Ухвала суду № 54027421, 30.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7568/15 Головуючий 1 інст. Сітало А.К.

Справа № 644/12986/14-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: про стягнення коштів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» листопада 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення компенсації вартості частини квартири,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним та в подальшому уточненим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що 13 червня 2008 року померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складалася з квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2010 року зобовязано ОСОБА_1 надати до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини оригінали відповідних документів.

Зазначила, що 01.04.2011 року вона отримала Свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване у реєстрі за № 3-831 та ХМБТІ № П-7-16143 в книзі № 1 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2, що складає 7,49 кв.м. загальної площі квартири. За вказаною адресою вона зареєструвалася, однак до цього часу не має змоги вселитися до вказаної квартири, оскільки відповідачі, які є співвласниками, чинять перешкоди.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2013 року їй було відмовлено в задоволенні позову про примусове вселення в спірну квартиру.

Станом на 16 квітня 2015 року вартість її частки склала 72040,00 грн.

Просила солідарно стягнути з співвласників спірної квартири ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на її користь матеріальну компенсацію її частини спірної квартири у розмірі 72040,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 року та додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/8 частини квартири № 59 в житловому будинку № 94 по вул. Миру в м. Харкові у сумі 72040, 00 грн., стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 500,00 грн., по 166,66 грн. з кожного з відповідачів, припинено з дня отримання компенсації ОСОБА_4 її право на 1/8 частину у праві спільної часткової власності на квартиру № 59 в житловому будинку № 94 по вул. Миру в м. Харкові, стягнуто додатково з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 22,50 грн., по 7,50 грн. з кожного з відповідачів, стягнуто додатково з ОСОБА_1, ОСОБА_1 О.Ю., ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 197,90 грн., по 65,97 грн. з кожного з відповідачів.

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких просили рішення скасувати і закрити провадження у справі, додаткове рішення змінити, скасувавши його в частині стягнення з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 197,90 грн. по 65,97 грн. з кожного. При цьому посилалися на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважали, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 вже зверталася до суду з таким самим позовом до ОСОБА_1 Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог їй відмовлено, рішення є чинним. Крім того, вважали, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийняв до розгляду уточнену позовну заяву без доплати судового збору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 необхідно відхилити, рішення та додаткове рішення суду залишити без змін.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з обставин справи та вимог закону.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він не має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Частиною 1 статті 364 ЦК України співвласник має право виділення в натурі частки із спільного майна.

Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України, якщо виділ в натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст. 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що співвласниками трикімнатної спірної квартири № 59 в житловому будинку № 94 по вул. Миру в м. Харкові, загальною площею 59,9 кв. м., житловою 40, 9 кв. м., яка розташована на третьому поверсі багатоквартирного будинку, є сторони. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 01 квітня 2011 року позивачу належить 1/8 частка спірної квартири. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 29 березня 1999 року за реєстровим № 7-99-173495 на праві спільної сумісної власності відповідачі є співвласниками спірної квартири. Крім того, відповідач ОСОБА_1 є спадкоємицею 1/8 частини спірної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про примусове вселення відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з додержанням вимог ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, встановивши обставини справи повно, надавши їм належну оцінку, враховуючи технічну характеристику спірної квартири, розміри часток співвласників у праві власності на неї, неможливістю сторін спільно користуватися та володіти спірною квартирою, загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, права та інтереси усіх співвласників, правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4ц14, а також зазначаючи, що позивач не зловживає своїм правом та реалізація цього права не порушує прав інших осіб, дійшов обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості позову ОСОБА_4

Посилання відповідачів та представника відповідача ОСОБА_3 на те, що оскільки ОСОБА_4 вже зверталася до суду з таким самим позовом до ОСОБА_1 та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог їй відмовлено, тому провадження у справі необхідно закрити, є необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом другим частиною першою статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю співпадають зі складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як вбачається з рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року та оскаржуваного рішення позови не співпадають зі складом учасників цивільного процесу та матеріально правовими вимогами, а закриття провадження у справі здійснюється виключно у випадку тотожності усіх чинників позову: складу сторін, предмета та підстав спору.

Оскільки чинникі не співпадають, закриття провадження у справі неможливе. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-1133цс15.

За таких обставин судова колегія вважає, що ухвалене судове рішення відповідає зазначеним вимогам та обставинам справи і підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено судом першої інстанції відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1.ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2015 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії