Рішення № 54025116, 25.11.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2294/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Карпенка О.Л.,

суддів Гайсюка О.В.,Фомічов

за участю секретаря Аліксійчук І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус Світловодської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 і просила визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлого 2 липня 2014 року. Позов обґрунтовано тим, що 2 липня 2014 року помер ОСОБА_5, який за життя склав на її користь заповіт на все своє майно. На день відкриття спадщини заповіт є чинним. Нею прийнята спадщина шляхом подання заяви до нотаріальної контори. До складу спадкового майна входить АДРЕСА_1 Нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у звязку із відсутністю у неї оригіналу правовстановлюючого документу. Відповідач є племінником спадкодавця, тобто спадкоємцем за законом, і також подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 серпня 2015 року позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5, померлому 2 липня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове про відсутність чинного розпорядження спадкодавця, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на грошовий вклад, стягнення коштів з позивача. В обґрунтування скарги відповідач послався на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невірну оцінку доказів та неправильне встановлення обставин справи внаслідок чого суд дійшов неправильного висновку про чинність заповіту від 22 квітня 2011 року.

Представник позивача надіслав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 123) в яких вказує на хибність доводів апеляційної скарги та стверджує, що за приписами ч. 2 ст. 1254 ЦК України скасування наступного заповіту спадкодавцем поновлює дію попереднього заповіту.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, але подав письмове клопотання про розгляд справи без його присутності (а.с. 120).

Позивач та її представник, також повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявилися. Від представника позивача адвоката ОСОБА_6, електронною поштою надійшло клопотання про розгляд справи без його присутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний нотаріус Світловодської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, також в судове засідання не зявилася.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

У звязку з цим та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 22 квітня 2011 року ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчений заповіт, яким на випадок своєї смерті розпорядився всім своїм майном, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, на користь ОСОБА_2.

Після цього ОСОБА_5 були складені наступні два заповіти від 18 травня 2011 року та від 24 жовтня 2011 року на користь ОСОБА_7, які були скасовані за його заявами від 18 травня 2011 року та від 24 жовтня 2011 року, відповідно.

ОСОБА_5 помер 2 липня 2014 року.

Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_2, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло та грошові вклади.

ОСОБА_2 звернулась до Світловодської міської державної нотаріальної конториіз заявою про видачу свідоцтва про права на спадщину та заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, але постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі такого свідоцтва, посилаючись на відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру та розяснив процедуру вирішення зазначеного питання у судовому порядку.

На грошові вклади ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 квітня 2015 року.

11 грудня 2014 року ОСОБА_8 подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_5

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт, який скасований особою що його вчинила, не тягне за собою будь-яких правових наслідків у тому числі і щодо скасування попереднього заповіту. Лише чинний заповіт, складений за датою пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. У звязку з цим суд вважав, що заповіт ОСОБА_5 від 22 квітня 2011 року є чинним, а тому у звязку з відкриттям спадщини до позивача перейшло право на спірну квартиру.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскаржуване рішення неповною мірою відповідає цим вимогам закону.

Згідно норм ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225і 231 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не витребував спадкову справу, не зясував зміст складених ОСОБА_5 заповітів від 18 травня 2011 року та від 24 жовтня 2011 року і не зробив обґрунтованого висновку про те, чи скасовували вони або змінювали заповіт від 22 квітня 2011 року.

Однак ці обставини можуть мати суттєве значення так, як за наявності двох заповітів, складених у різний час, один з яких змінює другий у певній частині та не містить указівки про скасування попереднього заповіту в повному обсязі, виконуватися повинні обидва заповіти: перший - у частині, що не суперечить другому, та другий - у повному обсязі.

Неповнота встановлення судом обставин справи може бути усунена судом на стадії апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з нотаріально посвідченого заповіту ОСОБА_5 від 18 травня 2011 року (а.с. ), на випадок своєї смерті він заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, ОСОБА_7

Таким чином, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України, заповіт ОСОБА_5 від 18 травня 2011 року скасував заповіт від 22 квітня 2011 року.

Нотаріально посвідченою заявою від 14 червня 2011 року ОСОБА_5 скасував свій заповіт від 18 травня 2011 року (а.с.).

24 жовтня 2011 року ОСОБА_5 склав новий заповіт, посвідчений нотаріально, у якому він повторно на випадок своєї смерті заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, ОСОБА_7 (а.с. ).

Однак вже 16 листопада 2011 року і останній заповіт був скасований заповідачем на підставі його заяви (а.с. ).

Аналіз змісту ст. 1254 ЦК України дає підстави для висновку про те, що закон передбачає безповоротне і безумовне скасування заповіту. Якщо заповіт, складений пізніше, скасовує попередній, цей попередній заповіт не може бути поновлений і за умови, що пізніше складений заповіт у свою чергу був скасований поданою заповідачем заявою.

Виключення встановленні лише ч. 4 ст. 1254 ЦК України, яка до спірних правовідносин не застосовується.

Суд першої інстанції не врахував ті обставини, що 18 травня 2011 року заповідач скасував свій заповіт від 22 квітня 2011 року шляхом складання нового заповіту, який містить нове розпорядження на випадок смерті заповідача стосовно всього, що йому належатиме на час смерті.

Скасовування ОСОБА_5 заповіту від 18 травня 2011 року шляхом подання заяви, не поновило дію заповіту від 22 квітня 2011 року. При цьому заповідач не був обмежений у виявленні своєї волі щодо розпорядження на випадок його смерті, що й було ним у подальшому реалізовано у передбачену законом спосіб, а саме шляхом складення нового заповіту від 24 жовтня 2011 року.

Після ж скасування останнього заповіту, що також не мало наслідком поновлення дії раніше скасованого заповіту від 22 квітня 2011 року, заповідач нового особистого розпорядження на випадок своєї смерті не лишив.

У звязку з скасуванням заповіту від 22 квітня 2011 року та відсутністю нового розпорядження ОСОБА_5 на користь позивача, спадкування нею на підстав скасованого заповіту є неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Оскільки відсутності на день відкриття спадщини чинного заповіту ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, суд безпідставно визнав за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом.

Так, як допущенні судом першої інстанції норми матеріального і процесуального права привели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Проте інші вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 задоволенню не підлягають у звязку з тим, що він не предявляв відповідних вимог в суді першої інстанції і суд їх не розглядав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 серпня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: