Рішення № 54027390, 24.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6839/15 Головуючий 1-ї інстанції Божко В.В.

Справа № 640/8214/15-ц Доповідач Бровченко І.О.

Категорія відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі Афоніні К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення суми страхового відшкодування та спричиненої шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом, який уточнив під час судового розгляду справи, про стягнення з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на її користь страхове відшкодування за договором страхування в розмірі 1719120 грн., пеню в розмірі 302376 грн. 72 коп., суму інфляційних витрат у розмірі 500263 грн. 92 коп. та 3 % річних в розмірі 15118 грн. 84 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 29 травня 2014 року між нею та ПрАТ «АСК «Інго Україна» було укладено договір (поліс) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 270592347.14 (далі договір страхування), відповідно до умов якого застраховано автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VOUE 3.0, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, який належить їй на праві власності.

23 жовтня 2014 року близько 01:00 год. по вул. Щорса, 32-Г у м. Києві невстановлена особа/особи незаконно заволоділа транспортним засобом LAND ROVER RANGE ROVER VOUE 3.0, реєстраційний № АХ 7777 КВ.

За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, 23 жовтня 2014 року було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060005880.

На виконання вимог п. 9 договору страхування та встановлені договором строки позивач повідомила ПрАТ «АСК «Інго Україна» про настання страхового випадку, позивач написала пояснення та передала необхідні документи, що підтверджують настання страхового випадку. Однак, відповідачем не вжито заходів щодо оформлення страхового випадку та виплати страхового відшкодування, почали зволікати у прийнятті рішення з цього приводу.

Листом від 11 лютого 2015 року № 620 ПрАТ «АСК «Інго Україна» прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Позивач вважає, що неправомірною відмовою у виплаті страхового відшкодування відповідачем були грубо порушені норми чинного законодавства та умови договору страхування, у зв'язку з чим суттєво порушені її права та законі інтереси.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 1719120 грн., пеню в розмірі 302376 грн. 72 коп., інфляційні витрати в розмірі 500263 грн. 92 коп., а всього 2521760 грн. 64 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПрАТ «АСК «Інго Україна» просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення норм матеріального та процесуального права; неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 29 травня 2014 року між ПрАТ «АСК «Інго Україна» та ОСОБА_3 укладено договір (поліс) № 270592347.14 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (далі договір страхування), відповідно до умов якого застраховано автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER VOUE 3.0, 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, який належав ОСОБА_3 на праві власності (а.с. 9- 14).

За умовами п. 2 договору страхування предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортнім засобом страхувальника. Страхова сума за договором становить 1809600 грн., безумовна франшиза, зокрема за ризик угону 5%.

Відповідно до п. 2 договору страхування страховим випадком є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок вантажно-транспортної пригоди; пожежі; стихійного лиха; падіння предметів, попадання каміння; протиправних дій третіх осіб; угону.

Згідно п. 8.1. договору страхування, страхувальник має право при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування та Правилами, отримати страхову виплату.

23 жовтня 2014 року близько 01:00 год. по вул. Щорса, 32-Г у м. Києві невстановлена особа/особи незаконно заволоділа транспортним засобом RANGE ROVER реєстраційний № АХ 7777 КВ.

За ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України, 23 жовтня 2014 року було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100060005880 (а.с. 15).

На виконання вимог п. 9 договору страхування та встановлені договором строки ОСОБА_3 повідомила ПрАТ «АСК «Інго Україна» про настання страхового випадку, написала пояснення, які стосуються протиправного позбавлення транспортного засобу та передала інші документи, що підтверджують настання страхового випадку. Зазначені обставини не заперечуються представником відповідача.

Згідно п. 10.1 договору страхування після одержання всіх необхідних документів, рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 15-ти робочих днів.

Листом від 11 лютого 2015 року № 620 ПрАТ «АСК «Інго Україна» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3 на підставі п. 12.2.3 договору страхування, п. 15.2.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), а саме, через відсутність лише оригіналу свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу.

В період з 11 лютого 2015 року по 03 березня 2015 року виплата страхового відшкодування відповідачем в добровільному порядку здійснена не була.

Відповідно до п. 2 договору страхування страхова сума за договором становить 1809600 грн., безумовна франшиза, зокрема за ризик угону 5%, у зв'язку з чим сума страхового відшкодування за угон транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER VOUE 3.0, реєстраційний № НОМЕР_1, становить 1719120 грн.

Згідно розрахунків позивача, з якими погодився суд першої інстанції, розмір пені складає 302376 грн. 72 коп. та інфляційних нарахувань 500263 грн. 92 коп.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності вини страхової компанії у невиплаті своєчасно страхового відшкодування позивачу та обґрунтованості позовних вимог щодо розміру страхового відшкодування. Внаслідок невиконання страховиком зобовязання щодо виплати судового відшкодування судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 610, 611, 625 стягнуто з відповідача інфляційні нарахування та пеню.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки висновки суду в частині встановленого розміру відшкодування не відповідають обставинам справи та судом не правильно застосовані норми матеріального права і тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції змінити.

Суд першої інстанції погоджується з висновком районного суду щодо виплати страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, оскільки страхова компанія своїм правом, а не обов'язком, про відмову у виплаті цієї страхової суми скористалась несправедливо.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначений у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Вирішуючи спори щодо відмови у здійсненні страхового відшкодування за договорами страхування, слід керуватись як ст. 991 ЦК України, так і ст. 26 Закону України «Про страхування», в яких визначено перелік підстав для відмови у страховій виплаті.

Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Виходячи зі змісту цих норм можна зробити висновок, що коли виникає страховий випадок, страхових зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Також слід враховувати, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником. Таким чином, на думку судової колегії, відсутність оригінала свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є підставою для відмови у страховому відшкодуванні.

Аналогічні розяснення визначені у п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно до яких передбачено, що з урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Таким чином, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку, ненадання страхувальником визначеного договором переліку всіх документів, що стосуються страхового випадку, не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для виплати страхового відшкодування.

Разом з тим, встановлюючи розмір страхового відшкодування, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до розділу 10 умов договору страхування при незаконному заволодінні транспортним засобом виплата відшкодування здійснюється з урахуванням франшизи, зносу за період дії договору страхування.

Пунктом 16 Правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджених головою правління ЗАТ «АСК «Інго Україна» 19 липня 2007 року, передбачено, що знос легкового транспортного засобу визначається за згодою сторін за перший рік експлуатації транспортного засобу пропорційно з розрахунку 20% річних від страхової суми у разі повної загибелі або угону транспортного засобу за період дії договору.

Договір страхування було укладено 29 травня 2014 року, страховий випадок настав 23 жовтня 2014 року, тобто страхове покриття згідно договору страхування діяло протягом 147 календарних днів.

Знос за один день договору страхування становить 8, 05 % (20/365х147).

Таким чином, знос пропорційно дії договору страхування, який повинен бути розрахований з розміру відшкодування при виплаті страхового відшкодування за ризиком угоду становить 145672 грн. 80 коп. (1809600х8,05%).

Враховуючи, що при визначені розміру страхового відшкодування судом першої інстанції не було враховано знос, розмір страхового відшкодування необхідно змінити з 1719120 грн. до 1573447 грн. 20 коп. (1809600 90480 -145672,80).

У звязку з невірним визначенням розміром страхового відшкодування, розмір пені та інфляційних нарахувань також підлягають зміні.

Розмір пені за несвоєчасне здійснення страхової виплати складає 276754 грн. 27 коп. ((1573447, 2х30х2)/100/365)х107).

Разом з тим, розмір пені підлягає зменшенню до 157344 грн. 72 коп., оскільки згідно п. 8.5 договору страхування страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ, але не більше 10 % від суми боргу.

Аналогічним чином, розмір інфляційних витрат з 500263 грн. 92 коп. підлягає зменшенню до 457873 грн. 14 коп. ((1573447, 20 х1, 291)- 1573447, 20).

Доводи апеляційної скарги, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки спір між сторонами виник з приводу сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, є помилковими.

З позовної заяви вбачається, що з позовом про стягнення страхового відшкодування позивач звернулась у звязку з невиконанням ПрАТ «АСК «Інго Україна » умов договору (полісу) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків наземного № 270592347.14 від 29 травня 2014 року.

Згідно умов договору, позивач застрахувала свої майнові інтереси, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням своїм наземним транспортним транспортом.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому позивач наділений виключним правом на обрання підстав та предмета позову, тобто обранням того чи іншого способу захисту свого цивільного права.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 9 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» страхування є різновидом фінансових послуг.

Відповідно до розяснень, наведених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, та до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема ті, що виникають із договорів страхування. З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» в частині, не врегульованій спеціальним законом. Зазначене стосується й договору страхування наземного транспорту № 270592347.14 від 29 травня 2014 року, який був укладений відповідачем з ОСОБА_3, оскільки страхувальником є фізична особа, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника у випадку настання певної події.

Отже, на відносини, що виникають із договору комплексного страхування, укладеного між сторонами по справі, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Той факт, що в рішенні суду першої інстанції є посилання на вимоги ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», не є підставою для зміни або скасування рішення першої інстанції, оскільки при вирішенні питання про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції у відповідності до п. 3 ст. 215 ЦПК України керувався ст.ст. 509, 525, 526, 610, 625, 979, 988 ЦК України, ст.ст. 9, 16, 20 Закону України «Про страхування».

Твердження ПрАТ «АСК «Інго України», що позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування протирічать матеріалам справи. Крім того, судова колегія враховує, що листом від 11 лютого 2015 року № 620 ПрАТ «АСК «Інго Україна» прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3 на підставі п. 12.2.3 договору страхування, п. 15.2.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско).

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення в частині розміру відшкодування. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2015 року змінити, шляхом зменшення розміру відшкодування.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 1573447 грн. 20 коп., пеню в розмірі 157344 грн. 72 коп., інфляційні витрати в розмірі 457873 грн. 14 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: