Ухвала суду № 54027686, 26.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/2145/15 Головуючий 1 інстанції: Караченцев І.В.

Справа суду 1-ї інстанції № 635/5032/15-К

Категорія: ст. 286 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220000000852 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_1 на вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_3,-, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки,

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати за проведення авто технічної експертизи №463/15 від 19.06.2015 р. у сумі 736, 56 грн. на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Згідно вироку, 27.09.2014 р., приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта» зі сторони м. Харкова в напрямку м. Сімферополь зі швидкістю 60 км./год. .

Під час руху, навпроти буд. № 38 по вул. Дніпропетровській в м. Мерефа Харківського району Харківської області, ОСОБА_3, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.5: - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобовязана негайно вжити заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це не можливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;

п. 12.3: - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїзджу частину зліва направо відносно руху його автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 загинула на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 3127-Дм/14 від 06.10.2014 р. причиною її смерті стала несумісна з життям сочетанна травма тіла.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3, що знаходяться у причинному звязку з ДТП та його наслідками, виразилося в тому, що він, при виникненні небезпеки для руху керуємого ним автомобіля, у вигляді пішохода ОСОБА_4, яка перетикала проїжджу частину зліва направо по ходу його руху, та яку він обєктивно спроможний був виявити, - не прийняв своєчасних заходів для зниження швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, і допустив на неї наїзд, що спричинило тяжкі наслідки.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду змінити у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме визнати відсутність обставини, яка обтяжує покарання, у вигляді тяжких наслідків, завданих злочином потерпілому; та визнати обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого, щире каяття у вчиненні ним злочину, а також надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину. В своїх апеляційних доводах апелянт вказує про те, що для визнання щирого каяття обставиною, яка помякшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося. Крім того, прокурор зазначає, що обвинувачений викликав одразу після скоєння дорожньо-транспортної пригоди швидку медичну допомогу, висловлював наміри і в подальшому матеріально підтримувати сімю потерпілої, що свідчить про справжність та щирість каяття. Обгрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує, з посиланням на норми ч.4 ст.67 КК України, - якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

В уточненій апеляційній скарзі захисник, погодившись з обвинуваченим, просить вирок районного суду змінити та призначити покарання ОСОБА_3 не повязане з позбавленням волі, тобто застосувати норми ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням. Своє апеляційне прохання захисник обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, відшкодував завдану матеріальну та моральну шкоду, примирився із потерпілим, у звязку з чим призначене судом покарання є необґрунтованим та занадто суворим.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали свою змінену апеляційну скаргу, а також погодилися з апеляційними вимогами прокурора щодо визнання відсутності обставини, яка обтяжує покарання, у вигляді тяжких наслідків, завданих злочином потерпілому; пояснення потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційних скарг, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду щодо фактичних обставин злочину, та кваліфікація дій обвинуваченого, що викладені у вироку, з урахуванням зміненої захисником, в порядку ст. 403 КПК України, апеляційної скарги - сторонами не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються. Більш того, обвинувачений під час апеляційного розгляду чітко висловив свою процесуальну позицію, вказавши про те, що визнає себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і просить змінити вирок лише в частині призначеного покарання, шляхом застосування норм ст. 75 КК України.

Сутність апеляційних доводів захисника, підтриманих обвинуваченим, які вони уточнювали до початку апеляційного розгляду, стосується лише зайвої суворості призначеного покарання та повязаної з цим вимоги щодо необхідності зміни вироку в частині призначеного покарання, шляхом звільнення ОСОБА_3 від основного покарання з випробуванням, а також незгоди з висновами суду стосовно визнання обставиною, що обтяжує покарання тяжких наслідків скоєного ОСОБА_3 злочину, а саме протиправного позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4 Клопотань про повторне дослідження обставин, встановлених під час судового провадження в суді першої інстанції , або дослідження нових доказів від учасників процесу не надходило.

З урахуванням зазначеного, відповідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок лише в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з апеляційних доводів захисника, він зробив висновок про можливість виправлення обвинуваченого та звільнення його від відбування покарання з застосуванням ст. 75 КК України враховуючи: особу обвинуваченого , який офіційно не працевлаштований, має двох неповнолітніх дітей, з одним з яких він не мешкає; необережну форму вини; те що в результаті ДТП загинула потерпіла, але ОСОБА_3 відшкодував витрати на її поховання, що визнано судом обставиною, яка помякшує покарання; визнання вини за предявленим обвинуваченням під час судового розгляду, і думку прокурора в суді першої інстанції щодо можливості призначення покарання з випробуванням.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що помякшують покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує при призначенні покарання. Тобто наявність підстав, зазначених у апеляційній сказі захисника, згідно змісту оскаржуваного вироку, вже враховано судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 виду та розміру покарання за ч. 2 ст. 286 КК України.

