", загальною площею 33,6 кв.м., реєстраційний номер 25923936), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС", недійсним з моменту його укладення;

- визнати договір купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС" нікчемним з моменту їх укладення, а також покласти на першого та другого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстави позову, у зв'язку з чим просив суд на підставі ст.ст.29, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (редакція станом на 23.02.2012р.) та ч.3 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. 657 Цивільного кодексу України:

- визнати договір купівлі-продажу від 06.07.2012р. трансформаторної підстанції по вул. Донця-Захаржевського, 2 (нежитлова будівля літ. "В-1", загальною площею 33,6 кв.м., реєстраційний номер 25923936), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС", недійсним з моменту його укладення;

- визнати договір купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС" нікчемним з моменту їх укладення, понесені витрати зі сплати судового збору покласти на першого та другого відповідача.

Розглянувши дану заяву позивача про зміну підстави позову, господарський суд Харківської області дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем у даній справі вже було використано надане йому право на зміну предмету позову та 27.08.2015р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Кепітал" залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою господарського суду Харківської області позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду Харківської області від 22.09.2015р. скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 22.09.2015 року скасовано в частині залишення без розгляду позовних вимог ТОВ "Скай Кепітал" в частині визнання договору купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012 року нікчемним з моменту його укладення та справу передано на розгляд господарського суду Харківської області.

02.11.2015 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2015 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 18 листопада 2015 р. о 10:30. в частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012 року нікчемним з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2015 року розгляд справи відкладено на 02 грудня 2015 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 02.12.2015р. представник позивача заявив усно клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з наміром подати до суду заяву про зміну підстави позову.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відхиляє як безпідставне та необгрунтоване виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та своєчасного подання до суду заяв та клопотань по справі.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

В судовому засіданні 02.12.2015р. представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

1-ий відповідач в призначене судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Копія ухвали про відкладення розгляду справи на 02 грудня 2015 року о 10:00 год., надіслана 1-ому відповідачу на адресу: 61022, Харківська область, м. Харків, вул. Пушкінська, 32, яка зазначена позивачем у позовній заяві, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

2-ий відповідач в призначене судове засідання також не з`явився, докази вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи на 02 грудня 2015 року о 10:00 у даній справі 2-му відповідачу, або підстави невручення судової ухвали, станом на момент судового засідання відсутні.

Третя особа в призначене судове засідання не з`явилась докази вручення ухвали суду про відкладення розгляду справи на 02 грудня 2015 року о 10:00 у даній справі 3-ій особі, або підстави невручення судової ухвали, станом на момент судового засідання відсутні.

У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представників відповідачів та 3-ї особи не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

В рамках зазначеної справи розглядаються позовні вимоги ТОВ "Скай Кепітал" в частині визнання договору купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС.КОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКС" нікчемним з моменту його укладення.

Проте, в провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № Б-39/26-10 про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС" (2-ий відповідач).

Постановою господарського суду Харківської області від 05.10.2010 р. по справі № Б-39/26-10 Товариство з обмеженою відповідальністю "МКС" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, спірний договір укладено після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Розгляд заяв про визнання недійсними угод боржника як на спеціальних підставах, передбачених ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, яка діяла до набрання чинності змінами згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI так і у зв'язку з порушенням норм чинного законодавства, після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом відбувається у межах справи про банкрутство, оскільки укладені боржником угоди зачіпають інтереси усіх кредиторів останнього щодо задоволення їх грошових вимог.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. у справі №20/34-21/13-12/312/08-21/8/9.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI було внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р. № 42-43, ст. 378 із наступними змінами), шляхом його викладення в новій редакції.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI набрав чинності 19.01.2013 р.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що набрала чинності з 19.01.2013 р.) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 р. №4212-VІ)" наведено рекомендаційні приписи, а саме: зазначено, що частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, як-от: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК (у редакції Закону) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК) та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

У пункті 2.5.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11 господарським судам надані роз'яснення, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, оскільки оспорюваний правочин, укладений боржником зачіпає інтереси усіх кредиторів останнього щодо задоволення їх грошових вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012 року нікчемним з моменту його укладення має розглядатись в межах справи про банкрутство, а відтак суд припиняє провадження по справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 22, п. 1, ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №922/4044/15 в частині позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу зовнішніх електричних мереж № 027/03/12-3ЕМ від 27.03.2012 року нікчемним з моменту його укладення припинити .

Суддя ОСОБА_2