Рішення № 54040020, 30.11.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2015 р.Справа № 916/2240/14

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1;

до відповідачів: 1) ОСОБА_2;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д";

3) ОСОБА_3;

про визнання договору недійсним

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від ОСОБА_1: ОСОБА_4 за довіреністю;

Від ОСОБА_2: ОСОБА_5 за довіреністю;

Від ТОВ "ОСОБА_2 Д": ОСОБА_6 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю;

Від ОСОБА_3: не зявився;

Суть спору: ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д", в якій просить суд визнати недійсним договір від 23.05.2014р. про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" шляхом її купівлі-продажу, у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д", що складає 10 000 грн., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2; визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р., оформлені протоколом №1/2014 загальних зборів учасників від 23.05.2014 р.; визнати недійсними у повному обсязі зміни до статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д", викладені в новій редакції статуту від 23.05.2014р., щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2; скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д", викладених в новій редакції статуту від 23.05.2014 р., щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 та зміни директора товариства.

23.07.2014р. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до до відповідачів ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" та ОСОБА_3, в якій просить суд залучити її до участі у справі №916/2240/14 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визнати недійсним договір від 23.05.2014р. про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Ві ктор Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д", що складає 10000,00грн., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року провадження у справі №916/2240/14 в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2014р. провадження у справі № 916/2240/14 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору від 23.05.2014 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ ОСОБА_2 Д шляхом її купівлі продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ ОСОБА_2 Д, що складає 10 000 грн., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. ухвалу господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року про припинення провадження у справі в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів та ухвалу господарського суду Одеської області від 26.09.2014р. про припинення провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору від 23.05.2014 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ ОСОБА_2 Д шляхом її купівлі продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ ОСОБА_2 Д, що складає 10 000 грн., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасовані та матеріали справи №916/2240/14 повернуті до господарського суду Одеської області для продовження судового розгляду.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 916/2240/14 передано на розгляд судді Степановій Л.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. справу №916/2240/14 прийнято до провадження суддею Степановою Л.В. та призначено до розгляду.

У зв'язку із надходженням касаційної скарги ОСОБА_3, Одеський апеляційний господарський суд 21.11.2014р. звернувся до господарського суду Одеської області із запитом про направлення на адресу останнього матеріалів справи № 916/2240/14 для подальшого їх скерування до Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2014р. провадження у справі зупинено та справу скеровано до Одеського апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Вищого господарського суду України.

13.01.2015р. у звязку із надходженням справи №916/2240/14 до господарського суду Одеської області, ухвалою господарського суду Одеської області було поновлено провадження у справі та справу призначено до розгляду.

29.01.2015р. за вх.суду№2-4341/15 позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про відмову від позову в якій просить прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів також позивачем зазначено, що наслідки відмови від позову та наслідки припинення провадження у справі, передбачені положеннями ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі та зрозумілі.

13.02.2015р. до суду надійшло клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 від 13.02.2015р. (вх. № 2-831/15 від 13.02.2015р.) про призначення почеркознавчої експертизи.

24.02.2015р. ухвалою господарського суду Одеської області клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_1 від 13.02.2015р. (вх. № 2-831/15 від 13.02.2015р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено, призначено по справі №916/2240/14 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до отримання висновків експертів.

05.05.2015р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 5152/5153/15-32, призначеної у справі № 916/2240/14, разом із супровідним листом № 5152/5153/15-32 від 27.04.2015р. (вх. № 2-2418/15 від 05.05.2015р.).

Листом від 04.06.2015р. № 916/2240/14/4150/15 господарським судом Одеської області у Київському науково-дослідного інституту судових експертиз були витребувані матеріли справи № 916/2240/14 для розгляду у судовому засіданні клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

30.06.2015р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/2240/14 разом із супровідним листом № 8175-15 (5152/5153/15-32) від 19.06.2015р. (вх. № 16537/15 від 30.06.2015р.).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2015р. провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду та визнано явку ОСОБА_3 для відбору у судовому засіданні експериментальних (вільних та умовно-вільних) зразків почерку обов'язковою.

В подальшому, ухвалою суду від 16.07.2015р. явку ОСОБА_3 для відбору у судовому засіданні експериментальних (вільних та умовно-вільних) зразків почерку також було визнано обов'язковою, проте остання у судові засідання не з'являлась.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2015р. матеріали №916/2240/14 були направлені Київському науково-дослідному інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2015р. та провадження у справі зупинено.

