Рішення № 54019624, 03.12.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2015 р. Справа № 902/1388/15

за позовом: Приватного підприємства "Конекс" (вул. Київська, 136-А, м. Вінниця, 21022)

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Маяковського, 2, м. Шаргород, Вінницька обл., 23500)

про стягнення 45 402,38 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: ОСОБА_2 - за дорученням

відповідач: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Конекс" звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 45 402,38 грн. з яких: 37 835,32 грн. основного боргу, що виник внаслідок неналежного виконання зобов"язань за договором поставки № 076-ВЛ від 03.04.2014р., 7 567,06 грн. 20 % штрафу.

Ухвалою від 12.10.2015р. у даній справі порушено провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2015 року.

Ухвалою суду від 29.10.2015р. розгляд справі відкладено на 03.12.2015р.

В судове засідання 03.12.2015р. з"явились представник позивача та відповідач.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що подав до суду письмовий відзив на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.04.2014р. між Приватним підприємством "Конекс" (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 076-ВЛ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його.

Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Кількість, асортимент кожної партії Товару визначається у замовленнях Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, та визначається в супроводжуючих документах (накладних), які є невід'ємною частиною даного Договору та підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна Товару визначається Постачальником в гривнях, є договірною та фіксується в накладних на кожну партію, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунок за поставлений по даному договору товар здійснюється на умовах продажу у кредит з відстроченням платежу 21 календарний день з моменту поставки.

Моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар вважається дата надходження відповідної суми на розрахунковий рахунок або до каси Постачальника (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку несплати Покупцем повної вартості Товару в строк більше ніж на 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім установленого п.6.2. даного Договору, штраф на користь Постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 37 835,32 грн., що стверджується видатковими накладними (а.с. 27-52).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 1900 грн, що стверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 22-25).

З метою досудового урегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 02-086 від 17.12.2014р. з пропозицією сплатити суму заборгованості в розмірі 39 735,32 грн.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 835,32 грн.

Наведене стверджується матеріалами справи, в тому рахунку обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2014р. по 05.12.2014р. (а.с. 18) та відзивом відповідача на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як випливає з наявних матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу ( ч.1 ст. 694 ЦК України).

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 37 835,32 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 7 567,06 грн. 20 % штрафу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку несплати Покупцем повної вартості Товару в строк більше ніж на 30 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Постачальника крім установленого п.6.2. даного Договору, штраф на користь Постачальника за ухилення від оплати в розмірі 20% від вартості отриманого та неоплаченого в строк Товару.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 7 567,06 грн. 20 % штрафу, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі і ці його дії не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 33, 35 (ч.1,) 43, 49, 78 (ч.5), 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Маяковського, 2, м. Шаргород, Вінницька обл., 23500, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Конекс" (вул. Київська, 136-А, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 23060192) 37835,32 грн. (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять п"ять грн. 32 коп.) боргу, 7567,06 грн. (сім тисяч п"ятсот шістдесят сім грн. 06 коп.) штрафу та 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 грудня 2015 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи