Рішення № 54035667, 24.11.2015, Приморський районний суд м. Одеси

24.11.2015

Справа № 522/21472/15-ц

Провадження № 2/522/9983/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі Шеян І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на те, що 05 вересня 2007 року між ПАБ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ОDILAE00000044 згідно умов якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 28 684, 79 дол. США на строк до 05 вересня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 12 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 05 вересня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 надав в заставу ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль Mitsubishi, модель: Grandis 2.4, 2004 року випуску, № кузова: JMBLRNA4W4Z000598, державний номер НОМЕР_1.

Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2012 року, що набрало чинності, було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. В рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № ОDILAE00000044 від 05 вересня 2007 року суд звернув стягнення на предмет застави - автомобіль Mitsubishi, модель: Grandis 2.4, 2004 року випуску, № кузова: JMBLRNA4W4Z000598, державний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобілю ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Однак, ПАТ КБ «Приватбанк» не взмозі реалізувати предмет застави, з метою погашення заборгованості за кредитним договором та реалізувати своє майнове право, яке встановлено рішенням Іллічівського районного суду Одеської області, оскільки заставний автомобіль, не може бути знятий з реєстрації в органах ДАІ України через те, що на вказаний автомобіль були накладені наступні арешти: постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 05 травня 2012 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 18 вересня 2012 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 січня 2013 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 28 листопада 2013 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 08 квітня 2014 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26 січня 2015 року; а також був оголошений розшук вказаного автомобіля постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 червня 2014 року та постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 березня 2015 року.

Зазначені постанови про накладення арешту на автомобіль та оголошення його розшуку порушують майнові права ПАТ КБ «Приватбанк», тому позивач просить звільнити вищевказаний автомобіль з-під арештів.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 та представник Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином згідно вимог ст. 74 ЦПК України. Заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали та про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно дост. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тобто, враховуючи неявку відповідачів за даною цивільною справою, а також наявність відповідної заяви представника позивача про можливість винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглядати справу в заочному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням дотримання судом вимог ст. 74 ЦПК України про сповіщення, суд визнає неявку відповідачів у судове засідання неповажною, та вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності в заочному порядку.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Судом встановлено, що 05 вересня 2007 року між ПАБ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ОDILAE00000044 згідно умов якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 28 684, 79 дол. США на строк до 05 вересня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 12 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 05 вересня 2007 року уклали договір застави рухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 надав в заставу ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль Mitsubishi, модель: Grandis 2.4, 2004 року випуску, № кузова: JMBLRNA4W4Z000598, державний номер НОМЕР_1.

Рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2012 року, що набрало чинності, було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. В рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором № ОDILAE00000044 від 05 вересня 2007 року суд звернув стягнення на предмет застави - автомобіль Mitsubishi, модель: Grandis 2.4, 2004 року випуску, № кузова: JMBLRNA4W4Z000598, державний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобілю ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

ПАТ КБ «Приватбанк» не взмозі реалізувати предмет застави з метою погашення заборгованості за кредитним договором та реалізувати своє майнове право, яке встановлено рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 14 вересня 2012 року, оскільки заставний автомобіль, не може бути знятий з реєстрації в органах ДАІ України через те, що на нього були накладені наступні арешти: постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 05 травня 2012 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 18 вересня 2012 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 січня 2013 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 28 листопада 2013 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 08 квітня 2014 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26 січня 2015 року; а також був оголошений розшук вказаного автомобіля постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 червня 2014 року та постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 березня 2015 року.

Відповідно до ст. 585 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Виходячи зі змісту наведеної норми Закону, право на звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту належить особі, яка вважає себе власником спірного майна.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, право застави у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло 05 вересня 2007 року, а вищевказані постанови Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про накладення арештів на вищевказаний автомобіль та оголошення його розшуку було винесено після укладення ПАТ КБ «Приватбанк» договору застави.

Отже, державна виконавча служба не мала правових підстав для звернення стягнення на заставне майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218, 00 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин цивільної справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 54, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, 16 Закону України «Про заставу», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2, Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області про звільнення майна з-під арешту, - задовольнити.

Звільнити предмет застави у вигляді автомобіля марки Mitsubishi, модель: Grandis 2.4, 2004 року випуску, № кузова: JMBLRNA4W4Z000598, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) з-під арешту, накладеного на підставі постанов: Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 05 травня 2012 року; Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 18 вересня 2012 року; Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 січня 2013 року; постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 28 листопада 2013 року; Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 08 квітня 2014 року; Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26 січня 2015 року, на підставі чого припинити розшук автомобіля, оголошений постановою Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 червня 2014 року та постанови Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 16 березня 2015 року.

Стягнути з Відділу ДВС Іллічівського міського управління юстиції Одеської області на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Свячена Ю.Б.