02.11.2015 р. до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 916/2240/14 разом із супровідним листом № 5152/5153/15-32 від 27.10.2015 р. (вх. № 27214/15 від 02.11.2015 р.) та висновком експерта.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2015р. провадження у справі №916/2240/14 було поновлено та справу призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2015р. припинено провадження у справі в частині позову ОСОБА_3 від позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів на підставі п.4. ч.1 ст.80 ГПК України.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ТОВ "ОСОБА_2 Д" проти позовної заяви ОСОБА_1 заперечують.

В постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2014р. зазначено оскільки ОСОБА_1 вважає себе учасником ТОВ "ОСОБА_2 Д", у зв'язку з укладанням 02.06.2014 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 нотаріально посвідченого договору дарування, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" в розмірі 100% статутного капіталу, що складає 10000,00грн. ОСОБА_3 свої позовні вимоги мотивує тим, що остання не підписувала, не укладала будь-яких договорів, що передбачають передачу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" , не брала участі в зборах учасників та не підписувала протоколів загальних зборів ТОВ "ОСОБА_2 Д", на яких розглядалися питання зміни учасників товариства та/або директора товариства; не підписувала статуту товариства в новій редакції, реєстраційні документи та інші документи, повязані із вказаними змінами. Суд апеляційної інстанції вказує на те, що за наявності двох правочинів від 23.05.2014 та 02.06.2014 щодо відчуження однієї і тієї ж частки в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" однією і тією особою, тільки в порядку спільного судового розгляду позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд матиме можливість дати правильну юридичну оцінку укладеному договору купівлі-продажу від 23.05.2014 і іншим документам, які є наслідком укладення цього правочину. Згідно з частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника відбувається в рамках корпоративних відносин. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України).

Постановами Вищого господарського суду України від 18.12.2014р. постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014р. у справі №916/2240/14 залишені без змін та зазначено, що для вирішення питання порушення корпоративних прав та для надання правильної оцінки договору від 23.05.2014 та правовідносинам між сторонами, обидва позови підлягають спільному розгляду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Як зазначає третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 02.06.2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1095, за яким ОСОБА_3 було подаровано ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д", що складає 10000,00грн.

Рішенням власника (учасника), а саме протоколом загальних зборів №02/06 ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 02.06.2014р. було вирішено затвердити вхід ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" та затверджено у звязку з цим нову редакцію Статуту. На вказаних загальних зборах були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_1, підписи яких на протоколі загальних зборів засвідчені приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1096, №1097 від 02.06.2014р.

Згідно зі Статутом ТОВ "ОСОБА_2 Д", викладеним у новій редакції від 02.06.2014р.з огляду на вказані зміни, єдиним власником (учасником) ТОВ "ОСОБА_2 Д" стала ОСОБА_1

Таким чином, як зазначає третя особа ОСОБА_1 з 02.06.2014р. вона стала єдиним власником (учасником) частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" у розмірі 100%, що складає 10000,00грн. на підставі договору дарування від 02.06.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №1095.

ОСОБА_1 зазначає, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 по справі №916/2240/14 та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців їй стало відомо, що у реєстрі містяться інші відомості щодо учасника (власника) ТОВ "ОСОБА_2 Д", які були здійснені на підставі поданих державному реєстратору Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції документів, а саме договору про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" шляхом її купівлі-продажу, підписаному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, протоколу №1/2014 загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р., на якому містяться підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, Статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д" у новій редакції реєстраційної картки щодо зміни директора ТОВ "ОСОБА_2 Д" та інших поданих державному реєстратору документів.

Як стверджує ОСОБА_1 у звязку із виявленням вказаного факту ОСОБА_3 було зроблено заяву від 29.05.2014р., посвідчену приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі за №1039 на ім'я державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції, про те, що ОСОБА_3 не укладала будь-яких договорів, що передбачають перехід права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" до ОСОБА_2, не брала участі у загальних зборах учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" та не підписувала протоколів загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" на яких розглядалися питання зміни учасника ТОВ "ОСОБА_2 Д" та/або директора ТОВ "ОСОБА_2 Д", не підписувала Статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д" у новій редакції, реєстраційну картку та інші документи, повязані з наведеними змінами.

