Ухвала суду № 54027360, 23.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/6937/15 Головуючий 1 інст. Бабкова Т.В.

Справа № 645/5480/15-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» листопада 2015 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Управління Держземагенства у м. Харкові про визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1.

В обґрунтування свого позову посилався на те, що на підставі договору дарування від 11.12.2004 року йому належить на праві власності ? частина жилого будинку № 35 по вул. Плідна в м. Харкові, друга частина цього будинку належала його батьку ОСОБА_4.

Зазначив, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 334475 земельна ділянка площею 0,0674 га за адресою вул. Плідна, № 35 в м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002 належить йому і ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Вказав, що в 2013 році ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина, яку відповідачі прийняли, однак спадкові права на земельну ділянку не оформили.

Просив визначити розміри частки співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою вул. Плідна, № 35 в м. Харкові, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002 наступним чином: визначити, що ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0674 га належить ? частина земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002 розташованої за адресою вул. Плідна, № 35 в м. Харкові; визначити, що ОСОБА_4, померлому 27.06.2013 року, на праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0674 га на час смерті належала ? частина земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002 розташованої за адресою вул. Плідна, 35 в м. Харкові.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року, в якому ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано частку у праві спільної власності, а саме, що ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 10 серпня 2005 року Харківською міською радою, реєстраційний номер 85325, належить на праві власності ? частка земельної ділянки, площею 0,0674 га, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: м. Харків, вул. Плідна, № 35, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір по 121,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача на його користь судові витрати.

При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що загальний розмір земельної ділянки склав 668 кв. м., а не 674 кв. м., як зазначено в договорі дарування від 25 грудня 2004 року, який є нікчемним.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визначення, що ОСОБА_4, померлому 27.06.2013 року, на праві спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0674 га на час смерті належала ? частина земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:11:041:0002, розташованої за адресою вул. Плідна, № 35 в м. Харкові, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється в момент його смерті.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, обґрунтовано виходив з того, що частки у праві спільній частковій власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 25 грудня 2004 року, реєстраційний номер 702 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 серпня 2005 року, згідно якого співвласниками земельної ділянки загальною площею 0, 0674 га у межах згідно з планом зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, вул. Плідна, № 35 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Із договору дарування від 11 грудня 2004 року вбачається, ОСОБА_2 належить ? частина житлового будинку № 35 по вул. Плідна в м. Харкові з відповідною частиною надвірних будівель. Зазначені правочини є дійсними. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після смерті ОСОБА_4, який помер 27 червня 2013 року, спадкоємцям синам спадкодавця на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 належить 1/6 частки житлового будинку № 35 по вул. Плідна в м. Харкові, ОСОБА_2 2/6 частки житлового будинку.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що договір дарування від 11 грудня 2004 року є нікчемним, таким, що порушує публічний порядок, права інших громадян, є необґрунтованими.

Частинами 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної і юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний прядок, є нікчемним.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначений договір стосувався дарування ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель. Із змісту договору вбачається, що він не був спрямований на порушення конституційних прав і свобод відповідачів, позивач не заволодів ? частиною житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель незаконно. Зазначений договір укладено ще у 2004 році, про що відповідачам було відомо. Він є дійсним.

В суді апеляційної інстанції сторони не знайшли підстав для укладання мирової угоди на основі взаємних поступок.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема не призначення судом першої інстанції судової оціночно-будівної експертизи щодо ринкової вартості житлового будинку, є безпідставними, оскільки самовільні прибудови не змінюють розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

В суді апеляційної інстанції клопотань щодо призначення судових експертиз від сторін не надходило.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності з виділенням частки співвласника може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. З врахуванням наведеного право позивача на визначення розміру земельної частки у праві спільної сумісної власності підлягає вирішенню в судовому порядку.

Визначаючи частку у праві спільної власності, суд першої інстанції правильно зазначив, що із спільної сумісної власності, тобто із загальної площі 0,0674 га може бути визначено ? частка ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 10 серпня 2005 року Харківською міською радою, реєстраційний номер 85325, який є дійсним.

За таких обставин судова колегія вважає, що висновок суду відповідає зазначеним вище обставинам справи, наявним у справі доказам та зроблений відповідно до норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Питання щодо стягнення судових витрат вирішено відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року із змінами та доповненнями.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1.ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1.ч.1.ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії