Ухвала суду № 54024028, 03.12.2015, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7285/14-к

Провадження № 1-КП/359/20/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Криворучка І.В.,

прокурора Маркицького А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

при секретарі Бердник О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло зазначене кримінальне провадження.

Під час оглошення письмових матеріалів провадження, від адвоката обвинуваченого ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшло клопотання, яке було підтримане в судовому засіданні обвинуваченим, про визнання недопустимості доказів внаслідок встановлення їх очевидної недопустимості під час судового засідання. А саме: вимоги про судимість ОСОБА_1 (Т.15, а.п.15); копії вироку Бориспільського міськрайсуду Київської області від 29.12.2001р. (Т.15, а.п.16-22); характеристики на ОСОБА_1 з місця роботи (Т.15, а.п.27).

Прокурор і представник потерпілого відносно цього заперечують.

Обвинувачений ОСОБА_5 і його адвокат ОСОБА_2 при вирішенні питання покладаються на думку суду.

Згідно до вимог ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидності недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Частина 1 ст.86 КПК України встановлює юридичну форму данних стосовно обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Порядок отримання доказів, вказаних у п.2 ст.84 КПК України, передбає дотримання певних вимог.

Належний субєкт отримання доказів це посадова особа або орган (суд), які мають право проводити процесуальні дії, що є засобом отримання доказів.

Законність процесуального джерела доказів. Докази повинні бути отримані тільки із тих процесуальних джерел, що вказані в ч.2 ст.84 КПК України, отримання доказів із не встановленого в законі процесуального джерела тягне за собою недопустимість цього доказу.

Належність процесуального порядку отримання доказів. Доказ має бути отриманий у порядку, передбаченому КПК України. Згідно до вимог ч.3 ст. 93 КПК України, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання, зокрема, від підприємств і організацій речей, копій документів, відомостей, тощо.

Докази отримані шляхом проведення процесуальних дій, не передбачених законом, у всіх випадках визнаються недопустимими.

Згідно до вимог ч.1 ст.88 КПК України, докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального правопорушення, а також відомості щодо характеру, або окремих рис характеру обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

З цього слідує, що сторона обвинувачення не повинна подавати докази поганої репутації обвинуваченого для доведення можливого вчинення ним кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

Кожний доказ у кримінальному провадженні має адресне призначення доказувати певні факти і обставини, що підлягають доказуванню (ст.91 КПК України).

З огляду на це докази поділяються на ті що доводять:

1)Елементи складу кримінального правопорушення, про нявність яких стверджується в обвинувальному акті і спростовують заяву обвинуваченого про його невинуватість;

2)Факти, на які посилається захист, але дійсність яких спростовує сторона обвинувачення (алібі. Виправдовуючи чи помякшуючі вину обставини);

3)Факти, що вказують на мотиви і можливості вчинення кримінального правопорушення;

4)Факти, що вказують на поведінку, яка передувала вчиненню кримінального правопорушення;

5)Факти, що вказують на поведінку особи після вчинення кримінального правопорушення;

6)Факти, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи помякшують покарання, що виключають кримінальну відповідальність і є підставою для закриття кримінального провадження чи звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

7)Факти, що характеризують особу обвинуваченого.

Останні, якщо не належать до предмета кримінального провадження, є недопустимими на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому, до посилання прокурора про те, що надання суду вироку 2001 року та інформації про попередні судимості ОСОБА_1 доводять наявність в його діях, згідно до вимог ст.67 КПК України, наявність обтяжуючої покарання ознаки такої, як рецидив злочину, суд ставиться критично, оскільки в обвинувальному акті, наданому прокурором, така обтяжуюча ознака не наведена.

З цього суд робить висновок про те, що докази, надані прокурором у виді копії вироку Бориспільського міськрайсуду Київської області від 29.12.2001р. та довідки про попередні судимлсті ОСОБА_1 є очевидно недопустимими в розумінні ч.1 ст.88 КПК України, що тягне за собою неможливість дослідження зазначених доказів у судовому засіданні.

Також суд вважає очевидно не допустимим доказм дані харктеристики ОСОБА_1 з останнього місця роботи, оскільки по своїй суті характеристика з попереднього місця роботи обвинуваченого, є відомостями щодо характеру, або окремих рис його характеру, а, згідно до вимог ч.2 ст.88 КПК України, докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо, зокрема стронои погоджуються щоб ці докази були визнані допустимими.

В цьому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_3 заперечують у визнанні наведених доказів допустимими, тому вони не можуть бути досліджені в судовому засіданні з мотивів встановлення їх очевидної недопустимості.

На підставі наведеного, керуючись ст.88, 89 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати надані стороною обвинувачення письмові докази у виді вимоги про судимість ОСОБА_1 (Т.15, а.п.15); копії вироку Бориспільського міськрайсуду Київської області від 29.12.2001р. (Т.15, а.п.16-22); характеристики на ОСОБА_1 з місця роботи (Т.15, а.п.27) очевидно недопустимими визнавши неможливість їх оголошення в судовому засіданні.

Ухвала самостійному оскарженню не підлягає.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_6