Рішення № 54028946, 04.12.2015, Оболонський районний суд міста Києва

04.12.2015 Справа № 756/8758/15-ц

унікальний № 756/8758/15-ц

провадження № 2/756/4453/15

З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Маринченко М.М.‚

при секретарі Приголовкіну В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, до досягнення ним 16 років, тобто до 13 лютого 2023 року,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, до досягнення ним 16 років, тобто до 13 лютого 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебувала у шлюбі з відповідачем з листопада 2006 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Відповідач батько дитини після розірвання шлюбу проживає окремо, участі у вихованні та забезпеченні дитини не бере, самоусунувся від виконання своїх батьківських обовязків.

Дитина проживає разом з нею, вона її самостійно утримує та має намір забезпечити сину відпочинок в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану його здоровя, фізичного, духовного та морального розвитку.

Вона має можливість відвезти дитину на лікування та відпочинок до Чеської Республіки, де проживає її брат ОСОБА_4 з родиною.

Позивач вказує, що вона неодноразово зверталася в усній формі, а також за допомогою електронної пошти до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд сина за кордон. Проте з електронного листа вбачається, що відповідач відмовляється давати дозвіл на виїзд дитини та рекомендує дитині побачити світ після того, як вона виросте, а лікуватися на території України. На подальші її звернення за допомогою електронної пошти відповідач взагалі не відповідає.

Крім того, відповідач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, у лютому 2015 року вона зверталася до Укрпошти з метою відправити лист відповідачу з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, проте їй відмовлено у відправці листа у звязку з тим, що з 27 березня 2014 року пошта з материкової частини України до Автономної Республіки Крим не відправляється.

У звязку з наведеним вона змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала. Додатково пояснила суду, що на даний час їй не відомо, де проживає відповідач. Рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 08 вересня 2011 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина, які відповідач сплачує лише інколи. Останній раз, 28 квітня 2014 року від відповідача прийшов поштовий переказ на 400 грн. з м. Васильків. До цього часу платежі надходили з м. Феодосії. Сина відповідач бачив останній раз 29 грудня 2012 року, після того з дитиною ні особисто, ні по телефону не спілкується. Засоби звязку відповідача їй на даний час не відомі. Вона останнім часом спілкувалася з відповідачем за допомогою електронної пошти, проте на даний час він на її листи не відповідає.

Позивач зазначила, що вона працює бухгалтером в ТОВ «Альянс Холдинг», її зарплата становить близько 10000 грн. Сину 8 років, він навчається у третьому класі середньої школи № 127 м. Києва.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності представника служби у справах дітей та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з максимальним врахуванням інтересів дитини.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про народження серія 1-БК №081112 від 24 лютого 2007 року батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи сторони з 11 листопада 2006 року перебували у шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року розірвано.

Відповідач з позивачем та дитиною не проживає, відповідно до довідки форми № 3 від 20 липня 2015 року дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ? частини всіх видів доходів відповідача до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки ТОВ «Дитячий медичний центр «Добробут» від 17 липня 2015 року ОСОБА_3 знаходиться на «Д» обліку з діагнозом рецидивуючі ларинготрахеїти, обструктивні бронхіти.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно ч.1 ст. 12 цього Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Відповідно до вказаного пункту виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків можливий: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; а також у разі пред'явлення наступних документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Зі змісту наведених нормативних актів вбачається, що у разі відсутності нотаріально посвідченої згоди одного з батьків на виїзд з України дитини, яка не досягла 16-річного віку, дозвіл на виїзд з України такої дитини без згоди та супроводу другого з батьків може бути наданий рішенням суду з обовязковим зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Правові підстави для надання дозволу на неодноразові виїзди з України дитині у будь-які країни світу без згоди та супроводу батька до досягнення нею 16-річного віку відсутні.

Крім того, це суперечитиме положенням ст. 141 Сімейного кодексу України, яка гарантує рівність прав та обовязків батьків щодо дитини, та всупереч положенням ст.ст. 153, 157 цього кодексу фактично позбавить батька дитини можливості брати участь у її вихованні та можливості особисто спілкуватися з нею.

Крім того, позивачем не надано суду доказів необґрунтованої відмови відповідача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон у визначений позивачем час та країну.

Суд не приймає в якості належних доказів надані позивачем роздруківки з Інтернету листування позивача та відповідача за допомогою електронної пошти, оскільки суд не може достовірно встановити, що електронна адреса ryaz@ukr.net належить саме відповідачу.

З цих же причин суд не приймає до уваги і заяву (без підпису), яка надійшла з електронної адреси ryaz@ukr.net з посиланням на те, що вона направлена ОСОБА_2 (а.с.35).

За таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 153, 157 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України",

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України до країн ближнього та дальнього зарубіжжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, до досягнення ним 16 років, тобто до 13 лютого 2023 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М.Маринченко