Рішення № 5402753, 16.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/16016.07.09 За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 39653,39 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Рогульська Ю.С.

Від відповідача не зявився

Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України після оголошеної в судовому засіданні перерви.

Обставини справи:

Позивач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про стягнення 39 653,39 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2009р. провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2009р. ухвалу господарського суду Донецької області від 09.02.2009р. у справі № 35/269 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

При розгляді справи Господарським судом Донецької області встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_2 виданого станом на 26.12.2008 р. державний реєстратор Горецька Н.Л. Печерського району у місті Києві державної адміністрації, вбачається (запис 1), що відповідач СПД ОСОБА_1 був первісно зареєстрований як підприємець 24.01.2005 р. за адресою: АДРЕСА_2

Проте, відповідно до запису 2: 21.11.2007 р. була проведена реєстраційна дія по зміні свідоцтва про державну реєстрацію та змінено місце проживання та знаходження відповідача на адресу: АДРЕСА_1

Ухвалою від 27.04.09р. справу №35/269 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва позовну заяву (справу №35/269) було передано на розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 22.05.09р. суд прийняв до провадження справу №35/269 Господарського суду Донецької області, присвоїв справі номер 2/160, призначив розгляд справи та зобовязав сторін надати суду певні документи та пояснення.

Позивачем 09.06.09р. подано Уточнення до позовної заяви (фактично зменшення позовних вимог) в якому позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що Позивачем було анульовано Відповідачеві рахунки-фактури (перелік зазначено в уточненні), станом на 04 червня 2009 року розмір основної суми заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 28 791 грн. 45 коп.; розмір заявлених позивачем інших позовних вимог залишений без змін, а саме позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 1 235 грн. 59 коп., суму індексу інфляції - 7 909 грн. 22 коп. та пеню - 946 грн. 32 коп.

Відповідачем під час розгляду справи по суті заявлялось клопотання від 25.06.09р. про припинення провадження у справі, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 26.12.2008р. вказано, що відповідача як фізичну особу підприємця припинено.

Проте, при розгляді справи Господарським судом Донецької області та Господарським судом міста Києва встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_2 виданого станом на 26.12.2008 р. державний реєстратор Горецька Н.Л. Печерського району у місті Києві державної адміністрації, вбачається (запис 1), що відповідач СПД ОСОБА_1 був первісно зареєстрований як підприємець 24.01.2005 р. за адресою: АДРЕСА_3, та дійсно вказано, що відповідача «припинено».

Проте, відповідно до запису 2: була проведена реєстраційна дія по зміні свідоцтва про державну реєстрацію та змінено місце проживання та знаходження відповідача на адресу: АДРЕСА_1, і вказано «стан фізичної особи підприємця зареєстровано».

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи відомості що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_2 виданого станом на 26.12.2008 р. державного реєстратора Горецька Н.Л. Печерського району у місті Києві державної адміністрації, запис 2, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для припинення провадження у справі, оскільки станом на час розгляду спору відповідача як юридичну особу не припинено.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року ”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з врахуванням заяви про їх уточнення (фактично про зменшення).

Відповідач в своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві, а також в наданих суду усних поясненнях.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники відповідача в призначене судове засідання 16.07.09р. не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Сторони були завчасно повідомлені про призначення судом засідання на 16.07.09р. а саме в судовому засіданні 07.07.09р. судом було, за згодою присутніх представників сторін, оголошено про закінчення розгляду справи по суті та для оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі, було оголошено перерву на 16.07.09р. о 10 год. 30 хв., про що зроблено запис в протоколі судового засідання.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити повноважних представників в судове засідання, в тому числі свого керівника, зважаючи на що судове засідання 16.07.09р. проводилось за відсутності його повноважних представників.

В судовому засіданні 16.07.09р. судом, за згодою представників сторін, отриманою в засіданні 07.07.09р., було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2005 року між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно Рішення Київської міської ради від 28.09.2006 №8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(Позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами № 1925/ТК (Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач надав Відповідачу право на тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно адресної програми, що наводиться в Додатку до Договору. В свою чергу, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Позивач зазначає, що Відповідач порушував умови Договору та по виставленим рахункам проводив оплату несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві зазначає, що на нього покладався обовязок отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцями не пізніше 15 числа поточного місяця (п.4.2. Договору), а Позивач на думку Відповідача зобов'язаний «надати»такий рахунок Відповідачу (п.4.5. Договору).

Відповідач вважає, що виникнення у нього зобов'язання з оплати за умовами Договору обумовлено не тільки моментом настання певного строку (від 15 до 20 числа поточного місяця), але перш за все - фактом надання йому від Позивача відповідного рахунку-фактури.

Відповідач зазначає, що твердження Позивача про «виставлення»рахунків само по собі не доводить ту обставину, що останній надав рахунки Відповідачу, а той їх отримав; докази, які б підтверджували обставини про надання таких рахунків Відповідачу, а значить і обставини про моменти і підстави виникнення у Відповідача зобов'язань з оплати Позивачу на умовах Договору, у справі відсутні.

Також Відповідач посилається, що наявність у Позивача та надання їм у розпорядження суду оригіналів рахунків-фактур по Договору, що підтверджує той факт, що даних рахунків на оплату за Договором Позивач Відповідачу не надавав, і останній їх не отримував.

Зважаючи на вищенаведене, Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вказано в ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується Розповсюджувачем (Відповідачем) зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої Робочим органом (Позивачем), на поточний рахунок останнього.

На думку суду, вищенаведеними умовами Договору, що не суперечать вимогам чинного законодавства, було закріплено за Відповідачем (орендарем/розповсюджувачем за Договором) обовязок самостійно отримувати у орендодавця (Позивача) рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР, а за Позивачем закріплено обовязок надавати Відповідачу такий рахунок.

Проте, в Договорі не передбачено, що Позивач зобовязаний виставляти поштою, на руки або іншим чином направляти Відповідачу рахунок-фактуру та пересвідчуватись в отриманні Відповідачем такого рахунку фактури.

В контексті звязку п. 4.2 та п. 4.5 Договору, та сукупного аналізу їх умов, суд вбачає, що на Відповідача Договором покладений прямий обовязок отримати у Позивача рахунок фактуру, а у Позивача виникає обовязок надати Відповідачу рахунок-фактуру при зверненні Відповідача за його отриманням (оскільки договором не передбачено протилежного). Тобто Позивач, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства має право як готувати рахунки-фактури заздалегідь та надавати їх Відповідачу при зверненні до нього, так і виготовляти та надавати їх Відповідачу одночасно зі зверненням Відповідача.

Оскільки Відповідачем не надано суду доказів, що він звертався до Позивача щодо отримання рахунків-фактур і Позивач відмовився їх йому надавати, то на думку суду Відповідачем не доведено неналежне виконання умов Договору з боку Позивача; натомість судом вбачається неналежне виконання п. 4.2 Договору Відпоовідачем, де Відповідач був зобовязаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Зважаючи на вищенаведене, судом також не приймається до уваги твердження Відповідача, що оскільки до матеріалів справи долучено оригінали рахунків-фактур, то Позивачем Відповідачу вони не виставлятися.

Позивач заявляє позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором на підставі рахунків-фактур, відповідно до переліку зазначеному в позовній заяві, та з врахуванням уточнення позовних вимог.

В уточненні позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги стосовно суми основної заборгованості, та зазначив, що у зв'язку з тим, що Позивачем було анульовано Відповідачеві рахунки-фактури №№ КП-07/72904/2 від 15.11.2007, КП-07/72905/2 від 15.11.2007, КП-07/72906/2 від 15.11.2007, КП-07/72907/2 від 15.11.2007, КП-07/72908/2 від 15.11.2007, які було виставлено відповідно до Договору та акту ревізії № 29-23/28 від 25.09.2007 р. Головного Контрольно-ревізійного управління України, станом на 04 червня 2009 року розмір основної суми заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 28791 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 4.2 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобовязаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем (-ями) сплачується Розповсюджувачем (Відповідачем) зовнішньої реклами щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої Робочим органом (Позивачем), на поточний рахунок останнього.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату орендної плати несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати за Договором, відповідно до якого заборгованість Відповідача по орендній платі, на підставі рахунків-фактур, долучених до матеріалів справи та перелік яких зазначений в позовній заяві, та без врахування анульованих рахунків, становить 28791 грн. 45 коп.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі 28791 грн. 45 коп.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував Відповідачу за несвоєчасне внесення платежів пеню згідно умов Договору (п. 6.3 ) та згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок пені, відповідно до якого заборгованість Відповідача по сплаті пені становить 946,32грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати в сумі 946,32 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим розрахунок Позивача, відповідно до якого з Відповідача підлягають стягненню 7909,22 грн. інфляційних, та 3% річних 1235,59 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем сум 3% річних та інфляційних витрат за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 7909,22 грн. інфляційних, та 3% річних 1235,59 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірах, наведених судом в рішенні.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно до суми задоволених позовних вимог; в іншій частині судові витрати покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (01030, м. Київ, вул. М.Коцюбинського, 12-А; код ЄДРПОУ 26199714) 28 791 (двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 45 коп. основної заборгованості, 1235 (одна тисяча двісті тридцять пять) грн. 59 коп. - 3% річних, 7909 (сім тисяч девятсот девять) грн. 22 коп. індексу інфляції, 946 (девятсот сорок шість) грн. 32 коп. пені, 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 83 коп. державного мита та 115 (сто пятнадцять) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 20.07.2009р.