Рішення № 54036092, 04.12.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6052/15-ц

Провадження № 2/591/2260/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року

Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого судді - Шелєхової Г.В.

секретаря Тищенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Сумського медичного коледжу комунальний заклад Сумської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, повязаних із навчанням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування витрат, повязаних із навчанням, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 11 серпня 2009 року був зарахований до Сумського медичного коледжу за спеціальністю «Медико-профілактична справа» на бюджетну форму навчання. При зарахуванні на навчання за державні кошти позивач та відповідач, у передбаченому законом Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, уклали угоду про підготовку фахівця із вищою освітою, згідно якої відповідач зобовязувався оволодіти всіма видами професійної діяльності за напрямом підготовки, прибути після закінчення навчання на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.

У звязку із закінченням навчання у лютому 2012 року відповідачу було видано направлення на роботу до Комунальної установи «Сумська обласна дитяча клінічна лікарня» на посаду лаборанта. На порушення укладеної угоди відповідач 15 серпня 2012 року був звільнений з роботи за систематичне спізнення на роботу. ОСОБА_1 укладаючи угоду з навчальним закладом, був ознайомлений з її умовами та відповідальністю за порушення зобовязання, позивач просить стягнути із відповідача витрати, повязані із навчанням у сумі 32368, 60 грн. та судовий збір у розмірі 323, 69 грн.

В судове засідання представник позивача не з»явилася, про день та час слухання справи сповіщена належним чином, від неї надійшла заява про слухання справи у відсутність, підтримання позову, нею подані додаткові пояснення на спростування заперечень відповідача у справі. Зазначила, що про факт порушення ОСОБА_2 п.2 ст. 52 ЗУ «Про освіту» позивач дізнався лише за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності

Відповідач в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, в який просив в задоволенні позову відмовити, справу слухати у його відсутність. В своїх заперечення посилається на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом, ЗУ «Про освіту»не містить умов про обов»язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання, відсутній нормативний акт, який встановлює механізм визначення та відшкодування вартості навчання.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був зарахований на бюджетну форму навчання по спеціальності 5.12010103 «Медико-профілактична справа» згідно наказу Сумського медичного коледжу від 11 серпня 2009 року за № 136 у ( а. с.14-15).

10 січня 2011 року за № 677 між Сумським медичним коледжем в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була укладена угода про підготовку фахівця з вищою освітою (а.с. 17). Згідно змісту вказаної угоди ОСОБА_1 взяв на себе обовязок прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років. Передбачено також його обовязок у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку.

Наказом Сумського медичного коледжу від 29 лютого 2012 року за № 21-у ОСОБА_1, згідно рішення державної кваліфікаційної комісії, присвоєна кваліфікація «фельдшер санітарний» ( а. с.18-20).

У лютому 2012 року ОСОБА_1 видано направлення на роботу до КУ «Сумська обласна дитяча клінічна лікарня» на посаду лаборанта бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії з окладом згідно штатного розпису (а.с. 21)

15 серпня 2012 року ОСОБА_1 згідно наказу № 198 К від 15.08.2012 р. звільнено у звязку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку та раніше оголошених трьох доган за п. 3 ст. 40 КЗпП України ( а. с. 25).

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про освіту" у редакції, чинній на час відрахування позивача з Коледжу у зв'язку з закінченням навчання, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що склалися між сторонами, встановлений п. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року N 77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів", постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 року за N 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

Відповідно до п.п. 1, 4, 6, 8, 9 "Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням", затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. N 992 ( далі - Порядок):

п. 1. Цей Порядок розроблено відповідно до статті 52 Закону України "Про освіту", на виконання Указу Президента України від 23 січня 1996 р. N 77 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" в редакції Указу Президента України від 16 травня 1996 р. N 342 та статті 197 Кодексу законів про працю України.

п. 4. Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком N 1 ;

п. 6. Згідно з угодою випускник зобов'язаний …відпрацювати у замовника не менше трьох років …;

п. 8. Випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років ;

Отже, аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що передбачені сторонами у справі зобов'язання мали виконуватись ними належним чином відповідно до умов укладеної Типової угоди про підготовку фахівців з вищою освітою, тобто, після закінчення вищого навчального закладу за передбаченою у договорі спеціальністю випускник за здобутою кваліфікацією за кошти державного чи місцевого бюджетів направлявся на роботу за місцем призначення, де мав відпрацювати не менше трьох років.

Слід також зазначити, що Законом України від 01.07.2014 р. N 1556-VII вищеназвана частина 2 статті 52 виключена із Закону України "Про освіту" (щодо обов'язку випускників вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) .

Але при цьому суд вважає, що закон чи законодавчий акт не має зворотньої дії і, за умови, підписання студентом угоди з керівництвом вищого навчального закладу і роботодавцем (установою, підприємством та організацією), студент повинен відпрацювати за направленням, в іншому випадку він нестиме відповідальність відповідно до умов угоди.

Аналогічна позиція висловлена в листі МОН № 1/9 від 26.06.20-15 року, на який відповідач осилається в обгрунтування своїх заперечень. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обов'язок з відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, виник у відповідача з моменту його звільнення, а отже регламентується нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини на час їх виникнення.

Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки про факт порушення ОСОБА_1 зобовязання відпрацювати три роки за направленням, коледж дізнався з акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 19 грудня 2013 року. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальними правилами Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. При цьому цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, відповідач повинен нести відповідальність за порушення зобов'язання відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених ст. 617 ЦК України, судом не встановлено.

Чинним законодавством порядок (механізм) відшкодування до державного бюджету вартості навчання за державним замовленням не регламентований, і не визначений державний орган, який повинен заявляти відповідні позови в інтересах держави, проте це не є підставою для звільнення від такого відшкодування.

Позивач - Сумський медичний коледж являється комунальним закладом Сумської обласної ради, юридичною особою і здійснює види діяльності за КВЕД : «Вища освіта, освіта дорослих та інші види освіти», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ, тобто Сумський медичний коледж як сторона в угоді про підготовку фахівця з вищою освітою за рахунок державних коштів, є органом, який відповідно до ч.4 cт.38 ЦПК України вправі представляти інтереси держави, тобто є належним позивачем.

Позивач при визначенні вартості навчання відповідача керувався Методикою розрахунку орієнтовної вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, затв. Постановою КМУ № 346 від 20.05.2013 року, Наказом Міністерства освіти та науки України, Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України 3736/902/758 від 23.07.2010 року «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами».

Відповідно до акту ревізії ДФІ у Сумській області сума витрат, пов»язаних з навчанням відповідача, яка понесена позивачем за період з 01.12.2010 року по 30.09.2013 року складається з суми вартості навчання 17147 грн. та суми отриманої стипендії 15221 грн. 60 коп., а разом 32368 грн. 60 коп. ( а. с. 36)

Враховуючи всі вищезазначені обставини в їх сукупності, суд вважає, що є достатні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст.10, 38, 60, 88, 208, 212-215ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610 ЦК України, ЗУ «Про вищу освіту», Постанови КМУ від 22 серпня 1996 р. №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Сумського медичного колледжу комунального закладу Сумської обласної ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського медичного коледжу комунального закладу Сумської обласної ради витрати, повязані з навчанням у розмірі 32368 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сумського медичного коледжу комунального закладу Сумської обласної ради судовий збір в сумі 323 грн. 69 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.В.Шелєхова