ОСОБА_1 вказує на те, що в заяві ОСОБА_3 від 29.05.2014р. було викладено прохання скасувати запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а також запис щодо зміни керівника ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_8 на ОСОБА_9

ОСОБА_1 ввжає, що договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р. має бути визнаний судом недійсним, оскільки на його укладання не було волевиявлення учасника правочину ОСОБА_3, про що свідчить той факт, що остання спірний договір не підписувала.

ОСОБА_1 зазначає, що в рамках кримінального провадження №1214160000000589, відкритого 11.06.2014р. СУ ГУМВС України в Одеській області Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз була проведена судова-почеркознавча експертиза №5615/02 щодо виконання підписів на договорі про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р., якою встановлено, що підпис на договорі ні ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_1 заперечує проти висновків судової почеркознавчої експертизи призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2015р. та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якою встановлено, що на договорі про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р. та протоколі загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" №1/2014 від 23.05.2014р. стоїть підпис саме ОСОБА_3 посилаючись на те, що зразки підписів, необхідних для проведення експертизи були відібрані ні в судовому засіданні про що зазначено в ухвалі господарського суду Одеської області від 21.07.2015р., а експертами були надані на дослідження саме договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р. та протокол загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" №1/2014 від 23.05.2014р., які оспорюються ОСОБА_1

ОСОБА_1 посилаючись на узагальнення Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008р. стверджує, що, на відміну від норм ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України норми гл. 29 Цивільного кодексу є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад віндикація). ОСОБА_1 вважає, що ст.233 Цивільного кодексу України чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передано власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має предявлятися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсним не всі правочини, а лише першій і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 Цивільного кодексу України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

ОСОБА_1 вказує, що належним способом захисту права власності ОСОБА_1 може бути застосування реституції у звязку із визнанням недійсним незаконно укладеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_10 додатково, витребування вказаної частки із незаконного володіння на користь її дійсного власника.

Враховуючи викладене, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір від 23.05.2014р. про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_10 Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_10 Д", що складає 10000,00грн. укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечує, посилаючись на те, що договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р. повністю відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки він підписаний саме ОСОБА_3, яка станом на день укладання договору була єдиним учасником (власником) ТОВ "ОСОБА_2 Д".

Відповідачі ОСОБА_2 та ТОВ "ОСОБА_2 Д" проти позову ОСОБА_1 заперечують, посилаючись на те, що договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 23.05.2014р. повністю відповідає вимогам законодавства.

Крім того відповідачі зазначають, що саме ОСОБА_3 був підписаний спірний договір.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

04.07.2013р. між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 за яким ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_3 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_11 Д" вартістю 10000,00грн.

23.05.2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д", що складає 10000,00грн.

Тобто на момент укладення договору єдиним учасником (власником) була ОСОБА_3, що підтверджується договором дарування частки в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" укладеним 04.07.2013р. між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 за яким ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_3 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_11 Д" вартістю 10000,00грн.

23.05.2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" шляхом її купівлі-продажу за яким ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д", що складає 10000,00грн.

23.05.2014р. протоколом №1/2014р. зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" на якому були присутні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було прийнято ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д", надано згоду на відступлення учасником ОСОБА_3 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д", уповноважено директора ТОВ "ОСОБА_2 Д" внести здійснити всі необхідні заходи щодо державної реєстрації внесення змін до статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д", звільнено ОСОБА_12 з посади директора ТОВ "ОСОБА_2 Д" та призначено ОСОБА_9 директором ТОВ "ОСОБА_2 Д".

26.05.2015р. директор ТОВ "ОСОБА_2 Д" ОСОБА_9 звернувся до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції з заявою про внесення змін до статуту ТОВ "ОСОБА_2 Д" (нова редакція).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами та доповненнями) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п.2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами та доповненнями).

ОСОБА_1 зазначає, що вона є єдиним учасником ТОВ "ОСОБА_2 Д", у зв'язку з укладанням 02.06.2014р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 нотаріально посвідченого договору дарування, згідно з яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" в розмірі 100% статутного капіталу, що складає 10000,00грн.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_3 не підписувала спірний договір та протокол загальний зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" та те, що ОСОБА_3 не було відомо про укладення договору про відступлення частки у статутному капіталі "ОСОБА_2 Д" про що було зазначено в нотаріально засвідченій заяві від 29.05.2014р. в якій ОСОБА_3 зазначає, що вона не укладала спірний договір та не підписувала протоколу загальних зборів від 23.05.2015р. у звязку з чим ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора про скасування запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів ТОВ "ОСОБА_2 Д" щодо зміни учасника (засновника) з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а також запис щодо зміни керівника з ОСОБА_12 на ОСОБА_9

Таке посилання ОСОБА_1 спростовується наявною в матеріалах справи, а саме в копії реєстраційної справи, заяви ОСОБА_3 від 19.06.2014р. до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції, в якій ОСОБА_3 повідомляє про те, що 29.05.2014р. ОСОБА_3 було підписано та подано до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції заяву з проханням скасувати заяву до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а також заяву щодо зміни керівника ТОВ "ОСОБА_2 Д" ОСОБА_8 на ОСОБА_9 Справжність підпису було посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано в реєстрі за №1039. ОСОБА_3 повідомляє, що на момент подання заяви від 29.05.2014р. вона помилково вважала, що договір на відступлення частки у статутному капіталі шляхом купівлі-продажу, повинен бути нотаріально посвідчений як і справжність підписів під протоколом загальних зборів та Статутом ТОВ "ОСОБА_2 Д" у новій редакції. У звязку з цим ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідідопольського районного управління юстиції з вказаною заявою, вважаючи, що подання документів без нотаріального посвідчення суперечить вимогам чинного законодавства. В заяві від 19.06.2014р. ОСОБА_3 просить не приймати заяву від 29.05.2014р. до уваги та на її підставі не робити будь яких дій щодо скасування запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а також запис щодо зміни керівника ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_8 на ОСОБА_9

Крім того, доказів того, що ОСОБА_1 є або була єдиним учасником ТОВ "ОСОБА_2 Д" до суду не надано. В матеріалах реєстраційної справи ТОВ "ОСОБА_2 Д" також відсутні відомості щодо реєстрації за ОСОБА_1 100% частки статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_2 Д".

Посилання ОСОБА_1 на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 18.12.2014р., проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз за матеріалами кримінального провадження №12014160000000589 відкритого 11.06.2014р. СУ ГУМВС України в Одеській області за ч.4. ст.190 КК України в якому, що підпис на договорі про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" та протоколі загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, судом до уваги не приймаються, оскільки даний висновок проведено в рамках кримінального провадження, однак доказів судового розгляду за результатами кримінального провадження та прийняття процесуальних документів до суду не надано.

Також судом до уваги не приймаються висновки судово-почеркознавчої експертизи від 27.10.2015р. призначеної ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2015р. та проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якою встановлено, що підпис на договорі про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_2 Д" та протоколі загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_2 Д" виконаний ОСОБА_3, оскільки зразки підпису та повного прізвища ім'я по-батькові ОСОБА_3 не були відібрані в судовому засіданні про що було зазначено в ухвалі суду від 21.07.2015р. та також те, що про проведенні зазначеної експертизи не були досліджені документи саме з реєстраційної справи ТОВ "ОСОБА_2 Д".

В заяві ОСОБА_3 до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції, що міститься в матеріалах справи, а саме в матеріалах реєстраційної справи "ТОВ "ОСОБА_2 Д" від 19.06.2014р. вона повідомляє про те, що вона помилково вважала, що договір на відступлення частки у статутному капіталі шляхом купівлі-продажу, повинен бути нотаріально посвідчений як і справжність підписів під протоколом загальних зборів та Статутом ТОВ "ОСОБА_2 Д" у новій редакції. У звязку з цим ОСОБА_3 звернулася до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідідопольського районного управління юстиції з вказаною заявою, вважаючи, що подання документів без нотаріального посвідчення суперечить вимогам чинного законодавства. В заяві від 19.06.2014р. ОСОБА_3 просить не приймати заяву від 29.05.2014р. до уваги та на її підставі не робити будь яких дій щодо скасування запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_3 на ОСОБА_2, а також запис щодо зміни керівника ТОВ "ОСОБА_2 Д" з ОСОБА_8 на ОСОБА_9

У звязку з чим 29.01.2015р. за вх.суду№2-4341/15 ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про відмову від позову та припинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів.

Суд, прийнявши заяву ОСОБА_3 про відмову від позову ухвалою від 30.11.2015р. припинив провадження у справі в частині позову ОСОБА_3 до відповідачів ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників та змін до установчих документів.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Таким чином, третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 не доведено порушення її майнових прав та інтересів.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, задоволенню не підлягають.

Судовий збір підлягає віднесенню на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Д" та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 04 грудня 2015 р.

Суддя Л.В. Степанова