Ухвала суду № 54034042, 01.12.2015, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1416/15-ц

УХВАЛА

01.12.2015 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

у ході розгляду у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення плати за користування приміщенням, відшкодування витрат на ремонт, покладення обовязку щодо звільнення нежилого приміщення та його повернення

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна.

У вересні 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення плати за користування приміщенням, відшкодування витрат на ремонт, покладення обовязку щодо звільнення нежилого приміщення та його повернення.

Ухвалою суду від 1 грудня 2015 року обидва позови були обєднані в одне провадження.

Разом з зустрічною позовною заявою відповідач ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій прохала заборонити позивачу ОСОБА_3 використовувати (як особисто так і для здійснення підприємницької діяльності) стаціонарну малу архітектурну форму, а саме: нежиле приміщення загальною площею 30 кв.м у складі дитячого комплексу, яке розташоване в районі житлового будинку № 8 по бул. Шевченко у м.Южноукраїнськ Миколаївської області; накласти арешт на все майно ОСОБА_3 в межах суми зустрічного позову 76686 грн. 27 к., заборонивши ОСОБА_3 відчужувати арештоване майно, посилаючись на те, що з грудня 2011 року і до цього часу ОСОБА_3 використовує для здійснення підприємницької діяльності стаціонарну малу архітектурну форму: нежиле приміщення загальною площею 30 кв.м у складі дитячого комплексу, яке розташоване в районі житлового будинку № 8 по бул. Шевченко у м.Южноукраїнськ Миколаївської області. Однак, починаючи з 28 листопада 2014 року, тобто з дня припинення строку дії попереднього договору від 28 листопада 2011 року, незважаючи на неодноразові вимоги звільнити обєкт або ж укласти правочин щодо його використання чи утримання ОСОБА_3 відмовляється. У первісному позові ОСОБА_3 не прохає припинити зобовязання за попереднім договором та наміру повернути спірний обєкт не виявляє, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в частині повернення спірного обєкта, тим більш в стані не гіршому за той, в якому він був отриманий у грудні 2011 року.

У судовому засіданні відповідач підтримала заяву про забезпечення первісного позову.

Представник позивача заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову, пояснюючи, що заборонити здійснювати позивачу ОСОБА_3 підприємницьку діяльність неможливо, оскільки такі дії спричинять шкоду для підприємця. Крім того, там працюють наймані працівники. ОСОБА_3 повністю оплатила вартість спірного обєкта, зробила ремонт, тому знаходиться там на законних підставах. Також заперечувала щодо накладення арешту на майно ОСОБА_3, вказуючи, що гроші ОСОБА_3 у розмірі 161400 грн. вже знаходяться у відповідача ОСОБА_2, що є фактично забезпеченням позову.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 7 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд вважає, що забезпечення позову способом, вказаним позивачем у заяві: заборонити позивачу ОСОБА_3 використовувати (як особисто так і для здійснення підприємницької діяльності) стаціонарну малу архітектурну форму перешкодить господарській діяльності позивача. Крім того, задоволення заяву про забезпечення позову у цій частині буде фактичним задоволенням позовних вимог по зустрічному позову щодо покладення обовязку на ОСОБА_3 щодо звільнення нежилого приміщення та його повернення, що є недопустимим.

Разом з тим відповідачем в заяві не зазначено, в чому саме може бути утруднення або унеможливлення виконання рішення суду через невжиття вказаного у заяві іншого заходу забезпечення позову накладення арешту на майно позивача, не наведено жодного доказу, які дії відповідача можуть становити реальну загрозу зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду.

На підставі викладеного суд вважає, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не співмірний з предявленими позовними вимогами, а тому у забезпеченні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст.ст. 209, 210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна та зустрічної позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення плати за користування приміщенням, відшкодування витрат на ремонт, покладення обовязку щодо звільнення нежилого приміщення та його повернення відмовити.

Ухвала суду набирає чинності, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя Т.М.Кологрива