Твердження захисника про необхідність одночасного врахування одних і тих самих обставин для обрання виду та розміру покарання, та як підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням , свідчить про неналежну обґрунтованість доводів сторони захисту щодо застосування норм ст.75 КК України. Отже, для звільнення від призначеного судом покарання потрібно встановити й інші достатні для цього підстави, чого не вбачається з апеляційних доводів захисника та з даних, що є наявними у матеріалах кримінального провадження.

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого та його захисника в частині надмірно суворого основного та додаткового покарання призначеного вироком суду за ст. 286 ч. 2 КК України - є безпідставними, оскільки згідно даних кримінального провадження обєктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і такі доводи апелянта повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у мотивувальній частині вироку (том 2 арк. 57-61). Це висновки суду, які стосуються обєктивно встановлених обставин події злочину, критичної оцінки частини показань обвинуваченого щодо умов дорожньої обстановки безпосередньо перед наїздом на потерпілу, кваліфікації дій обвинуваченого за ст. ст. 286 ч. 2 КК України та обєктивно досліджених даних про особу обвинуваченого, які суд, з дотриманням вимог ст. ст.50, 65 КК України, брав до уваги при призначені основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та додаткового, повязаного з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Зокрема судом першої інстанції обєктивно враховано данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працює, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, з одним з яких він не мешкає, на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, має постійне місце проживання, а також враховано характер та суспільну небезпеку вчиненого, конкретні обставини по справі, спосіб, обстановку вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України класифікується, як тяжкий злочин. Також, при призначенні покарання обвинуваченому, суд правильно та обґрунтовано встановив та врахував наявність обставини, що помякшує покарання, а саме відшкодування витрат на ї поховання загиблої потерпілої.

При цьому належить врахувати, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, тобто судове рішення повинно виконувати функцію особистої та загальної превенції. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого тяжкого не умисного злочину, внаслідок якого загинула потерпіла, обвинувачений має відбувати покарання реально, тобто в умовах ізоляції від суспільства для досягнення мети призначеного покарання, а тому підстав для застосування норм ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України та помякшення призначеного покарання не вбачається. Покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі призначено ОСОБА_3 в межах санкції зазначеного закону і не є максимальним. Саме такий вид і міра покарання, що не виходять за межі санкції цієї статті, на думку колегії суддів, будуть достатніми для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів. За таких обставин, апеляційні доводи захисника, що підтримані обвинуваченим, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого є необґрунтованими, що обумовлює неможливість задоволення цієї частини апеляційних вимог.

В мотивувальній частині вироку містяться висновки суду, з посиланням на норми п.5 ч.1 ст.67 КК України, стосовно визнання обставиною, що обтяжує покарання тяжких наслідків скоєного ОСОБА_3 злочину протиправного позбавлення життя потерпілої ОСОБА_4 При цьому належить врахувати те, що під тяжкими наслідками, завданими злочином, у п. 5 ч. 1 ст. 67 розуміються ті суспільно небезпечні (майнові, фізичні, моральні та інші) зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які викликані вчиненням злочину, але виходять за межі його складу. Визнання наслідків вчиненого злочину тяжкими віднесено до компетенції суду, за винятком тих випадків, де вони прямо зазначені у відповідних статтях Особливої частини КК України.

Судом у вироку дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, тобто як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні доводи прокурора та захисника в частині неправильного застосування судом норм п.5 ч.1 ст.67 КК України є слушними та обґрунтованими, а тому такі висновки суду належить виключити з мотивувальної частини оскаржуваного вироку.

Разом з цим, оскільки внаслідок події ДТП було заподіяно смерть потерпілої, колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора щодо необхідності визнання обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого, надання допомоги потерпілій після вчинення ДТП, оскільки обєктом та наслідком злочину стало життя потерпілої, яка померла внаслідок наїзду автомобіля, а тому виклик швидкої та лікарів не може виправити такі негативні наслідки.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для визнання обставиною, що помякшує покарання, щирого каяття ОСОБА_3, оскільки данні кримінального провадження та звукозапис судового засідання обєктивно свідчать про позицію обвинуваченого щодо оспорювання вини за предявленим обвинуваченням, на що суд обґрунтовано послався у вироку. На думку колегії суддів, часткове визнання вини за наслідками дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення, тобто за наявністю досліджених в суді обєктивних даних, не може свідчити про щире каяття ОСОБА_3, а тому такі апеляційні доводи та вимоги прокурора, що підтримані стороною захисту є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2, 408 ч. 1 п. 4, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 22 вересня 2015 року стосовно ОСОБА_3 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо визнання обтяжуючою покарання обставиною тяжкі наслідки злочину, що виразилися у протиправному позбавленні життя потерпілої ОСОБА_4

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той самий строк з дня вручення йому копії мотивованої ухвали.

Судді

______ ____ _____

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7