Рішення № 54039565, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Чала А.П.

№22-ц/796/11184/2015 Доповідач - Борисова О.В.

справа №759/6509/14-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Побірченко Т.І., Гаращенко Д.Р.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - Чапіка Миколи Миколайовича та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованість за договором № 286/П/60/2008-980 від 11 липня 2008 року в сумі 713 690,21 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалася на те, що 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 320 000 грн. зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим строком повернення до 10 липня 2018 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 укладено договори поруки. Оскільки позичальник та поручителі зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просив визнати договір поруки, укладений 11 липня 2008 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» на забезпечення виконання кредитного договору № 286/П/60/2008-980, таким, що припинив дію (припиненим) з 12 липня 2009 року та вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що договір поруки з ним укладено 11 липня 2008 року, в якому строк його дії не зазначено, а тому строк на пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 11 липня 2009 року, тобто через рік після його укладення. Також йому не направлялась письмова вимога щодо виконання зобов'язання. Крім того, згода на підписання договору поруки надана ним під впливом помилки та обману з боку банку, який не роз'яснив йому суть договору.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2008 року у розмірі 317 368 грн. 80 коп., несплачені відсотки у розмірі 297 182 грн. 41 коп., пеню за прострочення строків виконання зобов'язання у розмірі 10000 грн., штраф за прострочення сплати мінімального платежу у розмірі 5000 грн., інфляційні витрати у розмірі 21 690 грн. 85 коп., а всього заборгованості 651 242 грн. 06 коп., а також 3 654 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року в частині стягнення штрафу і визначення загальної суми боргу скасовано. Резолютивну часину рішення викладено в наступній редакції. Позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «КБ «Надра»: 317 368 грн. 80 коп. заборгованість по кредиту; 297 182 грн. 41 коп. -відсотків за користування кредитом; 10000 грн. - пені за прострочення строків виконання зобов'язаннь; 32000 грн. - штраф за прострочення сплати мінімального платежу; 21 690 грн. 85 коп. - інфляційні витрати; 3 654 грн. - судовий збір, а усього 681 896 грн. 06 коп.

У задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» в іншій частині та зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 подану представником - ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2015 року в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором; зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору поруки припиненим скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, судові рішення в частині вирішення позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 не переглядається, оскільки набрало законної сили.

Так, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ПАТ «КБ «Надра» - Чапік М.М. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення змінити та стягнути заявлений в позовній заяві розмір пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання за порушення умов кредитного договору в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд необґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу, оскільки відповідачі не зверталися до суду ні з письмовою заявою ні з усною заявою про зменшення розміру неустойки та не надавали жодних доказів з приводу наявності інших істотних обставин.

Крім того, суд не вказав причини зменшення такого розміру саме на 77 448 грн.15 коп., тобто на надмірно велику суму, адже розмір пені чітко передбачений пунктом 5.1 кредитного договору, а розмір штрафу пунктом 5.2.

Також не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості та відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову та визнання договору поруки з ОСОБА_2 припиненим і відмовити у задоволені позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Вказала на те, що поручитель ОСОБА_2 в порушення п. 2.4. договору поруки не отримував повідомлень про невиконання боржником зобов'язань. Оскільки договір поруки укладався 11 липня 2008 року, то строк на пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 11 липня 2009 року, а тому з 12 липня 2009 року договір поруки є припиненим.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «КБ «Надра» апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав, проти апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував, просив відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримала, проти апеляційної скарги ПАТ КБ «Надра» заперечувала, просила її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що скарга представника позивача ПАТ «КБ «Надра» не підлягає задоволенню, а скарга представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що боржник та поручителі зобов'язання за кредитним договором не виконували, допустили заборгованість, яка підлягає стягненню як з боржника так і з поручителів у солідарному порядку.

Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.

Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони стверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 320 000 грн. зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим строком повернення до 10 липня 2018 року (а.с.6-9).

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 укладено договори поруки (а.с.10-13).

Позичальник та поручителі зобов'язання за договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, внаслідок чого утворилась станом на 31 серпня 2013 року заборгованість за розрахунком банку у розмірі 317 368 грн. 80 коп.

У п.5.3 договору поруки, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 зазначено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позивальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору.

Відповідно до ч.2 ст.252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, зазначеним договором поруки не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, скільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцям, тижнями, днями або годинами.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи досудову вимогу №5-4-00493 ПАТ КБ «Надра» направив ОСОБА_2 26 листопада 2012 року, відповідно до якої банк на підставі п.2.2 договору поруки пропонував достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором в повному обсязі та протягом тридцяти календарних днів з дати отримання вказаної вимоги.

Досудова вимога ОСОБА_2 отримана 02 грудня 2012 року, отже у банку виникло право звернутися з позовом до поручителя ОСОБА_2 починаючи з 01 січня 2013 року протягом наступних шести місяців.

Проте банк звернувся до поручителя ОСОБА_2 лише у квітні 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, а тому колегія суддів вважає що порука припинилася.

Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання припиненим договору поруки задоволено.

Визнано договір поруки, укладений 11 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 на забезпечення виконання кредитного договору №. 286/П/60/2008-980, таким, що припинив дію з 27 травня 2013 року.

Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що ПАТ «КБ «Надра» пропущено шестимісячний строк, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України для пред'явлення позову до поручителя про сплату заборгованості за кредитом, оскільки у зв'язку з направленням банком до ОСОБА_2 вимоги від 26 листопада 2012 року про дострокове погашення заборгованості в 30-денний термін цей строк повинен обраховуватися з 26 грудня 2012 року, а він банком не дотриманий.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки зобов'язання за договором поруки, укладеного 11 липня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 припинилося.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим, то він є законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_2, як на підставу задоволення своїх вимог посилався на те, що згода на підписання договору поруки була дана ним під впливом помилки, оскільки банк не роз'яснив йому зміст, значення і можливі наслідки укладення даного договору поруки, а тому договір поруки є недійсним на підставі ст. 229 ЦК України. Крім того, договір поруки є припиненим на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки строк для пред'явлення вимоги до поручителя закінчився 11 липня 2009 року та банк не надсилав йому повідомлень з вимогами виконати зобов'язання основного боржника. Як пояснила в судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2, останній саме з вищевказаних підстав просив задовольнити його зустрічний позов.

Умовами ч.1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту ст.ст.559, 598 ЦК Україна вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч.1 ст.559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Частина 4 ст.559 ЦК України передбачає три випадки припинення поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Результат аналізу зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права, кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і розділу 4 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 26 листопада 2012 року досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, у відповідності до якої, банк пропонує достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором у повному обсязі та протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити загальну суму заборгованості в розмірі 637 443 грн. 49 коп.

Таким чином, доводи ОСОБА_2, про те, що в даній справі порука припинилася, оскільки банк не надсилав йому повідомлень з вимогами виконати зобов'язання основного боржника, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що суперечать фактам, які встановленні рішенням суду від 03 червня 2015 року, що має преюдиційне значення та матеріалам справи.

В даному випадку мав місце факт надсилання банком поручителю ОСОБА_2 вимоги про дострокове погашення заборгованості 26 листопада 2012 року.

Також не заслуговують на увагу суду посилання ОСОБА_2 на те, що договір поруки вчинений під впливом помилки, оскільки доказів цій обставині ОСОБА_2 не надав. Крім того, такі твердження не є підставою для припинення договору поруки.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є законним та обґрунтованим, і доводами апеляційних скарг не спростовуються.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - ЧапікаМиколи Миколайовича відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року в частині задоволених позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 серпня 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді