Ухвала суду № 54030703, 01.12.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/24093/14-ц Провадження № 22-ц/772/3269/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Колос С. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі :

головуючого Колоса С. С.

суддів : Іващука В. А., Стеблюк Л. П.

секретар судового засідання Кирилюк Л. М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ( надалі ПАТ ) « Імексбанк » до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ПАТ « Імексбанк » на заочне рішення Вінницького міського суду від 23 грудня 2014 року,

встановила :

Заочним рішенням Вінницького міського суду від 23 грудня 2015 року позов про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Імексбанк » заборгованість по кредиту та штрафні санкції всього на суму 55943 гривні 18 коп., з яких : 42363 гривні 23 коп. заборгованість по кредиту, 6879 гривень 95 коп. заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 6700 гривень штраф .

В інших вимогах відмовлено .

Вирішено питання про розподілення та відшкодування судового збору .

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2, уклавши кредитний договір, та, взявши на себе зобов»язання передбачені угодою, неналежним чином їх виконував. Відмовляючи у стягненні комісії, обґрунтував тим, що її нарахування є такою, яка суперечить чинному законодавству .

В апеляційній скарзі представник банку просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови щодо стягнення комісії та ухвалити нове про задоволення всіх позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які су вважав встановленими, не недотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права .

Належно повідомлені сторони в судове засідання не з»явилися .

Дослідивши матеріали в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного .

Згідно ст.. 1054 ч. ч. 1, 3 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом .

Судом першої інстанції встановлено, і не заперечується сторонами, що між Банком та ОСОБА_2 укладено договір № 999 00048031 / 1 від 15 квітня 2013 року ( а. с. 15 19 ), на підставі якого позичальникові наданий овердрафт за допомогою платіжної картки VISA ELEKTRON, з максимальною сумою заборгованості 50000 гривень зі сплатою 19 % річних від суми заборгованості та з встановленням дати остаточного повернення овердрафту до 14 квітня 2016 року .

В порушення своїх зобов»язань відповідачем ОСОБА_2 не вноситься плата за користування кредитом в порядку та на умовах визначених даним договором споживчого кредиту .

Відповідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобов»язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов»язань.

Статтею 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором, а саме стягнення суми кредиту, сплата неустойки та відшкодування збитків .

Заборгованість за договором споживчого кредиту по тілу кредиту, проценти та штраф нараховано відповідно до діючого законодавства та умов договору ( а. с. 5 6 ). Тобто представником банку надано належні та допустимі докази по справі, які підтверджують ці позовні вимоги. Відповідачем не надано належних доказів на спростування цих сум .

В той же час, відмовляючи у стягнення комісії, судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального закону .

Зі змісту укладеного договору вбачається, що банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, а тому особливості регулювання цих відносин визначаються ЗУ « Про захист прав споживачів » .

За положеннями с. ст..11 ч. 5, 18 зазначеного Закону до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються вимоги цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець ( виконавець, виробник ) не повинен включати у договори із споживачем умові, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав і обов»язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору .

Зазначене вказує на те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними .

Відповідно до ст.. 55 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного банку України та угодами ( договорами ) між клієнтом та банком .

Згідно з п. 3. 6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановю правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь ( ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо ), або за дії, які споживач здійснює на користь банку ( прийняття платежу від споживача тощо ), або, що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин ( укладення кредитного договору, внесення змін до нього тощо ).

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що управління кредитом не є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за розрахункове обслуговування поточного рахунку, банком не зазначено, які саме послуги за вказану комісії надаються позивачу. При цьому нарахування комісії було проведено за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача, що є незаконним. Дану позицію висловлено і в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді справи в касаційному проваджені. Належно оцінивши зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у вимогах про стягнення комісії .

Твердження викладені у скарзі вірного в цілому висновку суду не спростовують .

Статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства « Імексбанк » - відхилити .

Заочне рішення Вінницького міського суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення .

Протягом двадцяти днів з часу проголошення на ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Головуючий С. С. Колос

Судді : В. А. Іващук

ОСОБА_3