Ухвала суду № 54039553, 17.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Борисової О.В., Усика Г.І.

при секретарі Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2015 у справі за позовом Житло-будівельного кооперативу «Київ-9» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2013 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЖБК «КИЇВ 9» інфляційне нарахування та 3% річних за несвоєчасну сплату житлово - комунальних послуг за період з 01.01.2005 по 01.09.2013 у розмірі 3965,40 грн.

Крім того, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЖБК «Київ - 9» загальні витрати на правову допомогу за складання заяви про видачу судового наказу у розмірі 458,80 грн., позовної заяви та участі у судових засіданнях у розмірі 2523, 40 грн. наданої юридичною компанією ТОВ»ЛФ Груп», 1624,00 грн. правової допомоги за участь у судових засіданнях юридичною компанією ТОВ «Київський центр права» а всього стягнути 4606, 20 грн. витрат на правову допомогу.

Справа № 758/16051/13-ц № апеляційного провадження 22-ц/796/11106/2015Головуючий у суді першої інстанції: Роман О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2015 позов Житло-будівельного кооперативу «Київ-9» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Житлово - будівельного кооперативу «Київ - 9» кошти в сумі 3 854, 16 грн., з яких:

26,64 грн. - заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції, в період з 12 .12.2012 по 01.09.2013;

138,92 грн. - заборгованість за надані житлово - комунальні послу 01.09.2013;

229,40 грн. - судовий збір за звернення до суду;

1835,20 грн. - витрати на правову допомогу, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛФ ГРУП»;

1624,00 грн - витрати на правову допомогу, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права».

В іншій частині, в задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідачами подано апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, просять рішення суду в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь ЖБК «Київ-9» коштів в сумі 3854, 16 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга відповідачів мотивована тим, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема щодо своєчасної та повної сплати відповідачами коштів за житлово-комунальні послуги, відсутність претензії у позивача до ОСОБА_6 щодо сплати за житлово-комунальні послуги, неправильності розрахунки індексу інфляції і трьох відсотків річних, які були надані позивачем. Крім того, вказують, що мають місце недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, так в судовому засідання не було доведено, що розрахунку індексу інфляції і трьох відсотків річних зроблені позивачем вірно.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованими, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів коштів у вигляді заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та кошти у вигляді трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості є доведеними, проте стягуються лише за один рік в межах позовної давності в один рік, з урахуванням поданої відповідачем заяви з цього приводу відповідно до ст. 258 ЦК України, також задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів витрат понесених позивачем на правову допомогу суд виходив з наявних в матеріалах справи доказів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що відповідачі у справі є власниками квартири №101 в буд. № 5 А по вул. Западинській в м. Києві на підставі договору купівлі - продажу № 2-0178/96 від 25.12.1996 (т.1 а.с.47).

Вказаний будинок знаходиться на обслуговуаані ЖБК «Київ-9», який здійснює обслуговування та утримання мешканців у вказаному будинку на підставі відповідних договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послкги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).

Згідно з п. 7 зазначених Правил власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пп. 17, 35 зазначених Правил власник квартири, що розташована в багатоквартирному будинку, зобов'язаний сплачувати платежі за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги.

Обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника і статтею 162 ЖК України.

Як вбачається з квитанції за грудень 2013 року, відповідачі мають заборгованість за утримання будинку, опалення, газ, надання послуг по холодній та гарячій воді в сумі 7826,00 грн.(т.1 а.с. 138), яка сплачена 05.02.2014. А отже має місце прострочення виконання зобов'язання відповідачами, в зв'язу з чим підлягають стягненню інфляційні витрати та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Посилання апелянтів на те, що суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема щодо своєчасної та повної сплати відповідачами коштів за житлово-комунальні послуги, відсутність претензії у позивача до ОСОБА_6 щодо сплати за житлово-комунальні послуги, неправильності розрахунків індексу інфляції і трьох відсотків річних, які були надані позивачем, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи міститься копія договору укладеного між позивачем та ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 30.05.2012 (а.с. 13), який підписаний обома сторонами, що в свою чергу спростовує твердження відповідачів про належну сплату ними коштів за житлово-комунальні послуги, а також підтверджує факт наявності у відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Що ж стосується посилань відповідачів відносно неправильності розрахунків індексу інфляції і трьох відсотків річних, оскільки Законами України не встановлено строк внесення платежів за житлово-комунальні послуги, а тому і прострочення виконання зобов'язання відсутнє, то з ними не можна погодитись виходячи з наступного. Так, згідно постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В п. 18 вказаних правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк. Крім того, в квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг є графа «заборгованість», що вказує на те, що відповідачі були обізнані про наявність у них заборгованості за житлово-комунальні послуги. Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідачами оплата житлово-комунальних послуг здійснювалась несвоєчасно, тобто зобов'язання виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість вимоги позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних є законними, а розрахунки вірними. Крім того, відповідачами в ході розгляду справи не спростовано розрахунок наданий позивачем.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать і витрати на правову допомогу.

Перевіряючи доводи відповідачів щодо неправомірного стягнення з них витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивач надав договір про надання правової допомоги від 17.09.2013, акти приймання-здачі робіт, та квитанції про сплату 1147, 00,00 грн. за складання процесуальних документів та участь в судовому засіданні.

Таким чином, розмір витрат, виходячи з обсягу виконаної роботи, зазначеному в актах приймання-здачі робіт, та наведений в розрахунку витрат на правову допомогу від 09.12.2014 визначений у межах, передбачених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», доведений позивачем, а тому висновок суду в цій частині є вірним.

Всупереч положенням ст. 10 та положенням ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачами не було надано жодних доказів на спростування доводів та доказів наданих позивачем. Разом з тим, апеляційна скарга переважно мотивована неповним з'ясуванням судом обставини справи в зв'язку з відсутністю доказів, що виходячи з наведених положень є обов'язком сторін у справі, зокрема відповідача, а повноваження суду стосуються оцінки наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2015- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: