Ухвала суду № 54030817, 01.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 144/884/15-ц Провадження № 22-ц/772/3003/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Стеблюк Л.М., Шемети Т.М.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду від 08 вересня 2015 року,

В с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ним та відповідачкою був укладений договір б/н від 08.02.2005 року, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків зав користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов'язання за даним договором відповідачка виконувала неналежним чином, чим допустила заборгованість станом на 31.05.2015 року в розмірі 28021,08 грн., з яких: 5202,39 грн. - заборгованість за кредитом; 21008,16 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1310,53 грн. (процентна частина), яку банк просить стягнути з відповідачки.

Рішенням Теплицького районного суду від 08.09.2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 28021,08 грн. та 280,21 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку про її згоду з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, так як її підпису дані документи не містять. Також суд безпідставно вважав, що останній платіж по погашенню кредиту вона здійснила 29.05.2013 року, оскільки такого платежу вона не здійснювала, а банк самостійно списав кошти з її зарплатної карти без її згоди на проведення такої фінансової операції. Крім того, суд не врахував, що на момент здійснення цієї операції кредитна картка, 2005 року випуску, уже була недійсна і нової картки вона не отримувала. Тому вважає, що суд безпідставно відхилив її заяву про застосування спливу позовної давності, перебіг якої починається з дня припинення строку дії кредитної картки.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові грошові кошти ,що йому надходять ,виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Зі змісту ст.1069 ЦК України вбачається, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін пов'язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції встановив, що 08.02.2005 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг б/н, що передбачав відкриття банківського рахунку з наданням кредиту . Згідно умов договору ОСОБА_3 отримала платіжну картку з встановленим кредитним лімітом у розмірі 7000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 36% на рік. Кредитний ліміт в подальшому було збільшено банком до 15000 грн. Сторонами погоджено, що договір складається з заяви, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифів банку. Відповідачка користувалась кредитними коштами ,проте умови договору виконувала неналежним чином,внаслідок чого на 31.05.2015 року допустила заборгованість в розмірі 28021,08 грн., з яких: 5202,39 грн. - заборгованість за кредитом; 21008,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1310,53 грн. (процентна частина).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості, суд першої виходив з того, що позивач надав докази укладення договору, неналежного виконання його умов відповідачкою та розміру заборгованості ,а відповідачка в судове засідання не зявилась, доказів в підтвердження своїх заперечень проти позову не надала, а тому ,посилаючись на ст.ст. 10,60 ЦПК України та ст.ст. 526,1048-1050,1054 ЦК України дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення. Також суд виходив з того, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки відповідачка, здійснивши 29.05.2013 року платіж за вказаним договором, визнала свій борг перед банком, чим перервала строк позовної давності і його перебіг з вказаної дати почався спочатку.

Суд вірно встановив обставини по справі, належним чином перевірив їх доказами ,які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення суми заборгованості з відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що вона не підписувала договір спростовуються її заявою та підписом під нею про те, що вона ознайомлена та згодна з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку та виразила згоду з тим, що ця заява разом з Умовами банку надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.

Доводи скарги про те, що 29.05.2013 року вона не здійснювала платіж по погашенню кредиту, строк дії кредитної картки закінчився, а тому суд безпідставно не застосував сплив строку позовної давності, необґрунтовані.

Відповідно до ст. ст.10 ,60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідачка ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про місце ,день та час розгляду справи, проте до суду не з'являлась.

Тим самим, відповідачка усунулась від здійснення своїх процесуальних прав в судовому засіданні при встановленні судом обставин справи ,в тому числі, щодо укладеного договору ,терміну дії картки , заперечення наданих позивачем письмових доказів, зокрема, розрахунку заборгованості, здійснення спірної проплати та заявлення відповідних клопотань з метою спростування цих доказів. Натомість, на власний розсуд користуючись наданими їй правами , у встановленні судом обставин справи участі не брала, жодних клопотань не заявляла ,під сумнів надані позивачем докази не ставила.

Не зявилась відповідачка і до суду апеляційної інстанції ,в підтвердження доводів своєї апеляційної скарги жодних доказів ,зокрема, про прострочення дії картки, нездійснення нею спірної проплати, не надала і клопотання про їх дослідження не заявляла. Матеріали справи доводи відповідачки не підтверджують. Тому колегія суддів розцінює їх як безпідставні.

Відповідно до ст. 303 ч.1,2 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідачка в суді першої інстанції не ставила під сумнів ні укладення договору ,ні його умови ,ні строк дії картки.

За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави встановлювати обставини ,які відповідач, користуючись своїми правами з позицій диспозитивності , у суді першої інстанції під сумнів не ставив і жодних клопотань не заявляв.

Не заявляла відповідачка жодних клопотань по дослідженню доказів з метою спростування висновків суду і у апеляційній скарзі.

Тому доводи апеляційної скарги щодо цього не заслуговують на увагу, рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.307,308, 315 ЦПК України, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Теплицького районного суду від 08 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищогоспеціалізованого суду Україниз розгляду цивільних і кримінальних справна протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: